Юрій Черних, луганський акушер-гінеколог, у 2014 році залишив рідне місто разом із сім’єю, взявши лише необхідні речі. Сьогодні він обіймає посаду майора медичної служби та керує передовим хірургічним відділенням, рятуючи поранених військових. У розмові з Донбас Реалії він поділився спогадами про своє життя до і після окупації Луганщини.
На початку війни Черних активно долучився до евакуації Луганського медичного університету, де викладав акушерство та гінекологію. Він згадує, як організовував нову реєстрацію університету та відновлення документів, що було складним завданням у той хаотичний час.
Черних підкреслює, що Луганськ не був однозначно проросійським містом. За його словами, проукраїнські настрої існували тут давно, однак у 2014 році місто стало ареною для заплутаних і непередбачуваних подій. “Люди не були проросійськими, вони були розгубленими”, – зазначає він.
Він також розповідає про атмосферу в Луганську перед початком війни. “Луганськ був першим декомунізованим містом України”, – говорить Черних, наголошуючи на тому, що в місті вже давно відбувалися процеси, пов’язані з українською ідентичністю.
Згадуючи про події 2014 року, Черних зазначає, що не бачив, щоб місцеві жителі зустрічали російських військових з радістю. “Це не було так, як у Херсоні чи Харкові, де люди чекали своїх визволителів”, – додає він.
Серед тих, хто залишився в Луганську, були його колеги, які сподівалися на швидке завершення окупації. “Багато людей не хотіли залишати свої домівки, навіть якщо це означало ризик”, – говорить він.
Після переїзду на підконтрольну Україні територію Черних та його родина зіткнулися з труднощами в пошуку житла та роботи. “Ми були “луга*донами”, і це не перебільшення”, – згадує він про неприйняття переселенців.
Черних також говорить про труднощі, з якими зіштовхуються переселенці, зокрема про відсутність можливості забрати документи з окупованих територій. “Це був дуже важкий час”, – підсумовує він, зазначаючи, що не всі могли зрозуміти, що ситуація була результатом загального хаосу в країні.
Сьогодні Юрій Черних продовжує свою медичну діяльність, рятуючи життя військових, і з ностальгією згадує рідну Луганщину, яку змушений був залишити через війну.
Юрій Черних, луганський медик, розповідає про своє життя до і після окупації Луганщини, підкреслюючи складнощі, з якими зустрілися переселенці. Він наголошує на відсутності однозначно проросійських настроїв у Луганську та труднощах, з якими стикалися люди після війни.
Джерело: Радіо Свобода
