Джерело: sylapravdy.com
Про це свідчить ухвала Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 червня 2026 року. Через складність справи її призначили до розгляду розширеною колегією з п’яти суддів.
У 2010 році понад шість гектарів земель водного фонду для рибогосподарської діяльності зі ставком, болотами, канавами й пасовищами у селі Сирники колишня Маяківська сільська рада передала в оренду багаторічному керівнику комунального підприємства «Волинський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» Володимиру Корнейчику, нині заступнику голови підприємства. У наступні роки ділянку кілька разів ділили. А в липні 2017-го орендар подав до правонаступниці Маяківської – Княгининівської сільради заяву про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, щоб отримати гектар у Сирниках у власність для ведення особистого селянського господарства.
У листопаді 2022 року Корнейчик зареєстрував право власності на ділянку. Підставою для реєстрації стало рішення Княгининівської сільради від 20 жовтня 2017 року про затвердження проєкту землеустрою та безоплатну передачу землі у власність. Через це рішення й розгорівся судовий спір.
У червні 2023 року заступник керівника Волинської обласної прокуратури звернувся до суду з вимогою повернути землю Луцькій громаді (до якої у 2020-му увійшла територія Княгининівської ТГ). За версією прокуратури, сільрада рішення щодо згаданого гектара землі не ухвалювала, адже у протоколі сесії від жовтня 2017 року немає інформації про його розгляд. Крім того, прокурор наголошував, що ділянка належить до земель водного фонду, які за законом не можуть перебувати у приватній власності.
Луцький міськрайнний суд взяв до уваги, що є копія рішення сільради та запис у протоколі сесії про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення згаданої земельної ділянки Корнейчику. При цьому Феміда звернула увагу й на документи сільради щодо затвердження цього проєкту землеустрою: є копія відповідного рішення сільради, однак у протоколі сесії «відсутні відомості про прийняття сільською радою такого рішення».
Суд дійшов висновку, що спірне рішення сільради не виносили на обговорення і голосування щодо нього не відбувалося, а документ одноособово підписала на той час сільська голова Олена Твердохліб. Тобто, за висновком суду, це не можна вважати рішенням органу місцевого самоврядування.
«З наведеного можливо дійти висновку, що рішення від 20 жовтня 2017 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину Володимиру Корнейчику» Княгининівською сільською радою не приймалося взагалі, а одноособово підписаний сільським головою документ з такою назвою неможливо вважати рішенням органу місцевого самоврядування, адже голосування за нього депутатів не здійснювалося», – занотовано в документах Феміди.
Водночас доводи прокурора про належність цієї ділянки до земель водного фонду суд відхилив:
«У судовому порядку це рішення ніким не оскаржувалося та є чинним», – йдеться в документах Феміди.
У лютому 2024 року суд позов прокуратури задовольнив. Ділянку зобов’язали повернути Луцькій міськраді, а реєстрацію права власності – скасувати.
Однак Володимир Корнейчик успішно оскаржив рішення в апеляції. У травні 2024 року Волинський апеляційний суд скасував рішення першої інстанції. У постанові суду йдеться, що надані копії рішень сільради мають усі необхідні реквізити: номер, дату, печатку й підпис голови, а відсутність згадки в протоколі сесії не доводить, що рішення не ухвалювалося. Власник, на думку суду, мав «справедливі очікування» щодо законності передачі йому землі. Факт підробки документів у межах кримінального провадження, зазначила колегія, судово не встановлений. З обласної прокуратури на користь Корнейчика стягнули понад вісім тисяч гривень судового збору.
Прокурори з таким фіналом не змирилася і в червні 2024 року подала касаційну скаргу. Верховний Суд відкрив провадження тоді ж, а нині, через два роки, призначив справу до розгляду.
Володимир Корнейчик з 2005 до 2018 року очолював обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, що адмініструє програму пільгового кредитування «Власний дім», а згодом працював заступником голови цієї установи. У 2019 році щодо нього відкрили кримінальне провадження: за версією слідства, посадовець вимагав і отримав 11 тисяч гривень неправомірної вигоди – 10% від суми пільгової позики – за сприяння у її отриманні. Посадовця затримали після передачі другої частини коштів. До суду справу передали на початку 2020 року, але у липні 2024 року Луцький міськрайонний суд закрив провадження через закінчення строків давності.
У декларації за 2025 рік Володимир Корнейчик вказав, що на посаді заступника голови обласного фонду «Власний дім» заробив торік близько 394 тисяч гривень зарплати (в середньому– майже 33 тис. грн щомісяця). Ще майже 181 тисячу гривень отримав як пенсію. Дружина посадовця Галина Корнейчик також отримує пенсію – понад 56 тисяч гривень у рік, а крім того мала близько 3,6 тисячі гривень доходу від оренди.
На банківських рахунках у подружжя Корнейчиків – понад 200 тисяч гривень..
Серед майна подружжя – квартира у спільній сумісній власності, житловий будинок дружини площею майже 100 квадратних метрів, а також кілька земельних ділянок і паїв, які Корнейчики набули у 2000-х і 2010-х роках. Торік, у січні 2025-го, дружина посадовця придбала ще одну ділянку площею понад 12 соток вартістю майже 548 тисяч гривень. У травні 2024-го на неї ж оформили автомобіль Volkswagen Caddy 2010 року випуску.
Серед задекларованого майна Володимира Корнейчика є і ділянка, щодо якої триває судовий спір. Окрім неї, посадовець декларує ще дві у тому ж масиві площею 1,8 та 0,2 гектара, які орендує в Луцької міськради.
Раніше «Сила правди» розповідала, хто на Волині отримував дешеві кредити за програмою «Власний дім».
