У трьох віддалених селах Турочацького району Республіки Алтай, зокрема в Бійці, Яйлю та Курмач-Байгол, електропостачання обмежене до чотирьох годин на добу. Місцева влада пояснює це нестачею дизельного пального для автономних електростанцій.
Відключення електрики призводять до зупинки роботи магазинів та водяних насосів, а жителі залишаються без мобільного зв’язку. Місцеві мешканці пов’язують цю кризу з економічними труднощами та втратами на війні. “Пального немає, роботи немає, грошей немає. І чоловіків немає. Навіть дітей забирають”, — зазначає один з жителів.
Електропостачання в селах почали обмежувати з кінця червня. Спочатку електрика не подавалася з півночі до ранку та з полудня до вечора, а зараз доступна лише вранці. “У нас інтернет з’явився лише 15 років тому, а мобільний — близько п’яти років тому. Тепер без електрики все вимикається, і ми знову в блокаді”, — розповідає колишня вчителька Валентина.
Статистика свідчить про зменшення населення в цих селах. У 2024 році до першого класу в Бійці пішли 11 дітей, у Курмач-Байголі — чотири, а в Яйлю — двоє. “Раніше в Курмач-Байголі мешкали близько 250 осіб, а зараз постійно тут залишаються не більше сотні”, — говорить Валентина.
Корінні народи, такі як челканці та кумандинці, зазнають значних втрат через участь у війні. Наприклад, 18-річний Данило Салтаєв, який загинув на війні, лише нещодавно став повнолітнім. “На війну беруть навіть тих, хто не служив в армії”, — зазначає Роман, житель села.
У жовтні 2024 року в Курмач-Байголі поховали 34-річного Олега Остафійчука, який також загинув на війні. “Чому він вирішив піти на війну, я точно не знаю”, — говорить Валентина, згадуючи про його дитинство в Україні.
З 1 липня в регіоні запровадили обмеження на продаж пального через загальноросійську кризу. У деяких районах обмеження складають 30 літрів бензину та 50 літрів дизеля на добу. “Без власного транспорту тут як без рук. Пальне дорожче за життя”, — зазначає місцевий житель Ігор.
Кебезень, село, з якого на війну поїхало найбільше чоловіків, також постраждало від економічних труднощів. Місцеві жителі вважають, що багато молодих людей йдуть на війну через відсутність роботи та фінансові труднощі.
