Європа стикається з потенційною втратою двох важливих архітекторів підтримки України. Лідер Лейбористської партії Великої Британії, Кір Стармер, вже залишив свій пост, а президент Франції, Еммануель Макрон, не зможе балотуватися на наступних виборах, що викликає занепокоєння серед дипломатів.
Макрон має залишити свою посаду після виборів наступного року, і наразі немає зрозумілого кандидата, який міг би продовжити його політику. Лідерка ультраправих, Марін Ле Пен, є фаворитом букмекерів, обіцяючи вивести Францію з військового командування НАТО та скасувати санкції проти Росії. Її опонент, Жан-Люк Меланшон, також обіцяє радикальні зміни, включаючи повний вихід з західного альянсу.
Британські чиновники, згідно з інформацією джерела Telegraph, вже аналізують, як можливі перемоги цих кандидатів можуть вплинути на майбутнє коаліцій та обмін секретною інформацією. Один з західних чиновників попередив про серйозні виклики для НАТО в разі такого розвитку подій.
Серед можливих кандидатів на заміну Макрону обговорюється канцлер Німеччини, Фрідріх Мерц, який намагається реформувати бундесвер. Однак він стикається з внутрішніми проблемами та сумнівами щодо своєї політичної стабільності. Депутат його партії, Родеріх Кізеветтер, висловив критику, зазначивши, що Мерц не є достатньо сильним лідером.
Крім того, Мерц не підтримує ініціативи ЄС щодо обмеження пересування російських дипломатів у Шенгенській зоні. Це викликає занепокоєння щодо його здатності протистояти так званому “московському зв’язку” в Німеччині.
Польща та Італія, з лідерами Дональдом Туском і Джорджою Мелоні, також не готові взяти на себе лідерство в Європі. Обидва відмовилися відправляти війська до України та мають свої внутрішні вибори, що обмежує їх можливості.
У Великій Британії наступник Стармера, Енді Бернем, має сильні позиції в внутрішній політиці, але обмежений досвід у міжнародних справах. Його перша зустріч з іноземним лідером відбулася з президентом України Володимиром Зеленським, що підкреслює продовження підтримки України.
Відхід Стармера, який був визнаний за його внесок, може бути менш тривожним, ніж вихід Макрона, якщо Бернем не зможе стати новим лідером “коаліції охочих”.
