Останніми роками ситуація з житлом в окупованих Росією територіях України викликала значну стурбованість. Зокрема, випадок пастора Ігоря Іващука, який втратив свій дім у Мелітополі, ілюструє ширшу проблему конфіскації української нерухомості.
Коли Іващук залишив свій дім через необхідність медичної допомоги для дружини, він сподівався повернутися. Однак, після дзвінка друга, який повідомив про військового, що вимагав документи на нерухомість, пастор усвідомив, що його будинок, в якому він жив 20 років, швидше за все, втратив назавжди.
Ця історія є лише однією з тисяч подібних випадків. За даними розслідування BBC, з 2024 року в Україні було конфісковано понад 34 тисячі об’єктів нерухомості, включаючи квартири, будинки та дачі, з метою передачі їх російським громадянам. Конфіскація відбувається на фоні масштабного переобліку нерухомості, який триває на окупованих територіях.
У серпні 2025 року голова Росреєстру Олег Скуфінський оголосив про виявлення 550 тисяч об’єктів нерухомості, які не були зареєстровані у російському реєстрі. Цей переоблік, який розпочався у вересні 2024 року, має на меті відновлення контролю над нерухомістю, що належить українським громадянам.
Жителі окупованих територій часто не отримують інформації про конфіскацію їхнього житла. Натомість, їм доводиться самостійно перевіряти оголошення на сайтах муніципалітетів. Щоб уникнути втрати майна, українці, які залишили свої домівки, повинні отримати російські паспорти та повернутися на окуповані території протягом 30 днів.
Серед конфіскованих об’єктів є також сімейний будинок, побудований батьком однієї з жертв, Іванни, для її матері. Після втечі родини з Маріуполя, представники окупаційної влади повідомили, що будинок буде конфісковано. Іванна підкреслила, що це місце є важливим для її сім’ї, і не може уявити, що там житиме хтось інший.
Російська влада стверджує, що ці заходи покликані встановити порядок управління нерухомістю, власників якої неможливо встановити. Однак, критики вказують на те, що це частина стратегії «демографічного інжинірингу», спрямованої на зміну соціальної та політичної структури окупованих регіонів.
Водночас, на окупованих територіях триває кампанія з перейменування вулиць на честь радянських діячів, а також заборона використання української мови у школах. Ці дії супроводжуються конфіскацією церковної нерухомості, зокрема, церкви, в якій проповідував Іващук.
На думку експертів, ситуація з конфіскацією українського житла є частиною ширшої стратегії, яка має на меті закріплення російського контролю над окупованими територіями. Це викликає серйозні занепокоєння щодо майбутнього цих регіонів та їхньої можливості повернення до України.
