Фестиваль «Вирій», що проходив 8-9 серпня на ВДНГ у Києві, викликав жваві обговорення в суспільстві щодо того, чи має війна залишатися помітною навіть у контексті культурних подій. За два дні фестиваль відвідали близько 17 тисяч осіб, серед яких були відомі артисти, такі як Святослав Вакарчук і Vivienne Mort, а також народні депутати.
Депутатка Київської міськради Аліна Михайлова висловила занепокоєння з приводу проведення фестивалю в той же день, коли в Києві прощалися з Олексієм Юковим, засновником пошукової групи «Плацдарм», який загинув на Донеччині. Михайлова підкреслила контраст між святковими заходами та трауром, зазначивши, що для частини суспільства фестиваль став символом «нормалізації прірви» між досвідом війни та цивільним життям.
Медіаекспертка Наталія Лигачова також звернула увагу на відсутність відчуття міри в організації фестивалю, зазначивши, що Київ регулярно зазнає обстрілів, а серед учасників можуть бути військові та волонтери. Вона підкреслила, що важливо враховувати, як культурні події можуть сприйматися різними групами суспільства.
Філософ Володимир Єрмоленко описав ситуацію як «мікрокрекинг» — появу тріщин у суспільстві через різний досвід війни. Він зазначив, що для подолання цих розбіжностей необхідні спільні дії, що об’єднують людей.
Громадський активіст Сергій Гнезділов критикував фестиваль за відсутність помітного зв’язку з війною, вважаючи його прикладом «пиру під час чуми». Інші фестивалі, такі як Atlas Festival, збирали кошти на підтримку армії, тоді як «Вирій» не мав подібних ініціатив.
Вчителька історії Марія Воротило також висловила занепокоєння щодо відсутності згадок про війну на фестивалі, зазначивши, що хотіла б бачити більше пам’яті про загиблих. Ветеран Микола Мельник вказав на нерівність у розподілі тягаря війни, що викликає роздратування в суспільстві.
Альона Гудкова, засновниця фестивалю, зазначила, що попередній захід завершився зі збитками, але команда намагалася передати прибуток на благодійність. Вона не вважає за потрібне виправдовуватися перед критиками, підкреслюючи, що фестиваль має право на існування.
Таким чином, фестиваль «Вирій» став каталізатором для важливих дискусій про межі допустимого під час війни, відображаючи складність суспільних переживань у цей складний час.
