Система закупівель артилерійських боєприпасів в Україні стикається з серйозними ризиками, які можуть вплинути на своєчасне постачання 155-мм снарядів для Сил оборони. Як повідомляє РБК-Україна, це питання стало предметом обговорення серед українських виробників озброєння, військових та представників оборонного сектору.
Згідно з інформацією видання, тендер на постачання далекобійних снарядів у 2026 році був проведений лише напередодні літа, тоді як продукцію потрібно доставити до кінця року. Це означає, що виробники мають близько семи місяців для укладення контрактів на комплектуючі та виготовлення артилерійських боєприпасів, які є дефіцитними на світовому ринку. Особливо критичною є ситуація з пороховими зарядами для цих снарядів.
Виробничі потужності основних світових постачальників пороху завантажені замовленнями на роки вперед. Один з виробників боєприпасів зазначив: “По порохах сьогодні працює ринок продавця. Це продукт, який потрібен усьому світу, і за ним стоїть величезна черга”. Він підкреслив, що для забезпечення поставок на наступний рік потрібно було почати планувати ще в березні.
Крім того, ситуацію ускладнює різке подорожчання компонентів для далекобійних пострілів. Вартість пороху з початку повномасштабної війни зросла в рази, досягнувши 300 доларів за кілограм, тоді як до війни ціна становила близько 30 доларів. В Україні відсутнє власне виробництво далекобійних порохів, що робить виробників залежними від світового ринку.
Ще однією проблемою є контракти з кінцевим терміном виконання до 31 грудня. Це залишає підприємствам мало часу для закупівлі великих партій компонентів і реагування на можливі зриви постачання. Наразі Агенція оборонних закупівель планує провести ще один тендер на артилерійські боєприпаси, але представники ринку висловлюють побоювання, що нові поставки також можуть вимагати виконання до кінця 2026 року.
За оцінками виробників, за таких умов жоден підрядник не зможе вчасно виконати контракт. Проблема коротких термінів контрактів стосується не лише боєприпасів, але й інших видів складної оборонної продукції, для виробництва яких потрібен тривалий час. Міноборони раніше оголошувало про запровадження довгострокового контрактування, але, за оцінкою експертів, цей механізм не працює на практиці.
В результаті виробники змушені використовувати власний прибуток для попереднього замовлення комплектуючих та починати виробництво ще до отримання державного контракту. Ці кошти могли б бути спрямовані на розвиток продукції або створення резервних виробничих потужностей.
