24 серпня 1991 року стало знаковим днем для України, коли Верховна Рада проголосувала за незалежність країни. Микола Поровський, один із ключових учасників подій того часу, згадує, як проходило це історичне засідання.
У ніч перед голосуванням Поровський працював над проектом постанови, що передбачала підпорядкування військових частин, розташованих в Україні, Верховній Раді. Він також закликав активістів Народного руху прибути до Києва, що призвело до масового зібрання людей у столиці.
На ранок 24 серпня Поровський відвідав Секретаріат Руху, де готували величезний синьо-жовтий прапор. Під час засідання парламенту депутати обговорювали текст Акта незалежності, який був підготовлений Левком Лук’яненком. Після обговорення документ було схвалено, і в залі зазвучала пісня “Ще не вмерла України”.
Після голосування до парламенту принесли освячений прапор, і депутати вшанували його, ставши на коліна. Поровський згадує, як усі співали та плакали, коли над Верховною Радою замайорів синьо-жовтий стяг.
Проголошення незалежності стало лише початком боротьби за нову державу. Україна стикнулася з численними викликами, такими як відсутність власної валюти, податкової системи та армії, підпорядкованої Києву. Поровський підкреслює, що проголосити незалежність було легше, ніж створити всі необхідні державні структури.
Незважаючи на міжнародне визнання, Кремль не змирився з українською незалежністю, і це стало очевидним у наступні роки. Поровський наголошує, що Росія спочатку намагалася впливати на Україну економічними важелями, а не військовими.
