Джерело: www.unian.ua
Супутники роками не помічали катастрофи.
Виявити стільки мертвих дерев вручну було б неможливо, тож науковці з Університету Вірджинії пішли іншим шляхом. Докторант Генрі Чі Ганг Єнг разом зі своїм науковим керівником Сі Яном створили модель глибокого навчання, яка навчилася розпізнавати мертві дерева на аерофотознімках – за характерним сірувато-блідим кольором крони та тінню від голих гілок.
Перед тим як “навчити” програму, Єнг витратив сотні годин, вручну позначаючи понад 50 тисяч дерев на фотографіях. Це дало моделі достатньо прикладів, щоб потім самостійно шукати такі ж “скелети” лісу на величезних масивах знімків.
Головна перевага нового методу – деталізація. Попередні дослідження спиралися на супутникові знімки Landsat із роздільною здатністю близько 30 метрів на піксель – при такому масштабі окрема мертва сосна просто губиться серед пікселів. Нова карта побудована на аерофотографіях із роздільною здатністю кращою за один метр, тому команда змогла побачити те, що раніше просто не потрапляло в жоден облік.
При цьому сам Єнг наголошує, що реальна цифра, ймовірно, ще вища: модель не бачить дерева, які вже впали, ті, що ховаються під живим наметом лісу, а також дерева з надто тонкою кроною.
Що вбиває дереваЯк пояснюється, дерева живляться через коріння завдяки осмосу – процесу, який працює лише доти, доки вода навколо кореня менш солона, ніж сік усередині рослини. Коли ґрунт насичується сіллю, цей баланс руйнується. У результаті дерево буквально “вмирає від спраги”, стоячи по коліна у воді, яку не може використати.
За словами Сі Яна, загибель лісу відбувається одразу з трьох напрямків: сіль поширюється через ґрунт і підземні води, вода підступає з поверхні під час затоплень, а шторми заносять солоні бризки вглиб суходолу.
Найбільше постраждали низовини – понад 6 мільйонів мертвих дерев ростуть на висоті менше п’яти метрів над рівнем моря. За наявними даними, головна причина тут саме засолення ґрунту, а не безпосереднє затоплення.
Що приходить на місце лісуМертвий ліс не залишається пусткою надовго – його місце швидко займають солестійкі трави та чагарники, і територія перетворюється на солоне болото. На перший погляд це виглядає як рівноцінна заміна, але з погляду накопичення вуглецю це не так.
Фахівці з Університету штату Північна Кароліна простежили цей процес на одній із ділянок узбережжя і з’ясували: із 2001 по 2014 рік 15% неохоронюваних державних земель у зоні дослідження – це близько 167 квадратних кілометрів – перетворилися з прибережного лісу на “ліс-привид”. За підрахунками авторів роботи, за ці 13 років територія втратила близько 130 тисяч тонн вуглецю, що зберігався над землею.
Провідна авторка дослідження Ліндсі Смарт зауважила, що люди звикли сприймати підвищення рівня моря як загрозу далекого майбутнього, тоді як насправді ландшафт перебудовується буквально впродовж одного десятиліття.
Болота теж по-своєму корисні. Як пояснюють вчені, вони пом’якшують удар штормів, годують риб і накопичують вуглець у своїх відкладеннях. Але над поверхнею вони утримують значно менше вуглецю, ніж ліс, який вони заміщують, тож така заміна ще довго буде “збитковою” для екосистеми.
Інші цікаві дослідженняНагадаємо, раніше палеонтологи відтворили вигляд лісів, які росли на Землі 56 мільйонів років тому, і виявили тривожну схожість із сьогоденням. Під час того періоду в атмосферу потрапила величезна кількість вуглецю, ймовірно, внаслідок вулканічної активності. Концентрація CO₂ зросла, температура підвищилася, а кількість опадів у багатьох регіонах зменшилася.
Вас також можуть зацікавити новини:
- Як пізня вечеря впливає на артеріальний тиск: відповідь науковців
- Чим помити ванну, щоб вона знову блищала: знадобиться декілька ложок простого засобу
- Які дрова найкраще підходять для печі та залишають менше сажі: названо фаворити
