Джерело: www.unian.ua
Місцеві повністю відтворили рідне планування.
По опублікованим фото можна побачити, що хата анітрохи не відрізняється від типової волинської забудови: дерев’яні стіни з глиняними вставками, дах із соломи й очерету, простора кухня та горище, де раніше зберігали зібраний урожай. Якби не Німеччина навколо, будівлю можна було б сплутати із сільською хатою десь на Поліссі.
“Історія почалася у другій половині XIX століття, коли на Волинь почали переселятися німецькі фермери та ремісники. Вони засновували тут поселення, обробляли землю, будували оселі та створювали власні громади”, – розповіли на сторінці спільноти.
Друга світова війна це перервала. Як розповідають автори публікації, напередодні та під час бойових дій волинських німців масово переселяли на захід. Частина родин після кількох вимушених переїздів опинилася саме в Лінстові, у німецькій федеральній землі Мекленбург, де по завершенні війни виділили ділянки для 73 родин переселенців.
Музей працює як експозиційний, освітній і меморіальний простір / Фото: umsiedlermuseum-wolhynien.deПопри те, що люди опинилися на чужині, від своїх звичок вони не відступили:
- колоди рубали у сусідніх хащах;
- зводили міцні стіни з глини та дерева;
- дахи застеляли звичним очеретом і соломою.
Місцеві повністю відтворили рідне планування, об’єднавши житлові кімнати, хлів і комору під єдиним перекриттям.
Зокрема, пригадується, що одну з таких будівель власноруч звела у 1947 році жінка на ім’я Емма Альтманн разом зі своїми синами. Через десятиліття, вже у 90-х роках, її ретельно відновили й створили всередині унікальний простір – Wolhynier Umsiedlermuseum. До створення експозиції долучилися колишні переселенці, які віддали власні раритети, аби показати світові, як боляче втрачати рідну землю.
Вигляд кухні зсередини / Фото: umsiedlermuseum-wolhynien.de”Сьогодні музей працює як експозиційний, освітній і меморіальний простір. Тут говорять про міграцію, втрату дому, співжиття різних культур і пам’ять про людей, чиє життя кілька разів змінювали кордони та війни”, – розповіли у “Полісся Перезавантаження”.
Таємниці лісів ПоліссяРаніше ми писали, що неподалік села Серхів на Волині серед лісу досі стоїть відкритий родинний склеп Софії Дунін-Вольської – лікарки, яка приїхала з Варшави у 1930-х роках і безкоштовно лікувала місцевих жителів. Місцеві досі згадують її добрим словом: на її честь навіть назвали пагорб і озеро поруч, за яким вона доглядала. Сьогодні від колишнього маєтку майже нічого не залишилося, а сам склеп перебуває у занедбаному стані.
Вас також можуть зацікавити новини:
- Чоловік пообіцяв збудувати святиню, якщо виживе: для неї знадобилося 100 вагонів каменю
- Чому в США багато самотніх людей: українка перелічила причини
- Рим і Мюнхен вперше з’єднає прямий потяг без пересадок: скільки часу триватиме подорож
