11 вересня 2001 року 19 осіб, пов’язаних з терористичною організацією «Аль-Каїда», захопили чотири американські пасажирські літаки. Два з них були спрямовані на вежі-близнюки Всесвітнього торговельного центру в Нью-Йорку, один літак врізався в Пентагон, а ще один розбився в Пенсильванії, коли пасажири намагалися повернути контроль над літаком.
Цей день забрав життя близько 3000 людей, серед яких були 343 пожежники, 23 поліцейських та 37 медиків. Теракти, організовані «Аль-Каїдою» під керівництвом Осами бін Ладена, стали однією з найстрашніших трагедій в історії США.
На честь 25-ї річниці цих подій, українські очевидці діляться своїми спогадами про той жахливий день. Орися Луцевич, яка на той момент працювала в міжнародній правозахисній організації «Дім свободи» в Нью-Йорку, згадує, як вона вийшла з метро і побачила дим, що піднімався від веж. “Я думала, що це просто пожежа”, – розповідає вона.
Луцевич зазначає, що в момент, коли впала перша вежа, вона була всього за два квартали від місця подій. “Це був день страшних контрастів: гарний ранок і чорна пелена. Я не знала, чому ця темрява наступила, і чи бачитиму світ знову”, – згадує вона.
Після падіння веж Луцевич отримала допомогу від колег, які евакуювали її з офісу. “У Нью-Йорку була велика солідарність, люди об’єднувалися, щоб допомагати. Місто стало символом підтримки”, – говорить вона.
Іванна Климпуш-Цинцадзе, яка на той момент була у Вашингтоні, також згадує, як її чоловік працював у Пентагоні. “Спочатку я не могла повірити, що це відбувається насправді. Це було схоже на фільм”, – зазначає вона. Коли літак вдарився в Пентагон, зв’язок зник, і паніка охопила місто.
Обидві жінки підкреслюють, що незважаючи на жахливі події, американці швидко мобілізувалися, щоб допомагати один одному. “Це була згуртованість людей, схожа на те, що ми спостерігали в Україні під час війни”, – зазначає Климпуш-Цинцадзе.
Щороку Нью-Йорк вшановує пам’ять жертв терактів, проєктуючи два пучки світла в небо, які символізують вежі-близнюки. Теракти 11 вересня 2001 року залишили глибокий слід у пам’яті не лише американців, а й людей по всьому світу.
