Джерело: www.volynnews.com
Із нагоди 10-річчя роботи організації Волинські Новини поспілкувалися з її очільницею, депутаткою Луцької міської ради Оксаною Степанюк. Про те, що роблять лучани на пенсії, – у розмові.
Пані Оксано, розкажіть, чому саме формат університету, а не просто клубу чи центру дозвілля?
Університет третього віку було створено у межах програми Erasmus+, яка тривала впродовж 2013-2016 років. Було обрано три країни як майданчики для заснування організацій, що працюють із людьми старшого віку. Два роки ми вивчали досвід інших держав, щоб у 2015-му відкрити університет на Волині. Ще такі були на Донеччині і в Криму, але через початок російської агресії припинили роботу.
Уже в 2016 році, після закінчення програми, у Луцьку засновано громадську організацію «Університет третього віку». Від початку в нашій діяльності закладено навчальну частину. Йдеться про загальні лекції, комп’ютерну грамотність, лекції з психології. Велика частка роботи присвячена дозвіллю: творчості, рукоділлю, танцям, співам. Маючи міжнародну співпрацю, особливо з Польщею, почали розвивати срібний туризм – вид подорожей та відпочинку, створений спеціально для людей, старших за 50-60 років.
Ще спробували впровадити срібну економіку, тобто дати шанс людям здобути нову професію. Але ця ідея направду не зайшла, адже люди старшого віку хочуть тішитися вільним часом, а якщо й вивчати щось, то тільки для власного розвитку. Тому надалі впровадили тематичні лекції, аби наші відвідувачі могли розширити світогляд.
Скільки зараз маєте «студентів»?
У нас близько сотні членів громадської організації, які мешкають у Луцьку. Здебільшого це люди 60-75 років, є кілька старших за 80. Водночас долучилися до запуску осередків для людей старшого віку в Горохові, Ковелі, Рожищі, Володимирі, Нововолинську. Можна сказати, що цей рух досить розвинений у Волинській області.
Якщо говорити про срібний туризм, то куди їздили й що бачили?
Почали їздити на різні фестивалі і спортивні заходи для людей старшого віку в Словаччину та Польщу. Водночас поєднували поїздки з екскурсіями. Наприклад, відвідали польські міста Краків, Люблін, Вроцлав, Катовіце. Зверталися до іноземних університетів третього віку, вони надавали своїх екскурсоводів, показували знакові вулиці. Тож нам не довелося платити за екскурсії, а сам туризм намагалися робити малобюджетним.
Уже в 2017 році, беручи до уваги міжнародний досвід, створили власний фестиваль «Сеньйоріада», про який ще розповім. Крім того, їздили в Німеччину, Словаччину, Австрію. Багато хто завдяки університету вперше побував за кордоном. Із 2016-го влаштували до 30 поїздок, у кожній із яких близько 50 учасників. Тобто можна уявити, яку кількість людей познайомили зі світом. Після розвитку «Сеньйоріади», крім жителів Луцької громади, до поїздок приєднувалися люди з інших міст. На сьогодні наші мандрівки продовжуються.
Читати ще: Берегиня давніх традицій: волинянка пече хліб на заквасці та капустяному листі
Що включає навчальна складова «Університету третього віку»?
Освітній напрям – це передусім лекції. Здебільшого запрошували держслужбовців, представників департаменту соціальної політики, пенсійного фонду, юридичних і медичних установ. У нашому комп’ютерному класі люди старшого віку вивчають цифровізацію. Усе починалося з опанування комп’ютерів, а зараз є потреба в навичках користування смартфонами. Ще розказуємо про YouTube, соцмережі, штучний інтелект. Крім того, діють курси з вивчення англійської і польської мов. Тобто намагаємося підтягувати членів громадської організації до чогось сучасного. Так люди не почуватимуться віддаленими і зможуть на рівних спілкуватися з молодшими за віком.
Як у вас працюють із фізичним і ментальним здоров’ям?
Щодо здоров’я, то два роки тому мали надзвичайно корисний для старших людей проєкт. У Волинському обласному госпіталі ветеранів війни зробили чекап організму для всіх членів університету. Близько ста людей безоплатно пройшли повне медичне обстеження. Дехто виявив приховані захворювання, про які не здогадувався.
На базі госпіталю також влаштували «Форум здоров’я», на якому виступали лікарі й члени організацій, що пропагують здоровий спосіб життя та активне довголіття. Особливу увагу звертаємо на ті хвороби, що приходять із віком, зокрема хворобу Альцгеймера. Тому наша психологиня проводить заняття з нейробіки. Є вправи, у яких малюють одночасно двома руками.
Зараз входимо в проєкт від «Академії здоров’я» в Катовіце, де основний акцент на жонглюванні для людей старшого віку. Не обов’язково саме жонглювати, а головне – робити вправи на моторику рук і тренування м’язів. Так розвивається концентрація, увага, спритність – усе це впливає на інтелектуальне здоров’я.
Двічі на тиждень наші «студенти» грають в настільну інтелектуальну гру «Рубікуб». У нас окремий акцент на інтелектуальному напрямку, тож започаткували турнір ерудитів – змагання за принципом брейн-рингу. Поряд із членами університету до інтелектуальних батлів долучаються команди Луцького геріатричного пансіонату й волинських психоневрологічних закладів. Люди, які там перебувають, мають певні фізичні порушення, однак на інтелектуальному рівні почуваються досить добре.
Тепер запитаю трохи про спорт. Які активності практикують люди старшого віку?
Впровадили багато сучасних видів спорту: петанк, коронхол, дартс, спітбол. Все-таки не всі через стан здоров’я можуть бігати чи стрибати. Хоча на Сеньйоріаді був конкурс «Універсальний спортсмен», де треба кинути м’яч у баскетбольний кошик, ключкою вдарити м’ячик у ворота, кинути фрізбі, набити тенісною ракеткою кульки. Ці вправи можна зробити без особливої підготовки.
Що найчастіше приводить людину в «Університет третього віку»: бажання навчатися чи просто не сидіти вдома?
Як я помітила, ті люди, які були активними в житті, навіть на пенсії шукають насичене дозвілля. І так у всьому світі. Ті, хто звик бути в родині, залишаються з дітьми і внуками. Ті, хто десь на городах чи на дачах, більше сконцентровані на тому. Наші «студенти» – це люди, які мали насичене соціальне життя і не можуть просто сидіти вдома. Це колишні лікарі, вчителі, юристи, держслужбовці. Ще відзначу, що в нас 80% – це жінки, десь 20% – чоловіки.
Читати ще: Зі статусної посади – у кондитери: як волинянка взялася пекти смаколики в декреті
Де проводите заняття? Що роблять учасники поза навчанням?
На лекційні заняття запрошуємо всіх у бібліотеку №10 на Київському майдані. Вони відбуваються раз на два тижні. Але також відвідуємо заходи від бібліотеки і міські події. Деякі заняття тривають у нашому приміщенні на проспекті Перемоги. Тренуємося в осередках луцького центру «Спорт для всіх», у центральному парку, на полях Волинського національного університету.
У бібліотеці №10 працює літературний клуб, тож багато наших учасників пишуть і декламують вірші, стають членами Спілки поетів. Одна пані пише пісні й з допомогою штучного інтелекту створює до них музику. Ще нас часто можна побачити в облмуздрамтеатрі, адже дарує запрошення Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом», коли влаштовує театральні дні.
Зважаючи на всі ці активності, дехто із членів університету каже, що на пенсії не має вільного часу. І головне – усі члени організації є волонтерами, які підтримують українських військових. Вони з першого дня повномасштабного вторгнення плели сітки, робили вітамінні суміші й ангелів-оберегів для солдатів. Таким чином, «Університет третього віку» став знаним волонтерським центром.
Які ваші враження від останнього фестивалю Сеньйоріади?
Фестиваль видався дуже насиченим. Цьогоріч вручили 250 медалей у 18 видах спорту, а призери були в кожній віковій категорії. Все ж кожному хочеться завоювати і привезти додому якусь нагороду. Однак Сеньйоріада трансформувалася від спортивного до спортивно-культурного фестивалю. Один день присвячений спорту, інший – творчості. Не всім до снаги фізичні активності. Ті, хто не виступав на змаганнях, вболівали за земляків; ті, хто змагався, потім насолоджувалися мистецтвом. За три дні люди з багатьох міст знайомляться, спілкуються, здружуються, там панує спортивний азарт і творчий дух.
Читати ще: Вік не завада спортивним здобуткам: у Луцьку – дев’ятий фестиваль «Сеньйоріада». Фоторепортаж
У межах фестивалю робимо кілька окремих заходів. По-перше, проводили круглі столи, під час яких розглядали питання срібної економіки, срібного туризму, поєднання поколінь. Цього року обговорювали ініціативи, спрямовані на відновлення України й розвиток територіальних громад. По-друге, інтеграційні розважальні вечірки. По-третє, екскурсії Луцьком. Після минулорічних фестивалів деякі учасники ініціювали створення організацій для людей старшого віку у своїх містах.
Хоча, чесно кажучи, влаштувати фестиваль на кілька днів для організаторів дуже важко. Фінансування в основному відбувається за рахунок нашої громадської організації. Долучаються міський і обласний центри фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх».
Для проведення великих подій «Університет третього віку» потребує фінансової допомоги. Постійно шукаємо спонсорів під наші заходи. Зверталися до багатьох організацій, але здебільшого відповідали, що зараз ключове – Збройні сили України і їхня підтримка. Ми, звичайно, усе розуміємо. У частині потреб допомогла Луцька міська рада: безоплатно забезпечили Луцький бізнес-простір для творчої частини фестивалю, нагородну атрибутику і медичний супровід.
Проте для наших людей цінним є не тільки сам захід, а й підготовка до нього. Упродовж місяця ми щось робимо, генеруємо ідеї, тому люди приходять додому наповнені емоціями. Вони мають про що поговорити зі своїми сім’ями. Тобто старша людина вже не буде тягарем, а повноцінним членом, який має своє життя.
А чи є одинокі люди або ті, у яких сім’я в іншому місті?
Таких більшість. Все-таки зараз діти намагаються жити окремо від батьків. Приходячи сюди, люди старшого віку шукають комунікацію. Статистика каже, що чоловіки швидше йдуть із цього світу, а жінки залишаються самі. І були випадки, що ставали вдовами, перебуваючи в університеті.
Проте тут завжди є підтримка. Наші люди постійно ходять одне до одного в гості, формують групи за інтересами. «Університет третього віку» загалом – не про спорт, культуру чи саморозвиток, а більше про соціум. І ми дуже раді, коли приходять нові учасники.
Чи помітили, як за ці десять років змінився спосіб життя пенсіонера? Якщо у 2015-му люди більше дивилися телевізор і поралися в городах, то зараз мають можливість дізнатися щось нове в інтернеті, дивитися фільми й шоу, знаходити знайомих в інших містах.
Так, це простежується. Якщо у 2015 році в нас п’ять груп вивчали комп’ютери, то зараз усі навчилися працювати з ними ще в трудовій діяльності. Більшість також уміє користуватися смартфонами. Тепер частіше цікавляться штучним інтелектом, опрацюванням фотографій, написанням постів у соцмережах. Зараз люди старшого віку більше цінують ментальне здоров’я, живуть динамічно й активно. До нашої громадської організації всі ходять добровільно і всі хочуть розвиватися.
Дмитро КЛИМЧУК
Фото Олександра ДУРМАНЕНКА та з соцмереж «Університету третього віку»
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
