У Сеулі, в районі Буам-дон, місцеві жителі виявили, що їхнє улюблене гінкго, яке росте більше ста років, почало вмирати. Ця ситуація викликала тривогу серед громади, оскільки зелене листя дерева почало падати раніше, ніж зазвичай, і його стан погіршувався.
Чон, одна з мешканок, розповіла, що дерево стало для неї символом, до якого вона прив’язалася, і яке щодня бачила, повертаючись додому. Після того, як вона помітила, що гінкго втрачає листя, разом із сусідами вони почали власне розслідування, щоб з’ясувати причини його поганого стану.
Місцеві жителі звернули увагу на десять білих пластикових лійок, які з’явилися біля основи дерева. Спочатку вони думали, що це допомагає дереву, але згодом запідозрили, що в лійках може бути гербіцид. Переглянувши записи з камер спостереження, вони помітили двох чоловіків, які працювали біля дерева з дрилем.
Мешканці дізналися, що музей Whanki, розташований неподалік, раніше звертався з проханням дозволити зрубати дерево, стверджуючи, що коріння гінкго тисне на його стіну. Ця інформація тільки підсилила підозри про те, що дерево могло бути отруєне.
Після візиту до музею, де місцеві жителі намагалися з’ясувати ситуацію, один із працівників фактично визнав, що щось було зроблено з деревом. Музей не підтвердив і не спростував цієї інформації, але пізніше оприлюднив заяву, в якій стверджував, що стіна його території руйнується через коріння гінкго.
Місцева влада підтвердила, що розслідує цю справу, але подробиць не надала. Мешканці Буам-дона, які вважають, що музей відповідальний за стан дерева, вимагають розкриття інформації про вміст лійок, сподіваючись, що це допоможе врятувати гінкго.
Ця ситуація об’єднала громаду, яка активно підтримує кампанію на захист дерева. Місцеві жителі навіть запозичили поетичний псевдонім Кіма, щоб назвати своє дерево, і звернулися до екологічної організації з проханням про офіційний статус опіки над міськими деревами.
