“Цього тижня взяв участь у кількох заходах, де почув українських державних службовців середньої ланки, як вони уявляють собі роль громадянського суспільства, як реагують на критику і як взагалі бачать взаємодію по обидві сторони стін офіційних кабінетів… Кілька спостережень. 1. Молоде покоління бюрократів (в хорошому розумінні цього слова) практично не цікавиться тим, що було до них.”, — повідомляє: ua.news
Цього тижня взяв участь у кількох заходах, де почув українських державних службовців середньої ланки, як вони уявляють собі роль громадянського суспільства, як реагують на критику і як взагалі бачать взаємодію по обидві сторони стін офіційних кабінетів…
Кілька спостережень.
1. Молоде покоління бюрократів (в хорошому розумінні цього слова) практично не цікавиться тим, що було до них. Знають, про все, що відбувається у Вашингтоні і зовсім мало про потреби людей, скажімо, в Ніжині. Працюють натхненно, але часто-густо не на остаточний великий результат, а на проміжні формальні показники.
2. Не розуміють, чому їх зусилля не оцінюють належно там «внизу», в народі… Щиро дивуються, що пересічні громадяни просто не знають про їх проривні результати роботи. Думають, що це лише тому, що не так «комунікують» свій успіх людям. «Та й люди пасивні таки – могли би і звернутися за інформацією». (Тут хочеться зразу нагадати, що «танго танцюють двоє…»
3. Навчившись іноземним мовам і користуючись купою начебто нових (насправді – ні) понять, впевнені, що при наявності «лідершіп» і відповідних «скілс» таких би «факапів» не було. Наголошують на важливості «колаборації» і «нетворкінгу», але «шеринг» бачать якось односторонньо. Важливість «апскілінга» та «рескілінга» розуміють, але вважають що вони вже самі готові до «менторства» й «коучинга» і не хочуть, щоб ще хтось саме їм нагадував про «капасіті білдінг». Загалом, не налаштовані створювати нових «кейсів», щоб «аутріч» мав належний «імпакт».
4. Молоді держслужбовці шкірою відчувають, чому зараз потрібна лояльність і гнучкість та корпоративна солідарність представників влади і не дуже цікавляться, чому важлива їх підзвітність і відповідальність перед платниками податків.
5. Бюрократи середньої ланки вже точно знають специфіку карʼєрних ліфтів у сьогоднішній Україні і не збираються роками сидіти на одному напрямі та набувати досвіду. Зростаюча динаміка перескакуванням по посадах, нахабність у вибиванні нової кадрової позиції й прагматичний скептицизм стосовно «попєрєдніков» — це тепер норма, а не виняток.
Загалом, не сприймайте це за нудіння чи, навіть, грамзотіння (є таке слово). Хоча якісь висновки треба робити, адже це молода бюрократія, якій країну «витягувати з прірви».
Вони працюють тут, в Україні. Працюють під час війни, формуючи надійний тил. Вони наші. Молоді, амбітні, з таким ж чеснотами й проблемами як і все суспільство.
Було б добре, щоб хоч десь ця нова бюрократична молодь все ж таки перетиналась з досвідченими професіоналами, які в такому ж віці ще не «трекали» й не «перфомили» KPI, але вже й не орієнтувалися на «план» та «вал» і не займалися «освоєнням коштів». Давали реальні результати в умовах маленьких зарплат на держслужбі, самоосвіти й складного подолання «совка».
Так що збалансоване поєднання нової бюрократичної хвилі та досвідчених і відповідальних професіоналів (не «схематозників» і «рейдерів») — такий вбачається оптимальний варіант на найближчі роки. Амбітна державницька молодь і патріотичні досвідчені фахівці мають знову обʼєднатися, як це відбулося вже на фронті.
Валерій Чалий
