Джерело: www.unian.ua
Дослідники хотіли скласти карту переміщень п’яти австралійських сорок, однак експеримент зірвався через кмітливість птахів.
Пілотне дослідження опублікували у 2022 році в журналі Australian Field Ornithology. Його проводили в Патіфік-Парадайз на узбережжі Саншайн-Кост у штаті Квінсленд. Дослідники Джоел Крамптон, Селін Фрер і Домінік Потвін кілька тижнів привчали сорок до годівниці, а потім одного ранку спіймали п’ятьох птахів: двох дорослих самок, одного дорослого самця та двох молодих сорок.
На кожного птаха встановили ідентифікаційні кільця та GPS-трекер із кріпленням загальною вагою близько 2,7 грама. У конструкції було спеціальне слабке місце, яке мало роз’єднуватися біля магніту на годівниці. Це дозволило б забирати пристрій без повторного відлову птаха. Дослідники також хотіли перевірити, чи можна використовувати бездротову зарядку для тривалішого відстеження сорок.
Кріплення пройшло випробування на міцність, але дослідники не передбачили, що птахи можуть допомагати один одному знімати трекери.
Сороки почали знімати трекери одна з одноїПершою спробувала позбутися трекера молода сорока. Вона намагалася дістати кріплення самостійно, а потім інший молодий птах почав клювати його. Згодом доросла самка без трекера взялася за кріплення і приблизно через 10 хвилин зняла його.
Неподалік інша доросла сорока допомагала птаху з трекером. Під час спроби вони впали з лінії електропередачі, після чого перемістилися на дерево й продовжили знімати кріплення.
Наступного дня дослідники побачили лише двох птахів із трекерами, а під час наступних спостережень знаходили сорок із кільцями, але вже без пристроїв. Дослідники безпосередньо спостерігали за чотирма сороками, які намагалися зняти трекери з інших птахів. Водночас вони не бачили всіх випадків, коли пристрої зрештою знімали, тому не змогли встановити, чи одна з сорок допомагала іншим частіше за решту.
Через малу кількість птахів це було описове пілотне дослідження, а не контрольований експеримент, який міг би показати, наскільки часто сороки допомагають одна одній.
Що саме показала поведінка птахівДослідники розцінили поведінку сорок як прояв співпраці та здатності розв’язувати проблеми. Вони також припустили, що це може бути своєрідна “рятувальна” поведінка: один птах допомагав іншому позбутися кріплення без очевидної негайної вигоди для себе.
Водночас дослідження не показало, чому саме птахи знімали трекери і чи завдавали їм пристрої дискомфорту. Автори не змогли встановити й те, чи сороки навмисно знаходили слабке місце конструкції, чи просто клювали кріплення, поки воно не ламалося. Ще одним можливим поясненням дослідники назвали те, що птахи могли намагатися прибрати незнайомий предмет під час взаємного догляду.
Окреме дослідження, опубліковане у 2018 році в журналі Nature, показало зв’язок між розміром групи та когнітивними здібностями австралійських сорок. Бенджамін Ештон і його колеги перевірили 56 диких птахів із 14 груп у Західній Австралії. Сороки з більших груп краще виконували завдання на самоконтроль, навчання, пристосування до змінених правил і запам’ятовування розташування предметів.
Ці результати не пояснюють поведінку квінслендських сорок, але дають додатковий контекст для вивчення їхньої здатності розв’язувати проблеми.
Чому невдалий експеримент виявився важливимGPS-трекер має показувати переміщення птаха, а не змінювати його поведінку. Проте пристрій додає вагу та новий предмет на тілі, який може впливати як на самого птаха, так і на інших птахів у його групі.
Для соціальних видів це означає, що обладнання потрібно перевіряти з урахуванням поведінки всієї групи. Сороки продемонстрували обмеження конструкції ще до того, як її могли використати в масштабнішому дослідженні.
Запланований експеримент не дав очікуваних даних про переміщення птахів, але натомість виявив поведінку, яку варто досліджувати окремо.
Більше цікавого про птахівРаніше УНІАН писав про птаха, який долає 11 тисяч км без зупинок і у польоті “з’їдає” власні органи. Йшлося про грицика малого. Перед тривалим перельотом він активно харчується, накопичуючи стільки жиру, що його стан можна порівняти з хворобливим ожирінням. Але підготовка до міграції на цьому не закінчується.
Під час процесу, який називається аутофагією, птах переробляє значну частину власних внутрішніх органів. Зокрема, об’єми деяких життєво важливих органів, серед яких нирки, печінка, м’язовий шлунок і кишечник, можуть зменшуватися до чверті.
Вас також можуть зацікавити новини:
- Українські річки втрачають воду: експерт пояснив, чому ситуація може погіршитися ще більше
- Цей птах змінює забарвлення майже за одну ніч: як йому це вдається
- На Поліссі знайшли дуже рідкісний гриб з унікальним візерунком на капелюшку (фото)
