Данило, 20-річний українець, який живе в Німеччині вже чотири з половиною роки, розповідає про своє життя після виїзду з України. Він залишив рідний Дніпро в березні 2022 року, коли почалася війна, і з того часу не повертався додому. За його словами, найбільше він сумує за українською мовою і відчуттям рідності.
Згідно з даними Євростату, до травня 2026 року в європейських країнах під тимчасовим захистом проживало 4,38 мільйона українців. Це найбільша хвиля вимушеної міграції в історії України, зокрема, близько третини з них — молодь віком від 18 до 34 років.
Данило навчається в університеті Геттінгена, де вивчає економічну інформатику. Він згадує, як важко було адаптуватися до нового середовища, зокрема, через мовний бар’єр. Незважаючи на те, що він склав іспит з німецької на рівні C1, спілкування з німцями залишається викликом.
Роман, ще один молодий українець, виїхав до Канади в 2023 році. Він навчається в університеті Альберти і планує кар’єру в уряді провінції. Роман також відчуває, що його ідентичність змінюється: хоча він все ще вважає себе українцем, адаптація до канадського життя вплинула на його самоусвідомлення.
Обидва молоді чоловіки підкреслюють, що, незважаючи на труднощі, вони отримали цінний досвід життя за кордоном. Данило та Роман продовжують підтримувати зв’язок з Україною, але їхнє майбутнє залишається невизначеним. Вони мріють про повернення, але також усвідомлюють, що їхнє нове життя може стати частиною їхньої ідентичності.
