Ситуація навколо конфлікту між Україною та Росією залишається напруженою, незважаючи на нові спроби США відновити переговори. Західні аналітики намагаються зрозуміти, чому війна, що завдає величезних втрат обом сторонам, досі не закінчується.
Професор міжнародних відносин Гарвардського університету Стівен М. Волт у своїй статті для видання Foreign Policy зазначає, що всі учасники конфлікту в чомусь помилилися. Володимир Путін сподівався швидко завершити війну, тоді як адміністрація Джо Байдена переоцінила ефективність санкцій. Українське керівництво, у свою чергу, помилилося в оцінці літнього контрнаступу 2023 року.
Водночас підтримка з боку Європи, військові розробки України та стійкість її населення дозволили Києву змінити ситуацію на фронті. Однак, з наближенням зими, військова перевага, за словами Волта, знову може схилитися на бік Москви. Він підкреслює, що обидві сторони опинилися в стані “болісного тупика”, коли жодна з них не може нав’язати свою волю, але обидві продовжують зазнавати значних втрат.
Для України ситуація ускладнюється через менші територію, населення та військові ресурси. Проте зовнішня підтримка та рішучість захищати свою землю дозволили Україні протриматися у війні значно довше, ніж очікували багато спостерігачів. Волт також зазначає, що в затяжних конфліктах сторони часто створюють нову, смертоноснішу зброю та залучають до війни треті країни.
Деякі країни, такі як Північна Корея, беруть участь у конфлікті безпосередньо, тоді як інші, як США та ЄС, надають Україні фінансову та військову допомогу. Російські атаки на “сірій зоні” проти європейських країн також є формою ескалації, яка, на думку Волта, має на меті змусити Європу відмовитися від підтримки України.
Волт вважає, що продовження війни не відповідає інтересам жодної зі сторін. Чим довше триває конфлікт, тим більших втрат зазнає Україна, що негативно впливає на її перспективи повернення окупованих територій. Росія, в свою чергу, також платить високу ціну, ризикує стати слабшою та ще більше залежати від Китаю.
У той час, як Європа витрачає все більше коштів на підтримку України, США стикаються з економічними та політичними наслідками війни. Волт підкреслює, що затягування конфлікту вигідне лише Китаю, оскільки війна відволікає увагу США та Європи.
Важливим аспектом є роль США у переговорах. Волт вважає, що Вашингтон може використати військову допомогу Україні та санкції проти Росії як важелі тиску. Однак американська політика була непослідовною: за Джо Байдена США підтримували Київ, тоді як за Дональда Трампа тиск на Україну зріс.
Волт пропонує зменшити можливості Росії продовжувати війну, посилити оборонну підтримку України, але не наполягати на вступі України до НАТО. Він вважає, що питання кордонів має стати предметом переговорів, хоча й визнає, що досягнення домовленості може бути складним.
Позиція Atlantic Council щодо цього питання дещо відрізняється. Редактор Пітер Дікінсон зазначає, що сторони можуть по-різному розуміти предмет переговорів. Для Вашингтона це може бути питання території, тоді як Кремль, за його словами, більше цікавить майбутнє самої української держави.
Володимир Зеленський, виступаючи в ООН, підкреслив, що Путін прагне не лише територій, але й самого існування України. Останні дані з фронту свідчать про значні втрати російських сил, що підкреслює ціну продовження війни.
На тлі цих подій міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль вперше зустрівся з Сергієм Лавровим, закликавши Москву відмовитися від ескалації. Водночас з Вашингтона надійшов сигнал, що Росія програє війну, і її економіка може зрештою обвалитися.
Таким чином, питання залишається відкритим: як переконати Москву, що продовження війни є менш вигідним, ніж укладення мирної угоди.
