“Коли ви інвестуєте на ринках США, Великої Британії чи ЄС, довіра є прийнятною, але все одно недостатньою умовою. Ви можете довіряти державній системі, яка регулює фондові ринки та інвестиційні інструменти. Якщо ви натрапляєте на рекламу, скажімо, пайового інвестиційного фонду або private equity, можна бути впевненим, що він пройшов ретельну перевірку регуляторів. Чому не варто повністю”, — повідомляє: ua.news
Коли ви інвестуєте на ринках США, Великої Британії чи ЄС, довіра є прийнятною, але все одно недостатньою умовою. Ви можете довіряти державній системі, яка регулює фондові ринки та інвестиційні інструменти. Якщо ви натрапляєте на рекламу, скажімо, пайового інвестиційного фонду або private equity, можна бути впевненим, що він пройшов ретельну перевірку регуляторів. Чому не варто повністю довіряти — це інвестиційним рішенням самої компанії, особливо у сфері private equity. Як інвестор ви повинні мати повну інформацію, щоб тверезо оцінити свої ризики. Якщо вам бракує необхідної експертизи, ви напевно знайдете фахівця, який проаналізує можливі варіанти вкладення ваших грошей.
В Україні покладатися на жоден із цих механізмів не можна. За яскравою рекламою може ховатися черговий «Еліта-Центр», а за красивими обіцянками — хтось із тих, кого у кримінальному жаргоні називають шахраями на довірі. Дехто вважає це унікальною можливістю для ведення бізнесу; я називаю це середовищем підвищеного ризику.
Цей матеріал призначений для малих і середніх інвесторів, які шукають, куди вкласти гроші саме в Україні, і готові виходити за межі депозитів та державних облігацій. Саме тут ґрунт стає хитким. Я б не говорив про «інвестувати безпечно і прибутково», радше — про «інвестувати відносно безпечно і прибутково».
У різний час я вже писав про інвестиційні пропозиції, доступні в Україні. Особливий акцент робив на людях, яким інвестори довіряють свої гроші, зокрема банкірах. Цей текст — продовження тієї теми.
У цьому матеріалі ви знайдете аналіз ризиків, пов’язаних з енергетичним проєктом ENCRAFT Ігоря Мазепи. З одного боку, проєкт безумовно цікавий. З іншого — це проєкт підвищеного ризику, і серед ризиків є:
- ризик невиконання фінансових зобов’язань — тобто втрати грошей;
- ризик низької ліквідності інвестиції;
- валютний і курсовий ризики;
- ризик не отримати обіцяну прибутковість;
- ризик відсутності контролю над рішеннями та рухом грошей;
- ризик різкого падіння прибутковості через можливе антикорупційне розслідування;
- репутаційний ризик, включно з ризиком опинитися в одному човні з токсичними співінвесторами;
- ризик судових процесів, які можуть негативно вплинути на проєкт;
- ризики, пов’язані особисто з Ігорем Мазепою.
Я переконаний, що інвестори мають раз і назавжди відкинути саму ідею довіри, коли мають справу з Concorde та іншими українськими компаніями, які пропонують управляти значними сумами їхніх грошей. Особливо якщо в інвесторів немає жодних важелів впливу на керуючі компанії у разі виникнення проблем.
На будь-яку існуючу пропозицію інвестор має дивитися критично. У випадку ENCRAFT, наприклад, особисті проблеми Мазепи цілком можуть стати проблемами інвесторів проєкту. Одразу наголошу: це зовсім не означає, що ENCRAFT — поганий проєкт або що ваші гроші в ньому зникнуть чи згорять. Зовсім ні. Але моє глибоке переконання полягає в тому, що інвестувати потрібно не «в Мазепу» і не «в репутацію Concorde», а в конкретну юридичну та фінансову структуру після її ретельної оцінки. І, образно кажучи, як у хорошому старому вестерні, перевірити, чи заряджений Colt.
Для цього тексту я вивчив пропозицію компанії, щоб оцінити ризики, пов’язані з енергетичним проєктом Concorde Capital. Одне потягнуло за собою інше, і деталей виявилося стільки, що вистачило б на цілий серіал. Перепрошую читачів: текст вийшов величезним.
У наступних матеріалах:
Частину інформації я відклав на майбутнє. «На потім» залишилися технологічні партнерства Мазепи та можливі інвестиції Сергія Токарєва, власника великого грального бізнесу. Ця співпраця пов’язана з компанією Roosh Ventures і навіть частково з IPO споживчого health-tech єдинорога Oura, запланованим на вересень. Поки складається враження, що гроші, раніше зароблені у гральному бізнесі, а потім «відбілені», можуть проходити через привабливий проєкт із потенційною капіталізацією до $15,62 млрд.
До речі, поки я вивчав платформу, яку Concorde використовує для залучення інвесторів, я зібрав матеріал і про платформу ICU Trade групи Investment Capital Ukraine. Як і Concorde, група Макара Пасенюка та Костянтина Стеценка позиціонує себе як репутаційно чиста інвестиційна група з бездоганним іміджем, яка пропонує прибуткові способи вкладення грошей — такий собі український аналог Fidelity, BlackRock чи Vanguard. З тією лише різницею, звісно, що Fidelity не помічали в спільному інвестуванні з російськими агресорами після 2022 року, не кажучи вже про «віджимання» бізнесу у своїх інвестиційних партнерів.
ПРОЄКТ ENCRAFT
Останнім часом Ігор Мазепа буквально оселився у моїй стрічці Facebook. Він володіє інвестиційною групою Concorde, до якої входить, зокрема, добре відома вам компанія Concorde Capital. Мазепа пропонує мені й усім охочим довірити йому гроші, які він інвестуватиме у «перспективний і надійний енергетичний сектор України». Поріг входу — від $300 тисяч.
Незадовго до цього Мазепа записав відкрите звернення у Facebook . Він запросив усіх охочих інвестувати разом із ним в енергетичні проєкти, щоб заробляти 20% на рік. У якій валюті — не уточнив, але цілком імовірно, що йшлося про долари США.
За словами Мазепи, понад 50 приватних інвесторів уже вклали кошти в енергетичні проєкти Concorde Capital — від 100 тисяч доларів до 20 млн євро. Якщо вам цікаво інвестувати в енергетику, запропонував Мазепа, ви можете приєднатися до проєкту й розділити ризики з Concorde Capital.
Ну що, захотілося інвестувати? Concorde пропонує вам передати свої гроші її структурам на кілька років.
У цьому контексті мою увагу привернуло слово «ризики». Мазепа має репутацію бізнесмена, схильного брати на себе надмірні ризики. Коли дивишся на його рекламу, виникає закономірне питання: чи не відбувається зараз те саме? Чи не пропонує Мазепа своїм клієнтам узяти на себе надмірні ризики? Якщо так, то обіцянка високої дохідності набуває зовсім іншого значення і має сприйматися як попереджувальний сигнал.
У своєму зверненні Мазепа наголошував на прозорості та надійності, водночас пропонуючи новим інвесторам довірити структурам Concorde десятки мільйонів євро на горизонті до десяти років. Зокрема, інвесторам пропонують вкладатися в ENCRAFT через онлайн-платформу Concorde.
Мільйони євро — це багато навіть за європейськими мірками. Постає питання: наскільки добре інвестори поінформовані про можливі ризики такого вкладення? Забігаючи наперед, скажу: інвестиція в його енергетичний проєкт не виглядає бездоганним варіантом для стороннього інвестора, мета якого — зберегти та примножити капітал.
При цьому я в жодному разі не стверджую, що Мазепа має намір когось обманути чи вкрасти гроші. Йдеться про теорію ймовірностей. Ризики пов’язані не лише із самим проєктом ENCRAFT, а й з епізодами з минулого Мазепи, які характеризують його стиль ведення бізнесу. Деякі з цих епізодів виглядають як відверто неетична поведінка з його боку і навіть як спроби свідомо не виконувати взяті на себе зобов’язання. Чому нові інвестори мають довіряти свої гроші людині, з якою пов’язано стільки ризиків?
Я поділив можливі підводні камені на дві великі групи. Перша — ризики, пов’язані з минулим Мазепи та його стилем роботи. Друга — власні ризики проєкту ENCRAFT, а також паралелі з проєктом нерухомості SHELEST.
ЧАСТИНА 1. ОСОБИСТІ РИЗИКИ, ЯКІ НЕСЕ БІЗНЕС-СТИЛЬ МАЗЕПИ
Здавалося б, логічно одразу перейти до ризиків проєкту ENCRAFT. Однак будь-яка розмова про бізнес Concorde неминуче починається з особи Ігоря Мазепи, адже Concorde та проєкти групи є продовженням його самого. З одного боку, Мазепа справді яскрава особистість і неординарний бізнесмен. З іншого — його стиль роботи я б назвав доволі безпринципним. Він схильний братися за проєкти, які багато інших бізнесменів вважали б неетичними. Крім того, кілька епізодів із минулого власника Concorde вже свідчать про те, що він здатний відмовитися повертати гроші.
Уперше я натрапив на згадки про Мазепу ще під час економічного буму після першого Майдану. Тоді він з’являвся в медіа з незмінною приставкою «власник інвестиційного банку Concorde Capital». Приблизно тоді ж у пресі з’являлися його фото за кермом екстравагантного кабріолета, стилізованого під ретроавтомобіль.
Потім прийшла економічна криза 2008 року, і Concorde опинилася серед компаній, які від неї постраждали.
У 2012 році Мазепа був винен Райффайзен Банку Аваль та Мегабанку мільйони доларів. Ці суми він позичав ще до кризи 2007–2008 років, але повертати не хотів. Можливо, грошей у нього справді не було. А можливо, він просто сподівався послатися на кризу й залишити кошти собі. За даними банків, власник Concorde запевняв, що до кінця липня 2012 року поверне 55 млн грн і реструктуризує ще 30 млн грн. Однак банки свої гроші фактично не побачили, після чого подали до суду на Мазепу, вимагаючи повернути 85 млн грн. За тодішнім курсом це були доволі значні суми. Деталі можна знайти тут .
Схоже, банкам усе ж вдалося чогось досягти. В інтерв’ю 2014 року Мазепа згадував, що «судові процеси вже закінчилися».
Говорячи про стиль ведення бізнесу Мазепи, варто згадати ще кілька показових епізодів. Наприклад, у 2015 році американський регулятор фондового ринку SEC запідозрив Concorde та її партнерів у неправомірних практиках. Хтось найняв хакерів, щоб викрадати корпоративні пресрелізи до моменту їх публікації. Таким чином ці люди отримували інсайдерську інформацію, яку згодом використовували.
https://en.interfax.com.ua/news/economic/283581.html
За даними SEC , офшорна компанія Concorde Bermuda Ltd — хедж-фонд, зареєстрований на Бермудських островах, але з основним місцем ведення бізнесу в Києві — заробила приблизно $3,6 млн прибутку на інформації з викрадених пресрелізів. По суті, йшлося про інсайдерську торгівлю, яка суворо заборонена в усьому світі.
У лютому 2016 року SEC оголосила про мирову угоду, за якою Concorde Bermuda мала сплатити $4,2 млн. Компанія цю суму сплатила. Дуже важливо, що угоду було укладено без визнання чи заперечення звинувачень SEC.
Усе це автоматично не означає, що саме Ігор Мазепа наказав найняти хакерів і використовувати інсайдерську інформацію. Але погодьтеся: з репутаційної точки зору історія виглядає неприємно. Наскільки тісним був економічний зв’язок між Concorde Bermuda та іншими структурами Concorde? Наскільки учасники процесу дотримувалися професійної етики? Показово, що в документах SEC фігурували прізвища кількох співробітників його організації. Хто їх наймав? Хто ставив їм завдання? Наслідки для Concorde і особисто для Мазепи могли бути доволі серйозними.
Ще один епізод, пов’язаний із підвищеним ризиком, — схема на ринку FOREX під брендом PrivateFX. У 2018 році люди, які називали себе ошуканими інвесторами, вийшли на акцію протесту під офіс Concorde у Києві. Трьома роками раніше, у 2015-му, Мазепа став акціонером структури PrivateFX і почав її активно просувати. Зокрема, PrivateFX використовувала його ім’я для залучення грошей роздрібних інвесторів з України. Однак незабаром компанія стала неплатоспроможною. Виплати клієнтам не здійснювалися.
І цього разу Мазепа уникнув відповідальності. Згодом в інтерв’ю він говорив, що його частка становила до 10%, що впливу на компанію він не мав, а коли «запахло смаженим», Concorde зажадала, щоб її частку викупили.
У свою чергу протестувальники стверджували, що продаж компанії у квітні 2017 року міг бути фіктивним і мав на меті лише дозволити Мазепі уникнути своїх зобов’язань перед інвесторами PrivateFX. Якщо це справді ошукані клієнти, вся ситуація виглядає як «скам». Знову ж таки, я не можу перевірити ні їхні твердження, ні слова Мазепи. Показово, що в публікаціях квітня 2017 року він фігурував як «головний акціонер групи компаній PrivateFX». Кому вірити — вирішуйте самі.
Усі ці епізоди мають одну разючу подібність. З одного боку, з етичної точки зору це були доволі «брудні» проєкти. Будь-який із них міг коштувати Мазепі не лише репутації й грошей, а й ліцензії та доступу до фінансових ринків. У найгіршому випадку все могло завершитися кримінальним переслідуванням. Само собою, жертвами таких історій могли стати його бізнес-партнери, а тим більше пасивні учасники проєктів.
З іншого боку, досі Мазепі якимось дивом вдавалося виходити практично неушкодженим із репутаційно токсичних ситуацій. Найсерйознішим епізодом останніх років стало його затримання у січні 2024 року в межах розслідування незаконного заволодіння землею на дамбі Київського моря. Уникнути серйозних наслідків йому вдалося лише ціною величезних зусиль. Сама історія більше нагадує фантастику.
https://censor.net/ua/blogs/4022373/velykyyi-biznes-v-ukrayini-i-stosunky-z-derjavoyu
До цієї історії я ще повернуся нижче. А поки наведу найсвіжіший епізод, пов’язаний особисто з Мазепою. Він лише підтверджує припущення, що особистий стиль Мазепи є джерелом величезних ризиків для його бізнес-партнерів.
БОРГ, ЯКИЙ ДІЙДЕ ДО АНГЛІЙСЬКОГО СУДУ
В інтерв’ю 2014 року Мазепа пояснював, чому увійшов до наглядової ради Альфа-Банку Україна — згодом Sense Bank, а нині державного банку. За його словами, «прагматизм із мого боку полягає в тому, що це спілкування та доступ до думок одних із найгеніальніших бізнесменів світу — Петра Авена та Михайла Фрідмана».
Схоже, лише «доступом до думок» справа не обмежилася. Саме тоді Мазепа позичив у росіян велику суму — на жаль, я не знаю точного розміру. Угоду оформили як зобов’язання канадської компанії Concorde Solutions LP перед офшорною компанією SIFUM, зареєстрованою на Британських Віргінських островах.
Виходить, що власник Concorde увійшов до наглядової ради Альфа-Банку Україна та здобув довіру його власників. Потім його структури отримали гроші, а він особисто гарантував виконання зобов’язань.
Минуло кілька років, строк угоди завершився, і Мазепі виставили вимогу повернути борг. За словами джерел, знайомих із ситуацією, спочатку він вступив у переговори, щоб обговорити, як саме повертатиме гроші. Йому вдалося частково відтермінувати погашення, оскільки рахунки SIFUM були заморожені через санкції, накладені на колишніх власників компанії. У результаті Мазепа зміг відкласти повернення боргу на кілька років, що саме по собі вигідно. А коли рахунки SIFUM розморозили, Мазепа остаточно відмовився платити. Під яким саме приводом — мені невідомо.
Щоб було зрозуміло: я не закликаю нікого співчувати колишнім власникам Альфа-Банку Україна. Моя історія — про Мазепу. Про те, що цей бізнесмен цілком здатен брати гроші, розповідаючи про «геніальних бізнесменів», а потім їх не повертати.
Можна було б трактувати відмову платити борги як прояв патріотизму. Але пан Мазепа, очевидно, трактує патріотизм по-своєму. У тому самому інтерв’ю, де він засипав компліментами Петра Авена й Михайла Фрідмана, він називав Росію «відвертим агресором щодо України». На той момент Крим уже був окупований, а на Донбасі розгорталася історія так званих ДНР/ЛНР. Тобто всі нюанси ситуації він чудово розумів уже тоді. Подвійні стандарти? Я б сказав: нічого особистого, просто бізнес.
Російський слід неодноразово спливав у його біографії й пізніше. Про можливі зв’язки з російським гральним бізнесом я розповім нижче і, ймовірно, ще повернуся до цієї теми наступного разу. Тут же нагадаю, що Мазепа опинився в центрі скандалу навколо платіжної системи TYME. У червні 2018 року НБУ скасував реєстрацію платіжної системи на підставі інформації СБУ про те, що TYME здійснювала грошові перекази у співпраці з російською платіжною системою, забороненою в Україні. За деякими даними, СБУ мала на увазі систему Contact, що належала російській QIWI і працювала в Україні через грузинську систему-прокладку IntelExpress.
Я не знаю, як Мазепі вдалося уникнути звинувачень у співпраці з росіянами. Чи міг він, як власник системи, не знати про її зв’язки з російськими платіжними сервісами? Питання без відповіді. Моя думка полягає лише в тому, що патріотизм — можливо, не зовсім те слово, яким варто пояснювати мотиви власника Concorde. Саме тому я припускаю, що Мазепа просто вирішив не віддавати гроші.
При цьому він публічно пропонує новим інвесторам довірити його структурам $42 тисячі тут, $300 тисяч і більше там, розповідає про фонд на $59 млн і pipeline на €140 млн та будує платформу для масового залучення капіталу. Цікаво, як це поєднується з тим, що його вже неодноразово помічали у небажанні повертати гроші? Якщо це справді його кредо, тоді ситуації з Райффайзен Банком Аваль, Мегабанком і PrivateFX можна трактувати дещо інакше — як системну поведінку або навіть особистий стиль власника Concorde.
Можна подумати, що історія з невиплаченим боргом — його приватна справа і наслідки стосуються лише його. Але це не так. Річ у тім, що такий стиль ведення бізнесу створює ризики для партнерів Мазепи. Старі борги можуть перетворитися на конкретні судові позови або навіть проблеми із законом. А оскільки бізнес-проєкти Concorde прив’язані до Мазепи, його проблеми навряд чи залишаться непоміченими для співінвесторів.
Наприклад, щодо ситуації з SIFUM мої джерела говорять, що старий кредитор звернеться до англійського суду, щоб стягнути з Мазепи гроші за його особистою гарантією. Повідомлення про майбутній позов — Letter Before Claim — уже надіслано, і найближчим часом процес має бути розпочато.
Для Мазепи це доволі погана новина. Поки судовий спір між SIFUM і Concorde Solutions LP залишається справою майбутнього, говорити про нього можна лише гіпотетично. Але щойно міжнародний судовий процес розпочнеться, наслідки можуть виявитися набагато ширшими, ніж здається. Англійські суди не мають репутації політичних. Українські суди — це одне: тут достатньо публічно засудити Росію. Британська юрисдикція — зовсім інше: там рішення ухвалюють на підставі досліджених доказів.
У міжнародній практиці подібні процеси рідко обмежуються лише судовими слуханнями. Як правило, обидві сторони починають використовувати всі доступні процесуальні інструменти. Наприклад, якщо позивач вважатиме, що відповідач може перемістити або переоформити активи під час розгляду справи, він клопотатиме про забезпечувальні заходи у відповідних юрисдикціях — простими словами, про замороження. Нагадаю, саме це сталося у справі ПриватБанку проти Ігоря Коломойського, коли його нерухомість у США була заморожена. За тією ж логікою можуть бути заморожені як особиста нерухомість, так і бізнес-активи власника Concorde. Якщо суд погодиться, що такі заходи необхідні, Мазепа не зможе вільно розпоряджатися активами, на які поширюватимуться обмеження, до завершення процесу. І це жодним чином не означатиме, що відповідач винен або що позивач уже виграв справу. Процес може тривати роками — і замороження також.
Особливі проблеми можуть виникнути, якщо позов зачепить компанії, зареєстровані на Кіпрі. А саме ця юрисдикція може опинитися у центрі уваги, оскільки там зосереджене ядро бізнесу Concorde. Будь-які забезпечувальні заходи суттєво ускладнили б корпоративну діяльність. Угоди могли б відкладатися, фінансування — дорожчати, а потенційні інвестори та банки зайняли б вичікувальну позицію до завершення спору.
Не можна виключати, що судовий процес створить «червоні прапорці» для банківських compliance-відділів. Фінансові установи традиційно оцінюють свої ризики, коли їхній клієнт бере участь у подібних процесах. Вони можуть посилити перевірку клієнта і запросити додаткову інформацію в межах KYC та KYB. Це стандартна практика управління ризиками, яка може сильно затягнути багато операцій або навіть зробити їх неможливими, хоча сама по собі додаткова перевірка не свідчить про будь-які порушення з боку учасників спору.
Іншим можливим наслідком стане підвищена увага з боку інших компаній. Міжнародний судовий спір часто стає предметом обговорення серед інвесторів, консультантів і контрагентів. Для великих інвестиційних проєктів чи M&A-угод відкритий судовий конфлікт може означати додатковий due diligence і триваліше погодження.
Поки неясно, як на процес відреагують регулятори. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку в окремих випадках оцінює ділову репутацію, доброчесність і професійну придатність підконтрольних їй компаній. Припустімо, що в Україні у Мазепи все під контролем. Однак якщо Concorde працює на інших ринках, ситуація може бути менш контрольованою. Виплата Concorde Bermuda у межах угоди з SEC, через яку Мазепі вже доводилося проходити в минулому, — наочний доказ того, що правила на інших ринках значно жорсткіші, ніж в Україні.
І, звісно, міжнародний судовий процес завжди є випробуванням для репутації. Ще задовго до рішення суду медіа, аналітики та учасники ринку починають звертати увагу на компанію. Сама можливість того, що Мазепа програє справу, стане приводом для обережності. Частина інвесторів, імовірно, займе вичікувальну позицію.
Час покаже, які з цих ризиків реалізуються. Можливо, спір виявиться звичайною комерційною справою, а можливо, переросте у процес із набагато ширшими наслідками. Багато залежатиме від позицій сторін, рішень судів та перебігу розгляду. Повторюся: негативні наслідки для проєктів Мазепи можуть виникнути ще до того, як суд ухвалить конкретне рішення.
Якщо SIFUM досягне успіху, рішення англійського суду може стати підставою для примусового стягнення активів Мазепи. Тому, думаю, головні новини у цій справі ще попереду.
Підіб’ю підсумок першого розділу, присвяченого особливостям бізнес-стилю Мазепи. Особисто він є постійним джерелом ризику для проєктів Concorde. Головну проблему я бачу у браку етичності, а можливо, навіть принциповості під час вибору бізнес-проєктів. Це моя особиста оцінка. Історія показує, що він береться за проєкти, які інші бізнесмени вважали б надто токсичними для власної репутації. Частину таких проєктів я ще згадаю у другій частині.
Крім того, Мазепа цілком здатен затягувати повернення грошей або не повертати їх узагалі, якщо має таку можливість. У певному сенсі це робить його схожим на Ігоря Коломойського, хоча, звісно, у значно меншому масштабі.
Саме тому пасивні інвестори, оцінюючи проєкти Concorde, мають назавжди виключити таку категорію, як віра в репутацію. Вони також повинні критично ставитися до реклами, якої останнім часом стало дуже багато. На мою думку, ділова репутація Мазепи аж ніяк не є бездоганною і точно не надихає сліпо довіряти йому гроші.
Приблизно до таких самих висновків я дійшов, аналізуючи ризики енергетичного проєкту Concorde. Нижче — друга частина, присвячена вже безпосередньо ризикам самого проєкту.
ЧАСТИНА 2. РИЗИКИ ПРОЄКТУ ENCRAFT
Ігор Мазепа вже досить давно закликає інвесторів вкладати гроші у його енергетичні проєкти. Один із останніх епізодів — 28 серпня він виступив на форумі у Львові , де розповідав інвесторам про нові можливості.
Того ж дня в інтерв’ю «Радіо Галичина» Мазепа заявив, що Україні необхідно замінити зруйновані або пошкоджені генеруючі потужності, тому Concorde зосередилася на невеликих об’єктах у різних регіонах, які можна швидко вводити в експлуатацію. У межах проєкту ENCRAFT Concorde будує мережу розподіленої газової генерації та систем зберігання енергії. Перша черга ENCRAFT складається з восьми газопоршневих установок загальною потужністю 18,4 МВт і загальною вартістю близько €15 млн. За словами Мазепи, фінансував він її переважно власним коштом, частково залучаючи гроші партнерів.
Друга черга передбачає будівництво систем накопичення енергії загальною потужністю 60 МВт і ємністю 240 МВт·год. Саме до цієї частини проєкту Мазепа запрошує приєднатися всіх охочих. Про цю пропозицію він говорить на бізнес-форумах та в інтерв’ю .
На перший погляд із пропозицією Concorde усе добре. Інвестування в енергетику — один із глобальних трендів. У цьому сенсі Мазепа все розрахував більш-менш правильно.
У лютневому інтерв’ю він згадував про інвестицію близько €35 млн у другу чергу, але зараз на сайті проєкту вказано вже $59 млн. Схоже, ENCRAFT у процесі встиг «підрости».
Мазепа створив два паралельні механізми залучення грошей — для малих і середніх інвесторів. Обидва називаються проєктом ENCRAFT, але підходи різні.
Інвесторам із більшими сумами — підозрюю, від $300 тисяч — Concorde пропонує купити акції закритого корпоративного інвестиційного фонду СІФ «Сорано». Sorano володіє 90% ТОВ «Енкрафт» — компанії, яка фактично будує енергетичні об’єкти. За українським законодавством такі фонди, як Sorano, називаються венчурними й використовуються для оптимізації податку на прибуток підприємств — що у цьому випадку, мабуть, є правильним підходом. За законом фізичні особи можуть інвестувати у такий фонд від 1500 мінімальних зарплат, що приблизно і становить ті самі $300 тисяч. У відкритому доступі немає інформації про умови, на які погоджуватиметься інвестор. За українським законодавством інвестиція в такий КІФ не вважається роздрібною — хоча за міжнародними критеріями вона такою є, — тому вимоги публічно розкривати деталі інвестиційної пропозиції немає. Гаразд, спишемо це на недосконалість законодавства.
Дрібним інвесторам — із сумами від $42 тисяч — пропонують інвестиційні сертифікати закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду ENCRAFT. Для цього проєкту оголошено публічну інвестиційну пропозицію з дохідністю близько 16% річних у доларах.
Ніде прямо не зазначено, але схоже, що обидва фонди розглядаються як частини одного проєкту. В обох випадках суть бізнесу полягає у заробітку на пікових цінах електроенергії в мережі. Не можна виключати, що проєкт від самого початку створювався за моделлю build-to-sell — побудувати й вигідно продати стратегічному інвестору. Самі комерційні пропозиції можна знайти тут і тут .
Детально вивчивши пропозицію, я побачив кілька очевидних ризиків для інвесторів ENCRAFT. Це мої оцінки, засновані на аналізі відкритих джерел. Якщо десь мої висновки неправильні — виправте мене.
Перше. Ризик ліквідності інвестиції
Ліквідність у світі інвестицій — це можливість швидко вийти з активу в гроші. У випадку ENCRAFT абсолютно незрозуміло, як і коли можна вийти з проєкту.
І неважливо, чи інвестували ви через КІФ Sorano, чи через пайовий фонд Enkraft. Заявлений строк діяльності КІФ Sorano — до 15 липня 2035 року.
Строк діяльності пайового фонду Enkraft — до 3 квітня 2036 року. Тобто приблизно по десять років у кожному випадку.
В обох випадках закон передбачає, що вивести гроші з фонду можна лише на умовах, визначених регламентом фонду. Само собою, без згоди Мазепи забрати гроші ви не зможете. Навіть якщо вихід стане можливим, компанія з управління активами може запропонувати ціну, за якої інвестор втратить частину заробленого — або навіть частину вкладених коштів. Додайте сюди податки та комісії/бонуси компанії з управління активами. Закон, на жаль, тут на боці фонду. Щойно ви підписали умови, ви стаєте рабом лампи: або чекаєте до завершення строку фонду, або погоджуєтеся на невигідні умови викупу. Наскільки я можу судити про Мазепу, умови виходу будуть невигідними для інвестора. Але публічно розповісти про це інвестор, імовірно, не зможе, оскільки напевно буде зв’язаний NDA.
До речі, не дозволяйте слову «акції» вводити вас в оману у випадку Sorano. Жодних прав на управління проєктом ви не отримаєте. Управлятиме ним компанія з управління активами Concord Invest, яка контролюється Мазепою. Закон це дозволяє, як і міжнародна практика. Але ви повинні розуміти: це означає повну залежність від бізнес-рішень Мазепи. А також від відсутності кримінального переслідування особисто щодо нього, тому що будь-які кримінальні справи проти Мазепи становитимуть прямий ризик для ваших інвестицій.
Друге. Ризик низької дохідності та валютний ризик
У різний час Concorde заявляла дохідність енергетичного проєкту ENCRAFT на рівні 16% на рік у доларах. Ви можете запитати: а що в цьому поганого? Адже банки, кредитні спілки та страхові компанії життя також обіцяють дохідність. Річ у тім, що всі вони мають спеціальну структуру і тому мають право гарантувати дохідність, ризикуючи власним капіталом. Гарантувати дохід також можна під час випуску облігацій та інших боргових інструментів.
Але коли йдеться про інвестиції у бізнес-проєкти, світова практика прямо забороняє обіцяти дохідність, оскільки це вважається введенням клієнта в оману. Адже інвестиційний проєкт може принести як прибуток, так і збитки, а їхній розмір неможливо передбачити.
В Україні закон «Про інститути спільного інвестування» також прямо забороняє обіцяти дохідність, тим більше рекламувати її. Але, схоже, на Concorde ця норма взагалі не поширюється. Хоча після підписання NDA клієнтам, імовірно, пояснять, що насправді дохідність ніхто не гарантує. Але саме це й виглядає неетично, тому що після цього інвестори вже не зможуть публічно розповісти про подвійні стандарти.
У ЄС, США чи Великій Британії Мазепу за подібні обіцянки вже могли б оштрафувати й застосувати санкції, а сама реклама проєкту навряд чи могла б існувати в такому вигляді. Лише здається, що люди самі повинні розуміти: обіцянка 16% — це просто реклама. Насправді інвестування — специфічна діяльність, і далеко не всі в ній розбираються.
Це приблизно якби клініка обіцяла стовідсоткове лікування раку. Здавалося б, люди повинні розуміти, що це лише реклама, але на практиці вони часто готові вірити таким обіцянкам. Логіка звичайної людини, яка почує звернення Мазепи і обіцянку високої дохідності — а 16% це справді чимало, — може бути приблизно такою: «Ну якщо Concorde існує багато років, а держава дозволяє рекламувати 16% річних, значить, цьому можна довіряти». А це вже зовсім інша історія.
Нагадаю: гроші залишаються всередині фонду десять років. Виплати в процесі, схоже, не передбачені. Тобто дохідність існує на екранах ноутбуків інвесторів, а «живі» гроші весь цей час перебувають десь в іншому місці. Виправте мене, якщо це не так.
Окремої уваги заслуговує валютний ризик. У країні на кшталт України масштабна девальвація відбувається приблизно раз на п’ять років. Обіцяна дохідність в іноземній валюті опиняється під питанням.
ENCRAFT працює на території України і нічого не експортуватиме. Отже, валютної виручки у нього не буде. Доходи він отримуватиме у гривні. Гривню нібито мають конвертувати у валюту, але реалізувати це вкрай складно, враховуючи, що для купівлі валюти потрібні підстави.
Одна-дві масштабні девальвації здатні з’їсти всю очікувану дохідність. У доларовому вимірі інвестори можуть вийти з фонду навіть із меншою сумою, ніж вкладали. Можливо, я помиляюся і Concorde запропонує якийсь know-how, що дозволить регулярно виводити дохід із проєкту у валюті в обхід регламентів КІФ і ПІФ. Було б цікаво це побачити.
Третє. Ризик втратити дохід через корупційні звинувачення
Відкрию секрет, про який Concorde навряд чи розповість інвесторам. У малих енергетичних проєктах самих по собі немає нічого поганого. Вони працюють у Європі та інших країнах і є частиною так званої гнучкої, або пікової, генерації. Їхнє завдання — вмикатися у години пікового навантаження і давати додаткові обсяги електроенергії, а іноді й тепла.
Але така електроенергія вважається дорогою, тому використовується нерегулярно. Через це малі енергетичні проєкти в Європі окупаються щонайменше за 8–10 років, що вважається довгим строком.
Українська розподілена генерація лише на перший погляд схожа на європейську. Через війну її просувають як постійно працюючу базову генерацію — майже як атомні блоки. Розподілену генерацію подають як панацею від обстрілів і регулярних відключень електроенергії.
Згідно з поширеною легендою, росіянам важче вразити десятки малих об’єктів, ніж кілька великих, тому потрібно побудувати якомога більше малих електростанцій. Хоча, якщо подумати критично, росіяни можуть спрямовувати дрони на малі енергетичні об’єкти приблизно так само легко, як і на великі ТЕС. Але поки цього не відбувається, легенда живе.
На період війни розподіленій генерації навіть виділяють газ за зниженою ціною — різницю компенсує держава. Але все це лише легенда, яку закріпили у свідомості співгромадян через лояльні медіа.
Якщо зірки запалюють, значить, це комусь потрібно. У нашому випадку розподілена генерація є лише фасадом схеми, яку на місці детектива НАБУ я б запідозрив у корупційності.
Схему створив колишній голова «Укренерго» Володимир Кудрицький — той самий, який сьогодні веде спільний проєкт із Томашем Фіалою. Ще очолюючи «Укренерго», він провів кілька аукціонів. Переможці цих аукціонів отримали гарантії, що протягом наступних кількох років держава купуватиме вироблену ними енергію за аномально високими тарифами. Причому ці тарифи зафіксовані в євро. Саме тому, до речі, Мазепа так упевнено говорить про валютну дохідність.
Схема Кудрицького разюче нагадує сумнозвісний «зелений тариф» часів Януковича. Інвесторам у «зелену» енергетику також гарантували дохід у євро на абсурдно високому рівні. І вони теж виправдовували свої заробітки тим, що Європа переходить на «чисту» енергетику. Європа, звісно, переходила — але не з таким розривом у тарифах.
Що буде далі, уже зрозуміло. Схема «зеленого тарифу», пролобійована за Януковича братами Клюєвими, з роками перетворилася на величезний тягар для українського енергетичного ринку. Щоб оплачувати «зелений тариф», український бізнес змушений платити захмарну ціну за електроенергію, а державні «Енергоатом» та «Укргідроенерго» — жертвувати частиною своїх доходів. Саму схему неодноразово називали корупційною.
І після всього цього Кудрицький фактично створив її клон під популярною назвою «розподілена генерація». Тож можете не сумніватися, що завищені тарифи компенсуватимуться за рахунок інших видів генерації, передусім атомної.
Така ситуація може зберігатися і після війни, навіть якщо розподілена генерація виявиться нікому не потрібною, оскільки знову стануть доступними дешевші види генерації. Тож цю схему цілком можна назвати «податком на Мазепу, Фіалу та інших обраних».
Однак можливий і інший сценарій. «Зелений тариф» свого часу втримався лише тому, що в ньому брали участь найвпливовіші люди України. Але навіть у них виникають проблеми з отриманням грошей за вироблену електроенергію.
Схема Кудрицького поки що заохочується на рівні влади. Держава не заважає подавати розподілену генерацію як велику надію України. Більше того, влада замовчує той факт, що використання малих електростанцій як базової генерації економічно дуже невигідне: це потребує державних витрат, а натомість дає досить дорогу електроенергію.
І, звісно, поки що мовчать про те, що за всім цим може ховатися історія з дуже неприємним запахом, співставна із «зеленим тарифом». Саме тому головна економічна теза ENCRAFT — що дефіцит енергії перетворюється на можливість заробити — звучить так упевнено. Усе виглядає невинно й оптимістично.
І все ж після війни схему можуть визнати корупційною, а проти її організаторів — відкрити кримінальні провадження. За пасивними інвесторами ENCRAFT слідчі, звісно, не полюватимуть. Для них це загрожуватиме фінансовими втратами — наприклад, через перегляд тарифу та різке збільшення строку окупності проєкту.
У такому сценарії про 16% річних у валюті можна буде забути. «Надійна інвестиція» перетвориться на лотерею.
Крім того, в Україні цілком можливо, що в виробників розподіленої генерації просто перестануть купувати електроенергію. Або тариф переглянуть адміністративно. Можливо, скасують прив’язку до євро.
Привід знайти нескладно — наприклад, послатися на складний стан державного бюджету, яким він справді є. У такому випадку обіцяна 16-відсоткова валютна дохідність так само «провалиться».
Досвід «зеленого тарифу» також показує, що виплати можуть затримуватися на рік, два, а іноді навіть на три-п’ять років. Це також погано, адже гроші мають властивість знецінюватися. Тому інвесторам ENCRAFT варто остерігатися ситуації, коли вони залишаться у мінусі.
Пасивні інвестори, яких Мазепа заманює 16% річних у доларах, навряд чи розуміють весь хиткий фундамент цього проєкту. Але вони мають право про нього знати. Якщо після цього вони все одно вирішать інвестувати у розподілену генерацію — це буде усвідомлений ризик. А до того моменту це виглядає як зловживання їхньою довірою за допомогою бізнес-форумів, масштабних інтерв’ю та роздутого іміджу.
Четверте. Репутаційний ризик
Чи знали ви, що радником Мазепи у проєкті ENCRAFT є колишній голова НАК «Нафтогаз» Андрій Коболєв? Той самий, який виписав собі та своєму колезі Юрію Вітренку величезні премії за перемогу України у Стокгольмському арбітражі. Після його звільнення було відкрито кримінальне провадження, у якому Коболєва звинувачували у незаконному привласненні мільйонів доларів. Судовий процес у цій справі триває; нещодавно Верховний Суд постановив, що провадження має бути продовжене.
Цілком можливо, що в підсумку Коболєва зобов’яжуть повернути незаконно отримані гроші. Але навіть якщо ні, особисто я вважаю його глибоко токсичною фігурою.
І Коболєв — лише верхівка айсберга. Чи знали ви, що попереднім бенефіціаром КІФ Sorano був власник грального бренду Favbet Андрій Матюха? Станом на 2023 рік Favbet входив до п’ятірки найбільших гравців на ринку азартних ігор.
YouControl показує , що до грудня 2025 року власник Favbet був бенефіціаром КІФ Sorano — того самого фонду, для якого Мазепа зараз залучає гроші. І дуже схоже, що саме коштами Матюхи Мазепа профінансував першу чергу енергетичного проєкту ENCRAFT, хоча говорив, що переважно використовував власні гроші.
Зараз Матюха вже вийшов зі структури власності Sorano, але було б добре перевірити, чи це справді реальний вихід, а не просто приховування його участі.
Чим цікаві Favbet і Матюха? Favbet неодноразово опинявся в епіцентрі скандалів. Свого часу групу звинувачували у продовженні роботи на ринках Росії та Білорусі після лютого 2022 року.
Журналісти посилалися на витяги з російських реєстрів, згідно з якими торгові марки Favbet продовжували охоронятися в РФ, а у самого Андрія Матюхи виявили чинний російський податковий номер — ІПН.
Заради справедливості зазначу: пресслужба Favbet категорично заперечувала ці звинувачення, називаючи їх замовною кампанією чорного PR. Представники бренду заявляли, що повністю пішли з ринків країн-агресорів одразу після початку повномасштабного вторгнення.
Також медіа згадували Favbet у контексті мінімізації податків та обходу правил виплати виграшів. У 2022–2023 роках СБУ та БЕБ повідомляли про викриття масштабної схеми «міскодингу» в банках — коли платежі за азартні ігри маскували під купівлю квітів або відеоігор, щоб уникнути сплати податків.
Паралельно низку дочірніх компаній Favbet — наприклад, Favbet Game Slots — звинувачували у навмисному декларуванні збитків попри мільярдні обороти.
Військові та громадські активісти також звинувачували Favbet у надмірному таргетуванні реклами на військовослужбовців ЗСУ, що загострювало проблему лудоманії на фронті. У результаті навесні 2024 року президент Володимир Зеленський запровадив суворі обмеження на рекламу онлайн-казино, посилаючись на загрозу безпеці військових.
А у 2024–2025 роках Favbet вступив у затяжний публічний конфлікт із головою податкового комітету Верховної Ради Данилом Гетманцевим, звинувачуючи його у тиску на легальний бізнес. Ось сліди цієї інформаційної війни.
https://www.facebook.com/share/1JgTCyZbsR/?mibextid=wwXIfr
https://www.facebook.com/share/17zPZk67XU/?mibextid=wwXIfr
Нарешті, ось посилання на свіжі скандали навколо Favbet. Основна тема — підозри у масштабному ухиленні від сплати податків.
https://www.rbc.ua/ukr/news/skandal-favbet-k-zbitkoviy-biznes-matyuhi-1787651230.html
https://www.rbc.ua/ukr/news/blagodiynik-chi-shahray-shcho-vidomo-vlasnika-1787321774.html
А тут згадується, що Favbet міг зберігати бізнес-зв’язки з Росією.
Я можу помилятися у своїх оцінках, але навряд чи пана Матюху можна назвати репутаційно безпечним співінвестором. Нові звинувачення проти Матюхи та Favbet у будь-який момент можуть зачепити Concorde і Мазепу.
Адже той самий КІФ Sorano — це, по суті, просто великий гаманець. Його активами управляє компанія Concord Invest, яка належить Мазепі. Фактично інвесторам пропонують скласти свої гроші саме в цей фонд. Але чи перестав Матюха впливати на рішення Concorde?
Питання не таке безглузде, як може здатися. Наприклад, медіа раніше повідомляли, що Матюха намагався побудувати птахофабрику в Хорватії. Не секрет, що в біографії Мазепи також був хорватський епізод — зокрема політ гелікоптером до цієї країни нібито на полювання на дикого кабана. Випадковість, що Мазепа летів саме до Хорватії?
Але й це ще не все. Якщо вірити публікаціям кількох Telegram-каналів , Мазепа пов’язаний іще з одним гральним холдингом — російськими онлайн-казино Cosmolot та Cosmobet. Власником цього бізнесу називають Сергія Токарєва, якого ці ж публікації називають «другом Михайла Федорова», що зайняв опозиційну позицію щодо Зеленського.
Ось фото Мазепи з Токарєвим — хоча немає гарантії, що воно не є фейком. У супровідному тексті також стверджується, що платіжна система TYME, яка колись належала Мазепі, обслуговувала обороти грального ринку на окупованих територіях.
А тут написано таке: «Сергія Токарєва більше немає. Принаймні, якщо вірити Wikipedia. Не так давно сторінку російського бізнесмена було видалено. Натомість Сергія Олександровича Токарєва замінив… певний Вадим Олександрович Токарєв. Він теж народився в Москві у 1983 році, теж володів Cosmolot, Vulkan і PokerMatch, теж був партнером братів Гільфанових і другом Ігоря Мазепи, теж перебував під санкціями РНБО, теж заснував фонд Roosh. І тепер виявляється, що Вадим Токарєв — неприємний російський бізнесмен із сумнівною репутацією, а Сергій Токарєв — прогресивний український інвестор і бізнесмен».
А тут Токарєва називають «сусідом Мазепи по котеджному містечку Goodlife Park». Таке містечко справді існує, а його будівництво пов’язують із власником Concorde. У тексті також стверджується, що Мазепа має частку в казино Cosmolot, проєкті Make Up і готелі Les Grandes Alpes у Куршевелі.
Одразу зазначу: я не можу ручатися за правдивість цих повідомлень. Вони можуть бути частиною конкурентної боротьби або чиєїсь особистої помсти. Тому до інформації з Telegram слід ставитися критично. Вона з однаковою ймовірністю може бути правдою або фейком.
Дуже схоже, що Мазепа обслуговував — а можливо, й досі обслуговує — гроші грального бізнесу. Саме по собі це не є чимось незаконним, хоча рішення працювати з таким бізнесом — його особиста справа. Але інвестори ENCRAFT мають розуміти, що гральний бізнес в Україні — це порохова бочка, яка будь-якої миті може вибухнути кримінальними провадженнями, скандалами та репутаційною катастрофою.
ЩО СПІЛЬНОГО МІЖ ПРОЄКТАМИ SHELEST І ENCRAFT
До того як зайти в енергетику, Мазепа відпрацював практику залучення фінансування від пасивних інвесторів на проєктах заміської нерухомості. Зокрема, йдеться про комплекс SHELEST.
Як і ENCRAFT, він мав дві фази. Спочатку Мазепа вклав у проєкт власні гроші або кошти великого інвестора, для якого виступав «фронтом». На другому етапі, наприкінці 2023 року, Concorde перевела проєкт на краудфандингову модель, презентувавши прибутковий проєкт нерухомості SHELEST Hutir.
Інвесторам пропонували купити сертифікати пайового інвестиційного фонду SHELEST INVEST, яким управляє компанія Concord Invest, або готові будинки площею 75 та 150 м² на ділянці поруч із готелем SHELEST.
Гроші роздрібних інвесторів пішли на благоустрій території, добудову другої черги котеджів і будівництво SPA-комплексу. Приватні інвестори вкладали від $20 тисяч до $84 тисяч, і до 2026 року за ці гроші житло було побудоване.
https://epravda.com.ua/rus/news/2023/12/21/707970/
https://finance.liga.net/all/press-release/stoit-li-ukraintsam-investirovat-v-dohodnuyu-nedvizhimost
Concorde взяла управління на себе, тоді як роздрібні інвестори залишилися пасивними учасниками і отримували частину прибутку. Судячи з рейтингу «3,9 із 5» , до управління є певні претензії.
Уже в проєкті SHELEST проявилося кілька характерних моделей поведінки Concorde, які згодом повторилися в енергетичному ENCRAFT.
Перша — інформаційна стерильність.
Інвестиційний бізнес — це бізнес, побудований на репутації. А репутація базується на відгуках реальних клієнтів. Дивно, але я не знайшов жодного відгуку про те, чи виправдалися очікування інвесторів SHELEST — ані негативного, ані позитивного.
Інформаційний простір виглядає стерильно, а медіа дивним чином не цікавляться цією темою. Я допускаю, що така інформаційна стерильність пояснюється угодами про нерозголошення.
Зокрема, Concorde не приховує, що детальну інформацію про проєкт ENCRAFT учасники отримають лише після підписання NDA. З одного боку, це виглядає як нормальний бізнес-підхід. З іншого — мені особисто здається дивним, що жоден із понад 50 інвесторів так і не наважився публічно похвалити чи розкритикувати Concorde.
Друга типова риса — обіцянка дохідності. Для SHELEST Concorde обіцяла від 9% до 13% на рік — імовірно, у доларах. Я вже писав вище, що це неетична практика, яка сама по собі несе ризики.
Третя риса Concorde і самого Мазепи — майже повна відсутність інформації про ризики. Навряд чи це випадковість.
РИЗИКИ ПРОЄКТУ SHELEST
Крім SHELEST, Concorde побудувала ще одне котеджне містечко на Київському морі — Goodlife Park. Воно також розташоване на дамбі Київського моря, хоча будівництво там не було дозволене.
У січні 2024 року слідчі ДБР прийшли з обшуками до офісу Concorde, а самого Ігоря Мазепу затримали під час спроби виїхати до Польщі. Інвестиційний банкір і його брат стали фігурантами розслідування схеми заволодіння сімома гектарами території лівобережної захисної дамби каскаду Київської ГЕС і ГАЕС.
У слідства була цілком конкретна підстава. Землі навколо Київської ГЕС входять до зони захисної дамби. Будівництво в цій зоні потенційно може призвести до техногенної катастрофи.
Проте, як це часто буває в Україні, знайшовся механізм обійти заборону і вивести з державної власності майже 300 гектарів землі. ДБР задокументувало схему , за якою державні землі водного фонду оформляли як сільськогосподарські, потім передавали громадянам, які, своєю чергою, продавали їх забудовникам елітної нерухомості.
Згодом на цих землях з’явилися елітні котеджні проєкти, зокрема Goodlife Park, який побудував Мазепа. Поява кількох котеджних містечок на дамбі є безумовним порушенням правил безпеки та законодавства.
«Серед тих, хто отримав повідомлення про підозру, — троє відомих бізнесменів, які поділили між собою території, “домовилися” з усіма, хто приймав необхідні їм рішення, і почали реалізовувати свою схему», — заявив голова ДБР Олексій Сухачов після затримання Мазепи.
Як я вже писав, Мазепа ризикував зіткнутися з кримінальним переслідуванням, а у разі обвинувального вироку — навіть із тюремним строком. Ризик ледь не реалізувався.
Нагадаю, Мазепу «врятувало» фактично диво. Спочатку за нього заступилася бізнес-спільнота, чимало представників якої також отримували землю з порушенням правил. Потім своє слово сказав Володимир Зеленський.
У результаті було ухвалено так званий «закон Мазепи» , який заднім числом легалізував раніше незаконні схеми отримання державної землі.
Само собою, проблеми навколо Goodlife могли перекинутися і на комплекс SHELEST. У матеріалах ДБР ці проєкти згадувалися разом. У публічному просторі говорили про котеджні містечка на Київському морі, тому SHELEST почали асоціювати з тією самою схемою незаконного відчуження земель водного фонду.
Для інвесторів проєкту це вкрай негативний інформаційний фон. Більше того, за даними «Української правди» , SHELEST прямо згадувався у матеріалах слідства щодо незаконної забудови 300 гектарів землі.
Наведу ще одну цікаву цитату з матеріалу видання «Київвлада» :
«Отримавши фактичний контроль над земельними ділянками, оформленими на “підставних осіб”, організатори схеми вирішили “прогнати” їх через серію цивільно-правових угод з купівлі-продажу, внесення до статутного капіталу підконтрольних юридичних осіб, об’єднання в одну земельну ділянку і поділу нової ділянки на окремі частини, що призводило до зміни. Це робилося для того, щоб у покупців дорогої елітної нерухомості, яку продавали разом із землею, не виникало сумнівів “у законності попереднього набуття такого майна”».
Погодьтеся, звучить як запрошення до розслідування.
І ще один момент. У «законі Мазепи» є виняток. Амністія не поширюється на землі, що мають особливе значення для держави, або на землі, пов’язані з об’єктами критичної інфраструктури.
На мою думку, дамба Київської ГЕС — саме такий випадок. Якщо я правий, ризики для власників паїв SHELEST Hutir зберігаються на невизначений строк.
Адже якщо розслідування буде поновлено, виникне інвестиційний ризик. Можуть з’явитися витрати, пов’язані з необхідністю легалізації земельних ділянок, на яких стоять котеджі. Цікаво, чи попереджав Мазепа своїх співінвесторів про ці ризики під час залучення їхніх коштів? Схоже, що ні.
У цьому контексті показово, що після затримання Мазепи на ринку з’явилася велика кількість оголошень про продаж елітних котеджів у Goodlife Park . На продаж виставили навіть будинок, розташований буквально через паркан від містечка.
Чи може Мазепа знову стати фігурантом кримінального провадження? У світі великого бізнесу цього не можна виключати навіть за наявності знайомств на рівні Бориса Ложкіна та інших впливових людей.
А враховуючи власний бізнес-стиль Мазепи і його схильність не повертати гроші, ризик стати фігурантом кримінальної справи зростає у багато разів.
У фінансах коефіцієнт β використовують для того, щоб показати чутливість дохідності акції до змін ринкового індексу. Що вищий ризик, то вищою потенційно може бути дохідність. Але високий ризик сам по собі не гарантує високої дохідності.
Одного дня ви можете втратити багато або навіть усе. Це безумовний мінус.
Якби подібні коефіцієнти присвоювали людям, Ігор Мазепа мав би один із найвищих показників β серед представників українського великого бізнесу.
ЧАСТИНА 3. ПІДСУМКИ РИЗИКІВ ПРОЄКТУ ENCRAFT
З огляду на все написане вище потенційний інвестор у проєкт ENCRAFT має поставити собі кілька дуже неприємних запитань.
- Що саме я знаю про непогашені зобов’язання компаній групи, які з часом можуть вплинути на мою інвестицію?
- Які особисті гарантії Мазепа давав за старими зобов’язаннями і які гарантії він дає мені?
- Які операції з пов’язаними сторонами існують між фондами, компанією з управління активами, депозитарієм, ENCRAFT та іншими компаніями групи? Це стосується і питання репутаційних ризиків та обслуговування грального бізнесу.
- Чи розповідає Concorde потенційним інвесторам ENCRAFT та іншим учасникам збору коштів про ці ризики, особливо про судові справи та кримінальні провадження?
- Наскільки добре гроші інвесторів ENCRAFT відокремлені від інших структур Concorde?
- Хто контролює грошові потоки ENCRAFT? Чи не побачимо ми приватизацію прибутків і колективізацію збитків?
- Які саме активи реально належать фонду, а якими лише управляють структури Concorde?
- Які застави та обтяження існують щодо Concorde загалом і проєкту ENCRAFT зокрема?
- Чи може подання позову до англійського суду і подальше виконання судового рішення вплинути на самого Мазепу, його корпоративні права або пов’язані структури? І, по суті, на мою інвестицію?
- Що станеться з проєктами і моєю інвестицією, якщо борг буде стягнуто особисто з Мазепи як фізичної особи?
Думаю, вже сам процес пошуку відповідей на ці питання покаже вам, чого очікувати від інвестицій в ENCRAFT та інші проєкти Concorde.
І, будь ласка, забудьте слово «довіра».
Ризик занадто великий, що саме на цій довірі вас позбавлять усього.
