Джерело: www.unian.ua
Йдеться про тривале сидіння з телефоном, напруження – і не тільки.
Деякі, на перший погляд, цілком буденні звички в туалеті можуть ускладнювати процес дефекації та з часом сприяти таким неприємним проблемам, як запор або геморой, пише Egészségkalauz.
За словами гастроентеролога Сьюзан Кейс, особливу увагу варто звернути на кілька поширених звичок. Серед них є й ті, які багато хто робить щодня, навіть не замислюючись про них як про питання здоров’я.
Не відкладайте регулярні візити до туалетуБуває, що людина відчуває позив, але не може відразу піти до туалету. Один такий випадок сам по собі ще не є проблемою. Однак ситуація змінюється, якщо регулярне придушення позивів стає звичкою.
Причина – у роботі товстого кишечника. Чим довше кал залишається всередині, тим більше води з нього всмоктується назад. У результаті він стає сухішим і твердішим – і вивести його потім складніше.
За словами Кейс, регулярне стримування впливає й на нижні відділи товстого кишечника. Якщо їм постійно доводиться зберігати більшу кількість калу, вони можуть пристосуватися до цього стану – і це лише посилить схильність до запорів.
Більше того, якщо людина раз за разом ігнорує позиви, з часом вона все гірше реагує на тілесні сигнали, які сповіщають: час йти до туалету.
Тому гастроентеролог радить прислухатися до сигналів свого тіла. Якщо виникає природний потяг – йдіть у туалет, дайте собі кілька хвилин спокою, але не намагайтеся за будь-яку ціну “видавити” кал. Приблизно 5–10 хвилин достатньо, щоб зрозуміти, чи відбудеться дефекація природним шляхом.
Туалет – це не місце для телефонуМобільний телефон кардинально змінив і те, скільки часу ми проводимо в туалеті. Перевірка одного повідомлення легко перетворюється на перегляд соцмереж, і в якийсь момент виявляється, що минуло набагато більше часу, ніж насправді потрібно для відвідування туалету.
Проблема не в самому телефоні, а в тому, що через нього перебування в туалеті може без потреби затягуватися.
За словами Кейс, тривале сидіння може посилювати тиск на вени навколо прямої кишки та анального отвору. Це може сприяти розвитку геморою або погіршувати вже існуючі скарги.
У тривалих “посиденьках” є й інша пастка. Якщо людина вже кілька хвилин сидить у туалеті, вона легко може подумати: “раз вже я тут”, і спробувати справити нужду, навіть якщо її організм насправді ще не готовий. А з цього вже може виникнути напруження.
Порада фахівця проста: туалетом варто користуватися за призначенням. Якщо закінчили – встаньте. Новини, відео та соцмережі почекають.
Не форсуйте дефекаціюВідвідування туалету не повинно перетворюватися на серйозне фізичне навантаження. Якщо людині доводиться регулярно напружуватися – це часто не просто погана звичка, а може вказувати на те, що кал занадто твердий і є запор.
Сильне напруження посилює тиск на ділянку прямої кишки. Якщо це повторюється регулярно, це може сприяти розвитку геморою, а також анальних тріщин.
У такій ситуації рішення полягає не в тому, щоб людина напружувалася ще сильніше. Варто з’ясувати, чому дефекація відбувається з труднощами. За словами Кейс, свою роль можуть відігравати, зокрема, нестача клітковини, недостатнє споживання рідини та малорухливий спосіб життя.
Якщо ж зараз дефекація не вдається, не варто довго залишатися в туалеті й намагатися знову. Краще встати й пізніше, коли з’явиться природний потяг, повернутися.
Особливо важливо серйозно поставитися до проблеми, якщо напруження стає повсякденним. У разі регулярних ускладнень з дефекацією вже варто обговорити скарги з фахівцем.
Положення тіла теж має значенняХоча не існує єдиної “ідеальної” пози для відвідування туалету, яка підходила б усім, положення ніг і тулуба може вплинути на те, наскільки легко відбувається дефекація.
Один із простих способів – поставити ноги на невисокий табурет. Так коліна опиняються вище рівня стегон, а тіло займає положення, дещо ближче до пози на корточках. За словами Кейс, у деяких людей це може полегшити виведення калу та зменшити необхідність напружуватися.
Також може допомогти, якщо під час сидіння злегка нахилитися вперед. За словами гастроентеролога, таке положення може сприяти розслабленню м’язів нижньої частини живота та тазового дна.
Суть не в тому, щоб освоїти якусь складну “правильну техніку” відвідування туалету. Набагато важливіше не змушувати свій організм неприродно напружуватися і обирати те положення, в якому дефекація відбувається зручніше.
Не намагайтеся за будь-яку ціну щоранку ходити в туалет в один і той самий часРегулярний розпорядок дня дійсно може сприяти роботі кишечника, але це не означає, що щоранку обов’язково потрібно випорожнюватися рівно в один і той самий час.
На роботу кишечника впливає безліч факторів: має значення, що і в якій кількості ви їли напередодні, скільки пили, наскільки багато рухалися, як спали – і навіть наскільки у вас зараз багато стресу.
Ранковий час у багатьох дійсно сприятливий для дефекації. Пробудження, перший прийом їжі та природні рефлекси травної системи можуть посилювати перистальтику товстого кишечника. Однак до цього варто ставитися як до можливості, а не як до обов’язкового часу.
Якщо позивів немає – не сидіть довгі хвилини в туалеті в очікуванні, що “ось-ось щось трапиться”, і тим більше не починайте тужитися. Якщо за кілька хвилин дефекація не почалася природним чином – краще встати, продовжити день, а потім повернутися, коли позив дійсно з’явиться. Мета не в тому, щоб підпорядкувати організм годиннику, а в тому, щоб навчитися реагувати на його природні сигнали.
Не збільшуйте різко кількість клітковиниКлітковина – один із важливих помічників здорової роботи кишечника, тому при запорах серед перших порад часто фігурує її збільшення в раціоні. Звідси легко зробити висновок, що чим більше клітковини споживати, тим швидше вирішиться проблема. Але це не завжди так.
Якщо раніше людина вживала мало клітковини, а потім раптом включила до свого раціону велику кількість цільнозернових продуктів, бобових, овочів, фруктів, горіхів або висівок – її травна система не обов’язково відразу добре на це відреагує. Можуть з’явитися здуття, підвищене газоутворення та дискомфорт у животі.
Саме тому кількість клітковини доцільно збільшувати поступово, щоб кишечник мав час звикнути. При цьому не можна забувати й про достатній питний режим. Клітковина та рідина разом допомагають калу мати потрібну консистенцію та легше просуватися по кишечнику.
Якщо ж людина вживає багато клітковини, але все одно постійно страждає від запорів, рішенням не обов’язково буде ще одна порція клітковини. У такому випадку варто з’ясувати, що може бути причиною утрудненої дефекації.
Не відкладайте візит до лікаря, якщо щось змінюється надовгоЗвісно, дефекація не буває абсолютно однаковою щодня. Подорожі, стреси, зміна раціону або малорухливий спосіб життя можуть тимчасово порушити звичний ритм. Тому не кожна зміна означає хворобу.
Інша справа, якщо скарга зберігається довго, повертається або явно відрізняється від звичного. Якщо, наприклад, раніше у людини не було проблем із дефекацією, а тепер їй регулярно доводиться тужитися, постійно здається, що кишечник не спорожнився до кінця, або помітно змінюється ритм – варто звернутися до лікаря.
Є й симптоми, до яких особливо важливо ставитися серйозно: кров у калі, незрозуміла втрата ваги, сильний або тривалий біль у животі, а також скарги, що поступово посилюються. За кровотечею може стояти й геморой – але автоматично припускати це без з’ясування причини не варто.
Суть не в тому, щоб лякатися будь-якої дрібниці, а в тому, щоб знати, як зазвичай працює ваш кишечник. Якщо з’являється щось нове, незвичне й тривале – не намагайтеся місяцями справлятися лише клітковиною, рідиною або домашніми засобами. У такому випадку важливо з’ясувати причину, а не тимчасово пом’якшувати сам симптом.
Важливе значення має не лише те, що відбувається у ванній
Зміна туалетних звичок сама по собі не замінить способу життя, що підтримує здоров’я травної системи. Важливу роль відіграє й харчування.
За словами Кейс, варто вживати різноманітні продукти, багаті на клітковину. Фрукти, овочі, бобові та горіхи підтримують регулярність дефекації та забезпечують поживними речовинами корисні мікроорганізми кишечника.
Не менш важливим є й достатнє споживання рідини. Якщо організм не отримує достатньо води, це може сприяти утворенню більш твердого калу та запорів.
Регулярна фізична активність також підтримує роботу травної системи. Для цього не обов’язково потрібні інтенсивні тренування – достатньо прогулянок та інших помірних навантажень.
Не варто забувати й про сон, а в раціоні – скоротити частку сильно перероблених продуктів, які несприятливо впливають на різноманітність мікробної спільноти кишечника.
Найголовніше – не ставитися до дефекації як до процесу, який за будь-яку ціну потрібно підпорядкувати певному часу. Увага до природних позивів, відмова від зайвого сидіння та напруження, зручне положення тіла – все це вже значно змінить те, скільки хвилин ви проводите в туалеті.
Якщо ж туалетні звички змінилися надовго, дефекація регулярно дається з трудом або скарги на травлення не минають – Кейс радить звернутися до фахівця. Тоді вже не варто експериментувати з новими “туалетними хитрощами” – важливо з’ясувати, що лежить в основі проблеми.
Раніше УНІАН повідомляв, коли найкраще пити зелений чай для здоров’я серця.
Вас також можуть зацікавити такі новини:
- Жінка купила занедбану церкву за 45 тисяч доларів і перетворює її на будинок своєї мрії (фото)
- Які яйця корисніші – білі чи коричневі: на що звертати увагу під час покупки
- На кладовищах з’являються червоні контейнери: що тепер потрібно викидати окремо
