У Києві, незважаючи на постійні повітряні атаки, пологові будинки продовжують працювати. Майбутні матері змушені ховатися в підвалах під час повітряних тривог, а медичний персонал часто приймає пологи в умовах небезпеки.
2 вересня 2026 року Альона Богатиренко народила доньку в київському пологовому будинку №2 під звуки сирен та атак дронів. “У тривогу народила. Це ненормально, але якось звикаєш. Головне – безпека маленької”, – ділиться вона.
Чоловік Альони, Павло, згадує, як вони готувалися до пологів, незважаючи на загрози: “Шахеди” літали над нами, але ми намагалися залишатися спокійними, адже обстріли ставали частішими.
Військовослужбовець Віталій Іщук та його дружина Юлія також пережили складний шлях до лікарні під час нічного обстрілу. “О третій годині ночі відійшли води, а у нас нічого не було готово. Викликали “швидку”, і все добре”, – розповідає Віталій.
Під час повітряної тривоги пацієнти та медперсонал повинні спуститися в укриття. Проте не всі пологові будинки мають такі приміщення. “В укритті безпечніше, але не в усіх лікарнях є укриття”, – зазначає вагітна Анастасія Вашко.
Юлія Кухар, яка чекає на третю дитину, відзначає, що війна вплинула на бажання людей народжувати. “Мені здається, це дуже мало. Ніхто не хоче народжувати”, – говорить вона, додаючи, що відчуття безпеки зникло.
Батьки переживають не лише за безпеку під час пологів, але й за майбутнє. Альона Богатиренко висловлює побоювання щодо зими: “Думаємо про те, щоб виїхати, але будемо дивитися за обставинами”.
З початку повномасштабного вторгнення в Україні постраждали майже 2700 об’єктів медичної інфраструктури. Відновлення медичних закладів, таких як “Охматдит”, фінансується за рахунок благодійних коштів, оскільки державне фінансування поки що не потрібно.
