Легенда про Ніколя Фламеля, середньовічного жителя Парижа, який, за чутками, створив золото за допомогою філософського каменя, захоплює уяву вже понад шість століть. Нещодавно нове дослідження його заповіту пролило світло на витоки цієї міфічної історії.
Ніколя Фламель, який жив у XIV-XV століттях, ніколи не займався алхімією, проте його ім’я стало символом цієї давньої практики. Відомі особистості, такі як Ісаак Ньютон і Віктор Гюго, черпали натхнення з його міфу. Цього року заповіт Фламеля вперше був представлений на виставці в Музеї Клюні у Парижі, що стало важливим кроком у вивченні його спадщини.
Заповіт, який зберігався в архіві паризької лікарні, був досліджений у 2024 році, хоча раніше його ніколи не вивчали. Кураторка виставки Маеліс Бітузе зазначила, що це дослідження допомагає зрозуміти, чому Фламель здобув славу алхіміка та чому алхімія продовжує викликати інтерес.
Алхімія, як наука, виникла в Стародавньому Єгипті приблизно 2000 років тому. Тексти, що описують алхімічні практики, з’явилися в Європі в XII столітті. Вважається, що термін “алхімія” походить від арабського та грецького слів, хоча його точне значення залишається невизначеним.
Філософський камінь, згадуваний у багатьох алхімічних текстах, мав здатність перетворювати метали на золото та дарувати безсмертя. У середньовічній Європі вважалося, що цей камінь може зміцнити здоров’я. У цьому контексті постає постать Фламеля.
Фламель, який жив у Парижі, залишив після себе сліди, зокрема надгробок, що привертає увагу відвідувачів музею. Після його смерті, у XV столітті, була опублікована “Книга Фламеля”, яка, хоча й була написана невідомим автором, стала популярною і пов’язала його ім’я з алхімією.
Документи, що зберігалися в архіві лікарні Hôpital des Quinze-Vingts, вказують на те, що Фламель був не лише благодійником, а й володів значним майном. Він був кредитором багатьох власників нерухомості в Парижі та мав близько десяти будинків. У заповіті Фламель передбачив благодійні пожертви та спільні меси за себе та свою дружину Пернель, яка померла раніше.
Спадщина Фламеля стала предметом судових суперечок після його смерті, що підкреслило його багатство. Бітузе вважає, що поєднання його слави, статків та благодійності могло призвести до формування його образу як алхіміка. Це підкреслює, як соціальний статус і містичні уявлення про алхімію перепліталися в середньовічній Європі.
