У Марокко відзначили історичну подію: Фатіма Еззахра Ель-Мансурі стала першою жінкою, яка обійняла посаду прем’єр-міністра країни. Це призначення викликало широкий резонанс у суспільстві, зокрема через традиційні уявлення про роль жінок у політиці.
Ель-Мансурі, представниця “Партії автентичності та сучасності”, сформувала коаліцію з трьома іншими політичними силами, що дозволило їй отримати 207 із 395 місць у парламенті. Король Мухаммед VI призначив її на цю посаду після парламентських виборів, які відбулися у вересні.
Після призначення місцева телекомпанія Chouf TV опитала марокканських чоловіків щодо їхньої думки про жінку на чолі уряду. Деякі респонденти висловили скептицизм, зазначаючи, що це рішення викликане волею короля. Один з чоловіків, який не захотів називати свого імені, сказав: “Це видається дивним, коли уряд очолює жінка”.
У Марокко, де критика монархії може призвести до юридичних наслідків, призначення Ель-Мансурі стало об’єктом політичної сатири в інтернеті. Відео з коментарями про можливі парламентські суперечки між жінками поширюються в соціальних мережах.
Незважаючи на консервативні погляди, багато молодих марокканців, особливо жінки, вітають це призначення. Суспільство поступово змінюється, хоча релігійні переконання залишаються важливими.
Дебати щодо гендерної рівності в країні зосереджені на сімейному праві, зокрема питаннях спадкування та шлюбу. Нині доньки отримують частку спадщини вдвічі меншу, ніж сини, а національний орган, що об’єднує ісламських богословів, виступає проти змін у цій сфері.
Ель-Мансурі має досвід у політиці, раніше обіймала посади мера Марракеша та міністра в уряді. Вона назвала своє призначення важливою віхою для жінок у Марокко, хоча не уточнила, чи планує реформувати сімейний кодекс.
Докторка Ірен Фернандес-Моліна з Університету Ексетера зазначила, що це призначення пов’язане з низькою явкою виборців на парламентських виборах, яка становила лише 38%. Вона вважає, що призначення жінки на цю посаду може бути спробою легітимізації режиму.
Активістка Ясміна Бен-Сліман вказала на привілейоване становище Ель-Мансурі, підкреслюючи, що її зв’язки в політичних колах відрізняють її від багатьох інших жінок у Марокко, які мають менше можливостей для участі в суспільному житті.
