Угорщина розпочала публікацію архівів документів державної служби безпеки, що охоплюють період комуністичного правління до 1989 року. Цей крок, оголошений 4 листопада, приурочено до 70-ї річниці придушення угорського повстання 1956 року, і має на меті забезпечити доступ до інформації про шпигунську діяльність, що тривала протягом чотирьох десятиліть.
Уряд вважає це важливим кроком у процесі демократичного переходу. Для багатьох угорців це можливість дізнатися правду про арешти, допити та зникнення людей, які стали жертвами державного терору. Водночас, відкриття архівів може призвести до викриття болісних таємниць, які були приховані протягом багатьох років.
Серед тих, хто з нетерпінням чекає на доступ до архівів, є Балінт Мадяр, колишній активіст опозиції, який вже отримав деякі фрагменти інформації про свою діяльність у 1980-х роках. Він розповідає, що знає про стеження за собою, але тепер сподівається дізнатися більше про механізми, які використовувалися для збору інформації.
Герге Бендегуз Чех, керівник Історичного архіву державної безпеки, зазначає, що архіви містять дані про 50-60 тисяч осіб, які співпрацювали з державою. Вони планують оцифрувати та опублікувати всі справи колишніх агентів, щоб надати громадськості можливість дізнатися більше про обставини вербування та дії цих осіб.
Закон про відкриття архівів був ухвалений у вересні, після перемоги нового уряду на виборах. Прем’єр-міністр Петер Мадяр підкреслив, що це виконання важливої обіцянки демократичного переходу. Угорщина прагне забезпечити відкритий доступ до архівів, на відміну від інших країн, які відкривали свої документи швидше після падіння комунізму.
Проте, деякі експерти, такі як Мадяр, вважають, що відкриття архівів відбувається занадто пізно для притягнення винних до відповідальності. Багато з тих, хто був причетний до репресій, вже померли, а інші вже не можуть бути покарані. Мадяр, який після падіння комунізму став депутатом парламенту, вважає, що відкриття архівів має значення не лише для індивідуальної відповідальності, а й для національної пам’яті.
Цей крок може стати важливим етапом у процесі історичного примирення для Угорщини, хоча для багатьох це може бути болісним досвідом.
