Меліса Гаона, 26-річна жінка з Колумбії, роками страждала від сильного болю внизу живота, але її скарги часто ігнорувалися лікарями. Після численних візитів до медичних установ і невдалих спроб лікування, їй нарешті поставили діагноз — тяжкий ендометріоз.
Це хронічне захворювання, при якому тканина, схожа на слизову оболонку матки, розростається за її межами, що призводить до сильного болю та інших симптомів. Меліса розповідає, що з дитинства не знала, що з нею відбувається, і що біль, блювання та спазми під час сечовипускання вважалися нормою.
Після численних невдалих лікувань і операцій, вона вирішила звернутися до медичної комісії з проханням про евтаназію, стверджуючи, що не хоче більше страждати від болю. “Я не хочу помирати. Я хочу не страждати від болю”, — підкреслює вона.
У Колумбії евтаназія легалізована, але її запит був відхилений, оскільки медики вважали, що вона ще не спробувала всі можливі методи лікування. Меліса подала апеляцію на це рішення.
Згідно з даними Міністерства охорони здоров’я Колумбії, у 2024 році було проведено понад 350 процедур евтаназії, що становить близько 30% від загальної кількості заяв.
Меліса вирушила до Індії для операції, під час якої лікарі видалили уражені тканини, не чіпаючи органів. Після процедури симптоми ендометріозу значно зменшилися, але інші проблеми зі здоров’ям залишилися, зокрема синдром гіперактивного сечового міхура.
На думку нейрохірурга Педро Енріке Кунья, історія Меліси підкреслює важливість уважного ставлення до пацієнтів, які страждають від хронічного болю. “Жоден пацієнт не повинен просити про смерть, щоб його почули”, — зазначає він.
Ендометріоз є поширеним захворюванням, яке вражає приблизно кожну десяту жінку, але часто діагностується занадто пізно. Гінеколог Ракель Магальяєш зазначає, що жінки часто звикають до болю, вважаючи його нормою.
Меліса та її партнер збирають кошти на подальшу операцію в Мексиці, сподіваючись на поліпшення її стану. Вона продовжує боротися за своє здоров’я та право на гідне життя.
