Головна RADIO_SVOBODA Подружжя Кравченків: Виживання в окупації Олешок

Подружжя Кравченків: Виживання в окупації Олешок

4
0

Ніна та Анатолій Кравченки, які понад чотири з половиною роки прожили в окупованих Олешках на Херсонщині, поділилися своїми переживаннями про виживання в умовах війни. Після втрати будинку через російські обстріли, вони змушені були шукати способи забезпечити себе їжею та медикаментами.

У жовтні 2026 року, завдяки волонтерам, подружжя змогло виїхати з міста. За вісім днів вони подолали близько п’яти тисяч кілометрів, щоб дістатися підконтрольної Україні території. Ніна розповідає, як важко було жити без електрики, інтернету та доступу до продуктів. “Хліба не було впродовж року”, – згадує вона.

Нестача їжі призвела до значної втрати ваги: Ніна схудла на 40 кілограмів. Вона пригадує, як разом з чоловіком намагалися виживати, використовуючи все, що могли знайти, включаючи портулак та лободу. “Це не передати. Я брала ложечку борошна і готувала млинці, ділила їх на три прийоми їжі”, – говорить жінка.

Подружжя також згадує про високі ціни на продукти на стихійному ринку. Кілограм овочів коштував тисячу рублів, а морква – дві тисячі. Ніна розповідає, як намагалася економити, купуючи лише невелику кількість продуктів, щоб вистачило на кілька днів.

Постійні обстріли і відсутність безпеки змусили їх жити в страху. “Я не могла спати, якщо вдавалося заснути хоча б на годину, це вже було добре”, – згадує Ніна. Після підриву Каховської ГЕС, їхнє життя стало ще важчим, адже вода зупинилася приблизно за 50 метрів від їхнього будинку.

Кравченки розповіли, що їхній будинок був зруйнований внаслідок російських атак. “Ми залишилися ні з чим”, – з сумом зазначає Ніна, згадуючи, як їхній дім згорів за 15 хвилин.

Після кількох невдалих спроб виїзду, їм все ж вдалося покинути Олешки. Ніна взяла з собою сімейні фотографії та нагороди доньки-паралімпійки, які були для них надзвичайно цінними. “Я розповім, як я везла медалі. Я поклала одну в шкарпетку і на одну ногу, іншу – на другу”, – ділиться вона.

Зараз, перебуваючи на безпечній території, подружжя намагається відновити своє життя, згадуючи про важкі часи, які їм довелося пережити в окупації.