Джерело: www.unian.ua
Довгасті, м’ясисті плоди синього кольору справді нагадують пальці.
У виданні пояснили, що голубе бобове дерево, або декенея Фаргеза (Decaisnea fargesii), належить до родини лардизабалових. Його також називають китайським голубим бобом, голубим ковбасним деревом. Англійська ж назва – “пальці мерця”, і вона не випадкова: довгасті, м’ясисті плоди синього кольору справді можуть нагадувати пальці.
На своїй батьківщині голубе бобове дерево може виростати заввишки до 5–8 метрів, однак на території європейських країн зазвичай розвивається як кущ або невелике дерево заввишки 3–4 метри, каже угорський садівник Саболч Медьєрі.
“Його товсті пагони мають сизо-блакитний відтінок, а великі складні листки, довжина яких може сягати 60–90 сантиметрів, вирізняються особливою декоративністю. Окремі листочки темно-зелені, а їхній нижній бік має синювато-зелений відтінок”, – описує видання цю незвичайну рослину.
Навесні, приблизно у квітні-травні, на дереві з’являються зеленувато-жовті квітки дзвоникоподібної форми, зібрані в пониклі суцвіття. Саме з них упродовж літа формуються незвичайні плоди. Стручки завдовжки приблизно 8–10 сантиметрів, які нагадують боби або ковбаски, дозрівають у вересні-жовтні. Їхнє забарвлення може варіюватися від синього до синювато-сірого. Водночас листя рослини набуває лимонно-жовтого кольору, йдеться у статті.
“Усередині плодів містяться чорні насінини, оточені напівпрозорою желеподібною м’якоттю. Ця желеподібна частина їстівна, а її смак часто порівнюють зі смаком кавуна. Плоди переважно їдять свіжими, однак вони радше вважаються екзотичною цікавинкою, ніж садовим урожаєм, який можна використовувати у великих кількостях. Насіння неїстівне”, – зазначається в матеріалі.
Чи складно вирощувати голубе бобове деревоДогляд за голубим бобовим деревом загалом не надто складний, запевнили у виданні. Воно добре почувається на сонячних або напівзатінених ділянках, хоча в затінку може давати менше плодів. Рослина краще росте у пухкому, багатому на поживні речовини ґрунті з хорошою водопроникністю, але не надто чутлива до його кислотності. Потреба у воді помірна, проте під час тривалої посухи дерево необхідно регулярно поливати.
“Одним із вразливих місць рослини є її стійкість до зимових холодів і посухи. Тому молоді екземпляри варто вирощувати в контейнерах і на зиму заносити у захищене від морозу місце, доки вони достатньо не зміцніють. Під час висаджування у відкритий ґрунт слід обрати безвітряну сонячну або злегка затінену ділянку”, – розповіли автори.
Під час обрізування потрібно насамперед видаляти пошкоджені та хворі гілки, а за потреби – контролювати розмір рослини. Зазвичай вона не потребує особливих заходів захисту від хвороб і шкідників.
Раніше УНІАН розповідав, що українці вирощують мініківі у дворах. Вони вирізняються чудовим смаком, врожайністю та невибагливістю в догляді. Ця рослина називається актинідією та прекрасно почувається в українському кліматі, а також практично не хворіє. Її садять не лише для отримання врожаю, а й з декоративною метою як красиве озеленення саду.
Вас також можуть зацікавити новини:
- На кухнях більше не потрібні мікрохвильовки: новий прилад замінює одразу 3 пристрої
- Бананові шкірки можуть покращити ґрунт: експерти пояснили, як правильно їх використовувати
- Скільки буде 50 + 10 × 0 + 7 + 2: математичний приклад із підступним нулем









