Джерело: www.unian.ua
Дослідники ставлять під сумнів припущення, що будь-який досвід самотності становить однакову загрозу для когнітивного здоров’я.
Попередні дослідження свідчать, що самотність може посилювати симптоми деменції. Водночас досі недостатньо зрозуміло, наскільки сильною має бути соціальна ізоляція, щоб завдати найбільшої шкоди.
У новому дослідженні взяли участь 3777 людей віком від 65 років. Науковці розподілили їх на три групи залежно від того, як часто вони відчували самотність: ніколи, час від часу або постійно. Протягом наступних 20 років дослідники оцінювали ризик розвитку деменції.
З’ясувалося, що частота розвитку деменції суттєво відрізнялася між цими групами. Серед людей, які ніколи не відчували самотності, цей показник становив 33,1%, тоді як серед тих, хто потерпав від хронічної самотності, – 49,1%.
Порівняння результатів показало, що люди з хронічним відчуттям самотності мали майже на 40% вищий ризик розвитку деменції, ніж ті, хто ніколи не почувався самотнім. Водночас періодичне відчуття самотності не мало статистично значущого зв’язку з підвищенням ризику захворювання. Результати дослідження опубліковано в журналі Aging & Mental Health.
Отримані дані ставлять під сумнів припущення, що будь-який досвід самотності однаково небезпечний для когнітивного здоров’я.
“Це розмежування має вирішальне значення. Більшість людей у певний момент свого життя відчувають самотність, але саме тоді, коли вона стає хронічною та тривалою, може зрости ризик розвитку деменції”, – зазначила Карін Перес, одна з авторок дослідження з Центру здоров’я населення Бордо у Франції.
Науковці припускають, що хронічна самотність може спричиняти тривале запалення в організмі через постійну активацію механізмів реагування на стрес та імунних процесів.
“Вона також пов’язана з недостатньою фізичною активністю та нездоровим харчуванням, що сприяє розвитку серцево-судинних захворювань і діабету – обидва стани є чинниками ризику деменції. Крім того, брак соціальних контактів обмежує когнітивну стимуляцію, а невирішений соціальний стрес з часом призводить до накопичення біологічного зношення організму”, – пояснила Перес.
Дослідження також показало, що хронічну самотність можуть відчувати навіть люди, які живуть із партнерами або у великих сім’ях. Майже 30% учасників із цієї групи не жили самі.
“Це свідчить про те, що така вразливість може бути пов’язана також із незадовільними стосунками, тягарем догляду за іншими або відсутністю змістовних занять”, – пояснила провідна авторка дослідження Іванна Саймон.
Вона наголосила, що медичні працівники, соціальні служби та представники влади не повинні оцінювати соціальні ризики виключно за умовами проживання людини. Важливо також враховувати її власне відчуття зв’язку з іншими людьми та самотності.
Дослідники закликають застосовувати комплексний підхід до подолання хронічної самотності та профілактики деменції.
“Оскільки деяким ситуаціям, що спричиняють самотність, потенційно можна запобігти або змінити їх, це може стати важливою мішенню для втручань, спрямованих на підтримку здорового когнітивного старіння”, – підсумували науковці.
Інші новини наукиРаніше повідомлялося, що операція на мозку змінила зорове сприйняття чоловіка. Американський науковець описав незвичайний випадок 28-річного Карла, який після хірургічного втручання почав помічати на обличчях інших людей риси свого кота. Зокрема, йому ввижаються мигдалеподібні очі, збільшені зіниці та смуги – характерні ознаки його сірого смугастого кота на ім’я Луна.
Дослідження допомагає краще зрозуміти одну з форм паліноопсії – порушення зорового сприйняття, за якого раніше побачене зображення продовжує з’являтися перед очима або повторно виникає вже після того, як людина перестала дивитися на об’єкт.
Вас також можуть зацікавити новини:
- Вчені знайшли в меді несподівану властивість, корисну для шкіри
- Скільки присідань ви повинні робити у 25 і 65 років: тренер пояснив, чому це важливо
- 9 фруктів для здоров’я мозку: дієтологи порадили, які їсти









