Головна RADIO_SVOBODA Павло Матіяш: Військовослужбовець, який пережив три роки в російському полоні

Павло Матіяш: Військовослужбовець, який пережив три роки в російському полоні

2
0

Офіцер Держприкордонслужби України Павло Матіяш провів майже три роки в російському полоні, переживши численні тортури. Повернувшись додому, він зіткнувся з новими викликами, зокрема з розлученням та відсутністю можливості бачити свою доньку.

У своєму інтерв’ю Радіо Свобода Матіяш розповів про важкі моменти, які випали на його долю під час утримання. Він зазначив, що найбільше страждав у перші хвилини на свободі, коли дізнався про розлучення з дружиною. “Я не зможу щодня обіймати свою донечку”, – зізнається він.

Матіяш розповів, що періодично переживає спогади про полон, які повертаються у вигляді нічних кошмарів. “Я прокидаюся весь мокрий, бо мені здається, що все пережите – це сон”, – говорить він. За його словами, психологи рекомендують, що для подолання травми потрібен час, еквівалентний часу в полоні.

Він також зазначив, що в умовах полону його моральний стан підтримували думки про родину та мрії про майбутнє. “Ми намагалися займатися чимось, навчали один одного молитвам, говорили про свята”, – розповідає Матіяш.

Павло Матіяш зазнав жорстоких катувань під час допитів, які проводили російські слідчі. “Я повертався з допитів не на ногах, мене виносили”, – згадує він. Він підкреслює, що полонені не мали жодних прав, і їхнє життя залежало від настрою охоронців.

Незважаючи на всі труднощі, Матіяш зумів зберегти надію на повернення додому. “Я не зміг би взяти російський паспорт, навіть коли мені пропонували свободу в обмін на це”, – зазначає він. Відмовившись від паспорта, він продовжував сподіватися на обмін.

Після повернення до цивільного життя Матіяш намагається відновити свою фізичну форму та адаптуватися до нових умов. “Я живий, здоровий, я вже вдома. Я переоцінив життя у свої 37 років”, – говорить він, відзначаючи, що прості радощі, такі як можливість сидіти за столом, тепер мають для нього велике значення.

Матіяш також висловлює співчуття тим, хто досі перебуває в полоні, і підкреслює, що важливо пам’ятати про їхні страждання.