«Це просто картинка». Як насправді Росія «відновлює» окупований Маріуполь

Після захоплення Маріуполя в 2022 році російська пропаганда не перестає створювати образ міста як «тихої гавані» для росіян, які наважуються на переїзд у так звану «нову реальність». Пропаганда заманює росіян квартирами за пільговими ставками і кращими можливостями для роботи. Проте реальність окупованого Маріуполя значно відрізняється від рекламної картинки.

Іпотека за 2% Одним із найбільш розрекламованих напрямків для переїзду став окупований Маріуполь. У цьому місті, практично стертому з лиця землі армією РФ у 2022 році, за даними радника мера міста Петра Андрющенка, нині живуть понад 70 тисяч росіян.

«Приїхала з Хабаровська до Маріуполя. Приїхала за чоловіком і залишилася тут. Працюю, живу», – каже жінка в ролику в соціальних мережах.

Одним із найпотужніших інструментів, за допомогою якого російська влада намагається заманити своїх громадян до Маріуполя, є пільгова іпотека. Для нових будинків у місті ставка – лише 2% річних. Наприклад, для порівняння, у Санкт-Петербурзі, який активно фінансує відновлення міста, ставка на таку ж квартиру – 8%. Перший внесок за іпотеку в Маріуполі складає всього 10%, тоді як у тому ж Петербурзі – цілих 30%. Це значний стимул для тих, хто не зміг дозволити собі житло в Росії, але готовий ризикнути та переїхати на окуповану територію.

«Так, ми переїхали із Санкт-Петербурга. Я з мамою приїхала у квітні, а чоловік через роботу приїхав рік тому. І ось ми сюди переїхали і вирішили придбати тут житло, оскільки 2% іпотека є дуже доступною. Квартира у нас хороша у плані планування. Велика, двокімнатна, 64 квадратні метри, дві лоджії. Хороша кухня, роздільний санвузол. У цьому плані, звісно, ми вибрали квартиру, яка нас повністю влаштовує», – каже інша жінка на відео в соцмережах.

Журналісти проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії» зв’язалися з мешканцями одного з будинків у Маріуполі, зруйнованого під час обстрілів армією РФ. Цей будинок остаточно знесли і журналісти запитали, як у людей зараз із житлом? Усі відповідають одне й те саме: пишуть, чекають і сподіваються на компенсацію.

«У нас у місті є такі люди, які є старшими по будинках, вони складають списки, борються, щоб на місці знесених будинків не будували іпотечне житло, щоб людям надавали квартири. Вони бігають, намагаються десь знайти можливість, поговорити з керівництвом, але їм іноді кажуть: «Ви надто нав’язливі. Ви надто нав’язливі, що ходите за нами. Чекайте, коли підійде ваш час».

А час не настає, бо на місці багатьох знесених будинків уже побудовані іпотечні квартири, і нікому з людей не видали в цьому будинку житло. Вони виставлені на продаж, люди ні в чому не винні, звісно, купують, бо житло виставлено на продаж. А ті, у кого в паспорті вказана прописка на знесений будинок, автоматично втрачають свою прописку – вона недійсна. Недійсна. От і все. Дому немає. І виходить, що ти ніхто, ти бездомний, по-іншому не скажеш. Одиниці отримали житло, одиниці. Багато людей стоїть у черзі. Ось минулого тижня старші їздили в Донецьк, у «мінстрой ДНР» («ДНР» – угруповання, що було створене Росією і яке визнане в Україні терористичним – ред.), і сказали, що в черзі стоїть 5000 сімей. Не осіб, а сімей», – каже мешканка Маріуполя. У цілях безпеки ми не називаємо імен наших співрозмовників.

Попри обіцянки доступного житла, для багатьох місцевих мешканців Маріуполя такі пропозиції лишаються недосяжними.

«По-перше, ми не можемо взяти його в іпотеку, тому що у нас ще мало хто працює офіційно. А щоб отримати іпотеку, потрібне офіційне працевлаштування щонайменше на пів року. Плюс певний рівень зарплати», – каже ще одна жінка з Маріуполя.

«Для нас це дорого, тому що ми залишилися без нічого. Те, що у нас було, скажімо так, у нас було своє житло. Дому немає. Нам нічого не пропонують взамін. Тут ми не можемо офіційно працевлаштуватися. Нас не беруть на офіційну роботу. Усі працюють неофіційно», – додає інша.

У результаті, іпотечні квартири стають привілеєм для переселенців, а місцеві мешканці, які втратили домівки через обстріли, лишаються осторонь від так званого «великого відновлення». Компенсацію за зруйновані будинки армією РФ отримують лише одиниці, і людям доводиться жити в орендованих квартирах, які, за даними оголошень в інтернеті, коштують у середньому 15-20 тисяч гривень на місяць.

«До хорошого в місті ще далеко, дуже далеко. Ще навіть не видно. Те, що, можливо, вам показують – райони Невський, Ізумрудний, відремонтований центр міста – це просто картинка. Насправді до хорошого ще дуже далеко. А лівий берег, який постраждав, там багато знесених будинків і порожніх котлованів, просто пусті території. Все досить складно. Ми сподіваємося, що наше місто буде таким, яким було, але, як я вже казала, світле майбутнє дуже туманне і невідоме», – каже мешканка Маріуполя.

Для маріупольців, які втратили житло під час російських обстрілів, перспектива відновити дім лишається майже недосяжною. Хоча обіцянки компенсацій і є, майже всі розповідають одне й те саме: «Чекайте, коли підійде ваш час». На місці їхніх зруйнованих будинків з’являються новобудови для переселенців, і колишні мешканці залишаються без надії на повернення.

Будівельний бум Доступна іпотека, звісно, стимулює будівельний бум. До міста приїжджає багато робочих і підрядників з депресивних та віддалених регіонів РФ, які шукають заробіток на окупованих територіях.

«Зараз ми стоїмо на порозі того, що в нас там велика московська експансія. По забудовниках, по різних робочих фірмах, які заходять працювати на будівельні галузі. Так от буквально вчора я робив вибірку, і бачу, що в Маріуполь шукають на посади від 180 до 200 тисяч на руки за місяць, тобто живими після оподаткування, рублів. Щонайменше 24 вакансії я знайшов. На меншу зарплату є ще. Загалом там близько 100 вакансій. Дуже важливо, що вони шукають не маріупольців, а росіян з релокацією в Маріуполь. Це окремо теж треба розуміти. Так от, починаючи зі 100 тисяч рублів, закінчуючи з 200 тисяч рублів, чистими вже на руки, шукають по території Росії. В Росії таких заробітних плат немає. Тільки треба йти на «СВО» (СВО – абревіатура від назви «спеціальна військова операція», як офіційно в Росії називають масштабну війну проти України – ред.) або їхати в Маріуполь, працювати на отакі контори. Вибір, мені здається, теж очевидний. Тому їдуть», – каже радник мера Маріуполя Петро Андрющенко.

Для російського бізнесу окуповані території України — це справжня золота жила: вийти на цей ринок легко, а державні замовлення гарантовані. Будівельні компанії, транспортні фірми та навіть банки знаходять тут свою вигоду.

«Йдеться про інкорпорацію цих територій в російський бізнес, тобто відкриваються представництва російських фірм, російських банків. «Промсвязьбанк» зараз основний, він працює на окупованих територіях, він першим туди зайшов, оскільки вже давно перебуває під санкціями, бо працює з оборонною промисловістю. Його очолює Петро Фрадков, син колишнього начальника розвідки та прем’єр-міністра Росії. Відповідно, це дуже наближена до влади особа, і їм вже давно не було чого втрачати, тому вони стали «піонерами» входження на окуповані Росією території України. Але тепер вже не соромляться і ті банки, які раніше вважалися, типу, пристойними, і мали більш бізнесове походження, вони теж починають потроху там з’являтися», – каже незалежний політичний експерт Костянтин Скоркін.

«Ми маємо справу з аполітичним суспільством. Люди просто вважають: якщо це Росія, значить, це Росія. Це просто Луганська область Росії, там дешевше. І там, можливо, у людей з’являються якісь додаткові можливості соціального підйому, яких у них немає в Росії. Вони отримують посади як чиновники, посади в контролюючих структурах, силових структурах, де вони просуваються. Ось вони і їдуть. Ви ж не думаєте, що люди їдуть просто так на порожнє місце. Їм там обіцяють якусь роботу, якісь преференції.

Так зазвичай і буває з окупованими територіями. Це не пропаганда, це створення можливостей. Тому що пропаганда, якраз, людей мало цікавить. Їдь до Луганської або Донецької області – це ж Росія. Ну, Росія, добре, а що я там буду робити? А ось ти там отримаєш те, чого ти, власне, в теперішній Росії не отримаєш. Якщо ти разом із нами закриєш очі на те, що це окупація, ми тебе винагородимо», – каже політичний оглядач Віталій Портников.

Відновлення Маріуполя, яке малюють у Москві, є, по суті, лише яскравим фасадом для зовнішнього глядача. Росія активно будує і відновлює території для своїх, але це відновлення має одну особливість: місцевим людям у ньому місця все менше. Замість міста-мрії, про яке говорять у пропаганді, Маріуполь перетворюється на чергову картинку, де за фасадом нових будинків криються порожні обіцянки, зруйновані долі і тривожна реальність.