Віктор Єленський: «Радіо Свобода говорило в умовах «темників», коли про деякі речі тільки закордонні медіа...

Про те, як висвітлював релігійні теми, а згодом очолював Київське бюро Радіо Свобода в часи після Помаранчевої революції, розповів український учений, релігієзнавець, публіцист Віктор Єленський. Він був керівником бюро у Києві з 2005 по 2008 роки. Нині Єленський – голова Державної служби України з питань етнополітики та свободи совісті.

Тодішній народний депутат, релігієзнавець, колишній керівник Київського бюро Радіо Свобода Віктор Єленський. Київ, 8 січня 2015 року

Всі сигнали із Заходу для людей з мого оточення були дуже інформативними і важливими

Всі мої спроби перетнути кордон були зупинені на далекому підступі. Тому ці «західні голоси» для мене були особливо цінними.

Початок співпраці з редакцією Вперше співпрацювати з Радіо Свобода почав у 1995 році. Я займався дослідженням релігії і Андрій Гайдамаха (перший керівник бюро Радіо Свобода у Києві – ред.), який був чутливий до релігійної теми, попросив зробити один матеріал. Відтак я робив такі радіоматеріали впродовж довгого часу. Вони були про релігію в Україні та світі.

Були програми про розвиток духовного життя, яке тоді бурхливо розвивалося в Україні після радянського періоду

Також були програми про розвиток духовного життя, яке тоді бурхливо розвивалося в Україні після радянського періоду.

Радіо Свобода після Помаранчевої революції

Постало питання – а де наше місце? Чим ми маємо бути? Як ми маємо далі розвиватися? Про що ми маємо говорити і як? Чим ми маємо відрізнятися від інших медій? І чи потрібне Радіо Свобода в країні, яка, як вважали тоді, стала вільною і починає позбавлятися всіх цих пострадянських рудиментів? Чи, може, за прикладом Польщі, Чехії, Словаччини нам треба закриватися? Виявилося, що закриватися дуже рано.

Після 2004 року ми отримали набагато більше повноважень, ніж до того мала київська частина редакції

Ще одне питання – як розподілити повноваження між нами, між Київським бюро і Прагою. Тому що до Помаранчевої революції, зі зрозумілих причин, на празьку частину редакції припадало більше, оскільки було зрозуміло, що люди в Києві працюють не в дуже вільних умовах.

Керівник Київського бюро Радіо Свобода Віктор Єленський (праворуч), журналісти Галина Трохова і Віктор Міняйло під час аудіозв’язку з центральним офісом Радіо Свобода у Празі. Київ, приблизно 2007 рік

Нам також вдалося знайти правильну тональність. Це був час втрачених ілюзій, коли суспільство дуже сильно почало розчаровуватися в демократичному таборі. Різко просів рівень довіри до президента Ющенка, багато людей були розчаровані дуже гострою боротьбою між Ющенком і Тимошенко.

Керівник Київського бюро Радіо Свобода Віктор Єленський (праворуч) під час інтерв’ю з президентом України Віктором Ющенком. Київ, 11 квітня 2007 року

Ми вірили, що хтось із нас закриє бюро Радіо Свобода на ключ і вимкне світ

Тоді ми всі вірили так, що йдемо до кульмінації, що хтось із нас закриє бюро Радіо Свобода на ключ і вимкне світло. Тому що Радіо Свобода вже не знадобиться, свобода слова пануватиме безроздільно в Україні.

Оцінювання редакції з Праги Щороку я їздив на аналіз програм у Прагу. І, до речі, з року в рік наші результати були все кращі.

Зліва направо: керівник Київського бюро Радіо Свобода Віктор Єленський, журналіст Кирило Булкін і прем’єр-міністр України Юрій Єхануров. Київ, 15 березня 2006 року

У редакції, як мені здається, складалася дуже хороша і професійна команда. Це Юлія Жмакіна, Галина Трохова, Сергій Грабовський, Кирило Булкін, Віталій Портников, Мар’яна Драч, Віктор Міняйло, Наталія Чурікова та інші.

Моя робота керівником завершилася у 2008-му, оскільки я повернувся до академічної діяльності. Відчув, що у цій сфері багато важливого можу зробити. А після того, як прийшов Віктор Янукович до влади, то і включився до політичного життя. (На позачергових парламентських виборах 2014 року Віктор Єленський був обраним народним депутатом України за списками політичної партії «Народний фронт» – ред.)