Чому Росія «спалює» свої війська заради кілометрів Донбасу? Погляд військового аналітика Юрія Федорова

Армія Росії здійснила новий прорив фронту на півдні Донецької області: 26 жовтня вона почала інтенсивний штурм на лінії Шахтарське – Богоявленка на північ від недавно захопленого Вугледара.

За три дні, згідно з картою DeepState, агресор просунувся майже на 10 кілометрів на північ від Вугледара і окупував Богоявленку і Новоукраїнку, вочевидь, прагнучи підійти до Курахового з півдня.

Просувається РФ і на північ від Курахового, окупувавши Гірник. Захоплення Селидового, судячи з карти DeepState, також вже майже завершене.

Як РФ вдається щодня просуватися на Донбасі, захоплюючи нові міста і села – і чому це відбувається саме зараз?

Чи є підстави говорити про обвал лінії оборони ЗСУ, хоча про це кажуть окремі військові оглядачі та самі військові?

І наскільки критичними для оборони вільної частини Донбасу є останні територіальні втрати?

Про це в ефірі Радіо Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) ми розпитали російського військово-політичного експерта з Праги Юрія Федорова.

– Юрію, ви спостерігаєте збоку за просуваннями російської армії – не лише на Донбасі, на всій лінії фронту. І зараз навіть в українському суспільстві йде обговорення, з чим пов’язана така величезна швидкість, якщо так можна сказати, просування російської армії. Це крах оборони Збройних сил України? Чи РФ користається якимось політичним вікном можливостей перед виборами президента Сполучених Штатів Америки?

– Я думаю, що говорити про якийсь розвал фронту, глибоку кризу Збройних сил України підстав немає. Що таке розвал фронту? Масові втечі з фронту, масові непокори і решта, а нічого подібного не відбувається. Навпаки, як я розумію, Збройні сили України досить завзято чинять опір і не показують жодних ознак розпаду та розвалу.

А ось що стосується Росії, тут справді є ціла низка факторів. Перший чинник дійсно, звичайно, пов’язаний із виборами у Сполучених Штатах. Я думаю, що російське командування отримало дуже жорсткі вказівки з Кремля домогтися максимальних успіхів за останній тиждень до цих виборів (вибори президента США відбудуться 5 листопада – ред.), розраховуючи, що буде обрано Дональда Трампа. Якщо він справді прийде до влади, то Росії потрібно, як думають у Москві, захопити максимальні території для того, щоб або торгуватися, або якимось іншим чином використовувати ці території та контроль над ними.

Якщо буде обрана Камала Гарріс, то тут у Кремля менше підстав якось нервувати, я б сказав. Тому що, мабуть, Гарріс продовжуватиме ту політику, яку проводить нинішня адміністрація. Проте ось цей фактор американських виборів дійсно є.

Є й інший фактор, а саме час, тому що до бездоріжжя осіннього залишається дуже небагато, напевно, пара тижнів. Це Господь Бог знає, коли почнуться затяжні дощі, земля розмокне та не буде можливості так інтенсивно вести бої, як це й досі має місце.

Отже, [Росії] треба знову-таки захопити якнайбільше території для того, щоб мати кращі позиції або на переговорах, про які постійно говорять, або для майбутньої військової кампанії, весняно-літньої кампанії наступного року – тут теж таке можливе.

Врешті-решт, у Росії теж є серйозні проблеми, пов’язані з вичерпанням запасів бронетехніки на складах, а виробляти нову бронетехніку у тих масштабах, які необхідні армії, російська промисловість неспроможна. Значить, потрібно ось до того моменту, поки ще вистачає бронетехніки, танків, бойових машин, піхоти, бронетранспортерів і так далі, МТЛБ, наприклад, потрібно намагатися якнайбільше зайняти [території].

Ось є те, що в Москві вважають своєрідним вікном можливостей, і ним хочуть максимально скористатися.

Читайте також: «Нам сказали стояти насмерть»: нацгвардієць вийшов з Маріуполя і тепер обороняє Покровськ

– А чого досягла Росія ось цим ривком? Ось цей марш-кидок на Шахтарське, Богоявленку, ці окуповані території, наскільки ситуація загрожує вже Кураховому, яке на північ, зараз?

– По-перше, я не думаю, що це серйозно загрожує Кураховому – до нього ще достатня відстань.

– 12 кілометрів від Богоявленки навпростець.

– Ці кілометри треба ще пройти, а це не так просто. Так, напевно, є якийсь розрахунок вийти до Курахового, є розрахунок зайняти лінію, про яку давно вже говорили аналітики, вийти на лінію Вугледар – Курахове, Покровськ, можливо, ось, я думаю, що це та лінія. Але не взяти Покровськ, а вийти до околиць Покровська.

Я думаю, що це приблизно та лінія, яка намальована на картах російського Генерального штабу, і до якої, швидше за все, російська армія намагається вийти до кінця осінньої кампанії. Нічого хорошого, звичайно, для ЗСУ у цьому немає, але й жодної трагедії я не бачу.

Ну, гаразд, вийдуть на цю лінію. Так, вони випрямлять фронт, тому що виступ, який видно на карті, його буде ліквідовано якимось чином. Але це що, це розгром ЗСУ? Ні, це не розгром ЗСУ, принаймні якщо Збройні сили України організовано відійдуть на цю лінію або до якоїсь іншої лінії, ми ж не знаємо, які плани та які лінії малюють на картах у Генеральному штабі України.

Але я ось на що хочу звернути увагу, це на слова, які деякі експерти та аналітики пишуть та говорять у Києві. Україна проводить стратегічну оборонну операцію. Це факт, і, виходячи з цього, Збройні сили України мають займати ті позиції, лінії, які максимально зручні та пристосовані для оборони. При цьому цілком можливий певний відступ, стратегічний відступ. У цьому немає жодної трагедії, це нормальна система дій за умов, коли країна веде оборонну війну.

Україна може дотримуватися і іншої стратегії, а саме стратегії «обміну територій на втрати противника»: триматися за кожну ділянку території, за кожний населений пункт, за кожну висоту, зручну для оборони, щоб завдати супротивникові максимальних збитків, віддаючи ці території під натиском противника, одночасно завдаючи йому максимально можливих збитків, максимально можливих втрат. Це також можлива стратегія дій.

Але обирати ту чи іншу стратегію це завдання військового та політичного керівництва України. Ми просто можемо говорити, що дві такі стратегії можливі.

– І спитаю у вас про Селидове. Зважаючи на все, оборона цього міста добігає кінця. Опубліковані кадри того, як російські загарбники ставлять свій триколор на будівлю міськради в центрі міста, прорвалися вони до села Вишневе, і фактично ми можемо говорити, що місто вже в оточенні. Та й на карті DeepState ми бачимо, що там лише невелика ділянка лишилась у сірій зоні, і кадри із міста теж привертають до себе увагу.

Юрію, як ви це прокоментуєте? Погодьтеся, це не Бахмут, не Маріуполь, не Сіверськодонецьк, сліди боїв видно, але будинки не зруйновані до основи. Чому? Таке подібне, мабуть, сталося й у Новогродівці. Це пов’язано з новою тактикою Росії, що вони намагаються оточити місто, а не вести ці виснажливі бої з тисячами снарядів, випущених містом, вони вчаться?

– Так, звичайно, російська армія чогось навчається. Загалом проблема полягає в тому, що російські війська змогли пройти, не те щоб оточити, але підійти з південного флангу до Селидового і обійти, наполовину обійти його з південного флангу, це створює загрозу оточення.

Оточення – це вкрай небезпечна, вкрай неприємна річ для тих військ, для тих угруповань, які потрапляють в оточення. В оточенні завжди воювати дуже важко, і, скажімо, досвід Авдіївки про це свідчить, бо там досить велике угруповання Збройних сил України, на жаль, потрапило в оточення і насилу звідти вибралося, наскільки я пам’ятаю.

Так, росіяни поступово вчаться воювати, але це не виключає, до речі, лобових штурмів, просто вони доповнюються ось такими обхідними ударами. Такою є війна, тут нічого не зробиш.

– Ще один попередній результат від окупації Селидового та від окупації Гірника – там залишилась від Курахівки зовсім маленька ділянка, яку контролюють ЗСУ. Росія завершує формування флангів для подальшого руху на Покровськ?

– Ні, я думаю, що те, що відбувається в районі Гірника, Цукуриного тощо – це спроба оточити угруповання ЗСУ, яке перебувало і перебуває, мабуть, у цьому виступі (цей вигин в лінії бойового зіткнення утворили два вклинення армії РФ в оборону ЗСУ, фактично це кліщі для українських сил – ред.). Щоправда, як я розумію, російські війська з одного боку вже перейшли річку Вовча, вона йде з півночі на південь і перетинає цю ділянку.

Але тут завдання [армії РФ] інше, не пов’язане безпосередньо з Покровськом, це просто завдання ліквідувати цей виступ, по можливості взяти в оточення угруповання ЗСУ, яке там перебуває. А завдання ЗСУ, як я думаю, це було б розумно, напевно, хоча не мені давати поради Генштабу ЗСУ, все-таки наскільки можливо – евакуювати людей, озброєння для того, щоб вони не були б ліквідовані, знищені, розгромлені.

Я повторюю, росіяни намагаються до закінчення осінньої кампанії зайняти якнайбільше території. Але це з одного боку це так, а з іншого боку, ті території, про які ми говоримо, ось цей виступ, його ще іноді називають Невельським мішком (DeepState заявив про окупацію селища Невельське 8 вересня 2024 року, селище розташоване за приблизно 14 км на схід від Гірника навпростець – ред.), є така назва, хоча, може, не дуже правильна, – однак це ж загалом тактичні такі події, навіть не оперативного рівня.

Так, відбуваються невеликі [просування армії РФ] порівняно з не окупованою територією Донецької області. Але я хочу навести дві цифри.

Не окупована територія Донецької області на середину цього року займала приблизно 10 тис. кв км, а за час наступу російські війська – з жовтня минулого року до кінця жовтня нинішнього року, за рік, – зайняли територію у 1700 кв км, це грубо 17% ось тієї території, яку їм потрібно було б зайняти у разі, якби вони виконали наказ [лідера РФ Володимира] Путіна вийти на межі Донецької області. А такий наказ був даний.

Тепер є деякі відомості, схожі на достовірні, що Путін наказав до 1 березня наступного року зайняти всю Донецьку область. Але, я так розумію, це нездійсненний наказ, тому що для його виконання потрібно взяти кілька великих міст – Покровськ, Краматорськ, Слов’янськ, Сіверськ, плюс Часів Яр, плюс кілька менших міст.

Але штурм міст – це складне заняття, я не думаю, що росіянам вдасться так просто обійти, взяти у напівкільце, припустимо, як вони розраховують, Покровськ чи інші міста, які я називав. Я так розумію, принаймні хочу сподіватися на те, що навколо цих міст збудовано досить серйозні оборонні споруди. Про це пишуть в Україні, про це кажуть, питання в тому, як це все буде на практиці. А на практиці ми це побачимо, коли – і якщо – бої розпочнуться навколо Покровська.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:

Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім’я не буде розкрите.