Джерело: sylapravdy.com
Хто ж користуватиметься волинськими надрами і скільки це коштує – дослідив Центр журналістських розслідувань «Сила правди».
З 2020 по жовтень 2024 року Державна служба геології та надр продала через електронну систему «Prozorro.Продажі» дев’ять спеціальних дозволів на користування надрами у Волинській області. Це дозволи на розробку родовищ сапропелю, піску, кам’яного вугілля та торфу. Терміни користування родовищами – від 5 до 20 років. За продані дозволи державний бюджет отримав трохи більше 17 мільйонів гривень.
Географія родовищ, на які продані дозволи, охопила Камінь-Каширщину, Старовижівщину, Горохівщину та Нововолинськ. Зокрема, у Камінь-Каширському районі знаходяться родовища піску та сапропелю; у колишньому Старовижівському районі – поклади піску; у Нововолинську – поклади кам’яного вугілля; а на Горохівщині – родовище торфу.
Хто добуватиме волинський сапропель З дев’яти придбаних спецдозволів на користування надрами п’ять стосується розробки та добування покладів сапропелю (це органічний мул прісних водойм, його використовують як кормові добавки для тварин та добриво). Один придбала волинська компанія «Волиньторф», а чотири – компанія «Сивий потік» зі Львівщини.
Підприємство «Волиньторф» придбало дозвіл на розробку родовища Охнич у Камінь-Каширському районі, поблизу села Замостя. Ціна продажу стартувала з 216 тисяч гривень, а в результаті аукціону зросла до 701 тисячі. За освоєння цього родовища конкурували три компанії: «Сивий потік», «Зелена неділя» та «Волиньторф», який отримав перемогу і наступні 20 років видобуватиме тут сапропель.
Компанія «Волиньторф» зареєстрована минулого року у селі Прилісне Камінь-Каширського району. До речі, тут знаходилося колишнє державне підприємство з такою ж назвою, але з 2023 року його діяльність припинена. Засновником нової компанії є підприємство «Надровидобування», а директором і кінцевим бенефіціаром – киянин Віктор Клепка.
Посадовець з таким же прізвищем та ініціалами раніше був керівником навчально-спортивної бази «Закарпаття» у Мукачевому. Як пише портал Mukachevo.net за його керівництва базу довели до штучного банкрутства, а працівникам не виплачували заробітну плату. Це, нібито, відбувалося за сприяння колишнього міністра агропромислового комплексу Миколи Присяжнюка та команди регіоналів.
Підприємство «Надровидобування» тісно пов’язане з видобутком бурштину на Волині. Зокрема, це підприємство є підрядником у волинського комунального підприємства «Волиньприродресурс», яке займається видобутком цінного каміння. Директор останнього Анатолій Капустюк декларує мільйонні доходи від «Надровидобування» – у 2023 році він отримав 3,68 мільйона гривень за здачу в оренду заводу по переробці бурштину.
Компанія «Сивий потік» зі Львівщини придбала чотири спецдозволи на добування сапропелю у родовищах Камінь-Каширського району: Гривинське, Тростне, Веприк і Довге. Тут компанія хазяйнуватиме впродовж наступних 20 років. За усі чотири дозволи на аукціонах вона змагалася лише з однією фірмою із Харкова «Планета комфорт».
Стартова ціна дозволу на користування надрами у родовищі Гривинському становила 504,3 тисячі гривень, а фінальна – 563 тисячі гривень. Згадані компанії впродовж трьох раундів ціни майже не змінювали і перемогу отримав «Сивий потік».
Дозвіл на розробку родовища Тростне теж коштував недорого. Початкова ціна – 128,4 тисячі гривень, а фінальна – 242 тисячі гривень. Тут знову змагались «Планета комфорт» та «Сивий потік». Впродовж аукціону вони не торгувались і переможцем знову вийшла остання.
Аукціон з продажу дозволу на користування надрами у родовищі Веприк теж відбувся за стандартним сценарієм. Вартість лота стартувала з 52,9 тисячі гривень. Ціни «Сивого потоку» та «Планети комфорт» суттєво не відрізнялись впродовж аукціону і перемогу знову отримала перша фірма з ціною 113,7 тисячі гривень.
Початкова ціна дозволу на користування надрами у родовищі Довге становила 74,2 тисячі гривень. Компанія «Сивий потік» вже з першого раунду аукціону запропонувала 321 тисячу гривень, її конкурент не активно торгувався. Тож перемогу знову отримала компанія зі Львівщини.
Втім, така спільна участь у тендерах наштовхує на думку про ймовірну змову між компаніями: вони подавали документи в один день і близький час, не торгувались в аукціонах, а ціна компанії-переможця завжди була вищою і не змінювалась під час торгів.
Фірма «Сивий потік» зареєстрована на Львівщині у червні 2022 року. Засновником та власником компанії є харків’янин Максим Бреславський. Він водночас є керівником та бенефіціаром до десятка компаній різних напрямків на Харківщині та кількох на Львівщині. За інформацією харківських медіа Максим Бреславський є співвласником фермерського господарства «Вільховатка», яке входило до бізнес-імперії Арсена Авакова.
Компанія «Планета комфорт», яка нібито конкурувала з «Сивим потоком», теж зареєстрована у Харкові. Її власником та засновником є ТОВ «Траверс. Інк» та Андрій Добросотськов. Він, до слова, є бенефіціаром та керівником понад 10 харківських компаній, які працюють у сфері інвестицій та права. За даними Харківського антикорупційного центру, компанія «Планета комфорт» та Андрій Добросотськов наближені до оточення відомого харківського бізнесмена Олександра Харченка, який є власником ПАТ «Трест-Житлобуд-1» та членом виконкому Харківської міської ради.
Київська фірма з волинським корінням добуватиме торф на Горохівщині У 2021 році спеціальний дозвіл на користування родовищем «Ділянка Бужани» для видобутку торфу придбала компанія «Стоун преміум» за два мільйони гривень. Родовище розташоване поблизу села Бужани у Луцькому районі.
Ціна дозволу стартувала з 14 тисяч гривень. В аукціоні змагались аж шість компаній, а перемогу отримала «Стоун преміум» з найвищою ціною – два мільйони гривень. На пів мільйона менше запропонували фірми-конкуренти «Надра ресурс інвест» та дочірнє підприємство «ВВС-УМР» приватного підприємства «ВВС» – 1,506 та 1,505 мільйона гривень відповідно.
За інформацією аналітичної системи «YouControl», підприємство «Стоун преміум» зареєстроване в Києві у 2013 році. Від початку його керівниками та засновниками були кияни Людмила Мартинко та Павло Решетнік. А з 2023 року – волиняни: власником та засновником є Василь Савчук, а керівником – Олександр Ткачик.
До речі, Олександр Ткачик та Василь Савчук також є керівником і власником фірми-конкурента дочірнє підприємство «ВВС-УМР» приватного підприємства «ВВС» – третього учасника аукціону.
За придбаним дозволом «Стоун преміум» звернувся до Мар’янівської громади, аби орендувати земельну ділянку, але не отримав депутатської згоди. Через це підприємство звернулося до суду, але й тут зазнало фіаско.
Керівник «Стоун преміуму» Олександр Ткачик раніше був керівником комунального підприємства Луцької районної ради «Луцьке», яке нині перебуває у стані ліквідації. «Сила правди» писала про кримінальну історію цього комунального підприємства та його керівника. Зокрема, воно укладало договори на ремонти шкіл зі знайомою фірмою, яка не мала ні працівників, ні потрібних документів. Через таку діяльність підприємство назбирало чимало боргів та судових справ, тож згодом його ліквідували.
Волинське вугілля добуватиме фірма з Донбасу Спеціальний дозвіл на геологічне вивчення і розробку ділянки Нововолинська 7 техногенна (відвал шахти №7 Нововолинська) у 2023 році придбала компанія «Гірничозбагачувальна фабрика «Богучарська» за 3,7 мільйона гривень. Його ціна стартувала з 605,6 тисячі гривень.
В аукціоні змагалися три компанії: «Гірничозбагачувальна фабрика «Богучарська», ТОВ «СПС» та ТОВ «ІІ Цирцея», останнє впродовж трьох раундів жодного разу не підвищило ціну. Фактично, торгувалися в аукціоні лише «Гірничозбагачувальна фабрика «Богучарська» та «СПС», збільшуючи ціни майже на однакові суми і перемогу отримала фабрика «Богучарська».
Фабрика «Богучарська» зареєстрована у Покровську Донецької області. Її засновником та власником є мешканець Покровська Олег Блінов. За інформацією аналітичної системи «YouControl», він є керівником у низці фірм, які пов’язані зі сферою вугледобування та зареєстровані у Донецькій області.
Прикметно, що з фабрикою «Богучарська» змагалось ТОВ «СПС» з Нововолинська. Воно зареєстроване наприкінці 2022 року. Його цінова пропозиція не відрізнялася від конкурента, а остаточна пропозиція виявилась меншою лише на 22 тисячі гривень.
Суд за старовижівський пісок На добування піску у волинських родовищах Держгеонадра протягом останніх чотирьох років продало лише два спецдозволи терміном на 20 років.
Вартість дозволу на добування піску у Старовижівському родовищі стартувала з 4,1 мільйона гривень. За нього змагалися дві компанії: «Сандекс» та «Волинь холод». Від початку аукціону вони не змінювали ціни, а в третьому раунді несуттєво підвищили і переможцем стало ТОВ «Сандекс» з ціною 4,2 мільйона гривень.
Фірма «Сандекс» зареєстрована у вересні 2023 року у Львові. Її керівником та власником є львів’янин Ігор Яриш.
До речі, Старовижівська громада просила відмінити продаж цього родовища, посилаючись на те, що воно віднесене до нововиявлених об’єктів археологічної спадщини. Втім, аукціон відбувся і переможцем визнали фірму «Сандекс».
Ковельська місцева прокуратура подала позов в інтересах держави до Держгеонадр і підприємства «Сандекс». Наразі ця справа розглядається у Господарському суді міста Києва.
Ще один спецдозвіл на видобування піску у Камінь-Каширському районі, на ділянці Довкілля, придбала фірма «Запруддя агро» за п’ять мільйонів гривень. Початкова ціна дозволу становила 825,4 тисячі гривень, в аукціоні конкурувало шість учасників, серед яких два підприємці. Найвищі ціни запропонували підприємства «Запруддя агро» та «Техніка». Їхні пропозиції відрізнялися лише на одну гривню.
Підприємство «Запруддя агро» зареєстроване в однойменному селі Камінь-Каширського району. Його власниками є ковельчани Юрій Оксенюк та Руслан Демчук.
Раніше «Сила правди» писала, що Юрій Оксенюк з 2010 по 2020 рік був депутатом Ковельської міської ради від «Батьківщини». Також він є співвласником кількох підприємств, зареєстрованих у Ковелі.
Найбільшим конкурентом переможця була фірма «Техніка», яка належить волинському бізнесмену Роману Патлашинському. Він є депутатом Рожищенської міської ради від «Європейської солідарності», а його дружина Ірина Патлашинська – співвласницею великої будівельної фірми «Луцьксантехмонтаж №536».
Варто зазначити, що впродовж 2020-2023 років Держгеонадра виставляли на аукціони низку інших ділянок для геологічної розвідки та видобування корисних копалин, втім бажаючих їх придбати не знайшлося. До прикладу, кілька разів на аукціон виставляли спецдозвіл на видобування кам’яного вугілля на полі шахти №9 Нововолинська, однак його ніхто так і не придбав. За цей час його стартова ціна зменшилася вдвічі: з 61,5 тисячі гривень до 30,7 тисячі.
Ніхто не придбав і дозвіл на добування піску на території родовища Замостівське у Камінь-Каширському районі.
Також Держгеонадра виставляли на продаж спецдозволи на вивчення та розробку родовищ мідних руд та фосфоритів, що знаходяться на Ратнівщині, втім їх ніхто не придбав. Початкова вартість спецдозволу на видобування мідних руд становила 42,5 тисячі гривень, але охочих його придбати не знайшлося. Ціна дозволу на добування фосфоритів стартувала від 2,4 мільйона гривень, проте аукціон не відбувся через відсутність учасників.
Тож, в наступні 20 років волинскими надрами користуватимуться здебільшого не волинські підприємства: з шести компаній, які придбали дозволи, лише дві зареєстровані на Волині. Втім, плюсом для громад стане орендна плата за землю та рентна плата за користування надрами.
Раніше «Сила правди» писала хто і за скільки купив майно волинських лісгоспів.
Журналістка Центру журналістських розслідувань “Сила правди”, з жовтня 2017-го до березня 2020-го – директор Центру
