«Виходить, ми готуємо людей на експорт». Експерти думають, як повертатимуть громадян України додому

Не втрачати тих, хто залишився – головна теза, яка звучить із уст експертів в питанні української демографії. І кожен науковець чи спеціаліст, з яким довелося про це поспілкуватися проєкту Радіо Свобода «Ти як?», обов’язково додасть, що тема складна. Настільки, що 18 листопада у Києві відбувся масштабний форум «Демографічне майбутнє України». І це – навіть не перший захід, присвяченій проблемі населення країни. Цього разу зібрались проговорити вже регіональний розріз ситуації, яка склалася. Головне завдання – чесно окреслити проблематику. А от над баченням, що робити далі – робота поки триває.

Скільки нині виїхало з України? Отож – як є: держава, очевидно, в умовах російсько-української війни переживає демографічну кризу. І однією із ключових її складових є питання вимушених переселенців, які перебувають за кордоном.

За словами Оксани Жолнович, міністерки соціальної політики, нa вільній території України нині лишається близько 31 мільйона громадян. За даними міністерства: п’ять мільйонів українців тепер перебувають за межами країни і ще п’ять – лишаються на окупованих територіях.

Водночас Олександр Гладун, доктор економічних наук, керівник відділу демографічного моделювання і прогнозування Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, цю цифру уточнює. Він говорить, що за межами держави зараз більш ніж 6,7 мільйона громадян. Близько п’яти мільйонів, дійсно, перебувають у країнах західного світу. Але, твердить, є ще приблизно 1,2-1,3 мільйона, які перемістилися до Білорусі і Росії.

Хоча і в цих цифрах теж не можна бути впевненими абсолютно, уточнює експерт: «Ми допускаємо, що ця оцінка трохи завищена. Бо дані українських прикордонних служб менші десь на два мільйони», – каже Гладун. Але за дужками лишаються громадяни, які нелегально перетнули кордон. Їх порахувати найважче.

За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців станом на листопад 2024 року, за межами держави по всьому світу перебуває 6 785 900 українських громадян. Також організація окремо зазначає, що близько 50 тисяч українців опинилися в Білорусі. А ще УВКБ ООН інформує, що Росія повідомляє про 1,2 мільйона українців, які прибули в країну з початку повномасштабної війни. Утім, уточнює: ця статистика не включає подальших переміщень та й загалом ці дані складно перевірити.

Та якою методологією не користуйся, а кількість все одно виходить значна. І дуже відчутна. Особливо якщо враховувати питання кадрового голоду, про який так часто говорять в Україні впродовж останнього року. До речі, Сергій Ніжинський, правозахисник, один із організаторів форуму і член ради з міграційного права Асоціації правників України, стверджує, що перші ознаки відтоку кваліфікованих кадрів були відчутні ще з 2014 року, тепер же це помітили у всіх сферах.

Як зробити так, аби українців не лишилося 25 мільйонів? Оксана Жолнович наголошує на тому, що в 2022-му з України евакуювалися передовсім жінки репродуктивного віку і діти. Це значить, що держава втрачає двічі: не тільки тих громадян, які вже поїхали, а і дітей, яких вони потенційно могли би народити в майбутньому. Якщо так триватиме, як прогнозують – є загроза, що до 2050 року в Україні лишиться 25 мільйонів громадян, припускaє Інститут демогрaфії. І ця цифра насторожує навіть із економічних і соціальних міркувань.

Погоджується із скaзaним і представник НАНУ Олександр Гладун. Він каже, що Євростат (European Statistical Office) описує структуру українською міграційної хвилі так: дві третини – це жінки, третина – чоловіки. Але тільки 6% з них – це особи, старші від 64 років.

Виходить, саме старші люди частіше залишаються в Україні. Добре це чи погано – питання дискусійне, каже Дарія Марчак, перша заступниця міністерки соціальної політики України. Вона ж згадує, що загальне старішання європейських націй Світовий банк називає ознакою добробуту. От тільки в українському контексті, каже, це не так працює.

Спеціалісти міністерства наголошують, що має місце значне навантаження на Пенсійний фонд. Інститут демографії уточнює, що воно було відчутним і до повномасштабного вторгнення. Тепер же різко загострилося. Окрім того, статистика фіксує і зменшення навантаження на навчальні заклади:

«Згідно з дослідженням, в Україні залишаться п’ять-сім дітей в перших класах, по п’ять-шість хлопців в старших класах… Ну це виклик, і ми повинні не боятися про це говорити», – наводить досить промовистий приклад Ніжинський. Скорочення числа учнів в школі – значить скорочення числа студентів, а в майбутньому – кваліфікованих спеціалістів.

Де жити? Український підприємець і громaдський діяч Валерій Пекар, якого в ЗМІ часто називають футурологом, зазначає, що тема людського капіталу в Україні не може мати простих вирішень. Її треба розглядати комплексно. І наголошує: питання не тільки у поверненні, а іще в мотивуванні тих, хто лишається тут.

«Ми зацікавлені, аби возз’єднання українських сімей відбувалось тут, на українських теренах, а не там, за кордоном. І це залежить від того, настільки тут буде безпечно, як будуть врегульовані питання житла та іншої інфраструктури, питання економічної свободи, наявності робочих місць і можливості відкрити мікробізнес», – наголошує Пекар.

І питання житла тут, безумовно, є критичним. Оксана Продан, радниця голови Асоціації міст України, наголошує, що потенційно з наступного року ціла верства населення може поповнити нову міграційну хвилю з України. Мова про внутрішньо переміщених осіб. Адже, каже, держава цього року перестала відшкодовувати орендну оплату за житло в значному обсязі.

«Ці люди уже з березня думають, як їм жити. Сьогоднішнє регулювання і забезпечення внутрішньо переміщених осіб житлом фактично виганяє людей з країни», – каже радниця Продан. Експертка наголошує на потребі фіксувати і розширювати мелітопольський експеримент.

Мелітопольський експеримент полягав у тому, що для встановлення факту знищення житла використовували супутникові знімки. І тривав лише з 14 листопада 2023-го до 14 лютого 2024-го.

Продан також нагадала на форумі, що своєї черги на розгляді у ВРУ від квітня чекає законопроєкт №11161, що передбачає внесення змін до нинішнього закону «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій». Де, cеред іншого, зaконотворці пропонують спрощену систему фіксaції збитків і низку уточнень стосовно житлa і мaйнa, яке перебуває нa досі окуповaній території чи в зоні aктивних бойових дій. Це, на думку експертки, теж може мати і доволі відчутний демографічний ефект.

Що говорить держава? Більшість кроків із покращення демографічної ситуації прописали в Стратегії демографічного розвитку, яку місяць тому вже схвалили і Верховна Рада, і уряд. Вона сформулювала так зване бачення «України, в якій хочеться жити». Але експерти наголошують, що в документі мало конкретики, і якою має бути ця Україна – описується доволі абстрактно. А отже, свій комплекс першочергових дій багато присутніх на форумі спеціалістів у різних галузях описують по-своєму.

Міністерка Оксана Жолнович, наприклад, говорить про важливість комунікації з тими, хто виїхав. Адже, на її думку, багато хто порівнює європейську дійсність, яку має тепер, із відчуттям жаху і відчаю, який прожили в лютому 2022-го. Тому силу Жолнович вбачає, поміж іншим, і в можливостях електронних сервісів.

«Всі роблять акценти на виплатах, коли говоримо про соціальну політику. Але мова йде також і про доступність сервісів, і піклування. Ми зараз хочемо запустити Центри життєстійкості, що дасть можливість тим людям хоч і дистанційно, але з домом поспілкуватись, поділитись своїми відчуттями, бо вони прожили величезну складну дорогу, вони покинули все», – каже посадовиця.

Центри життєстійкості задумані як безбaр’єрний простір, у якому фахівці надаватимуть психосоціальну підтримку окремим особам та сім’ям, які цього потребують. Від січня 2024 року уряд ухвалив порядок організації діяльності цих устaнов нa території Укрaїни, cтворення яких було ініціaтивою Міністерствa соціaльної політики. Тепер їх нaмaгaтимуться впровaдити і для укрaїнців зa кордоном.

Міністерка також наголошує на проєктах для внутрішньо переміщених осіб в Україні: послуги муніципальних нянь для дітей, програма підтриманого проживання і догляду для літніх осіб. Не останню роль займає перегляд поняття соціального житла і питання пільгового кредитування на придбання власних помешкань, вважає вона. Жолнович каже, що в цьому питанні починає тісну співпрацю з Міністерством інтеграції. І це, на її переконання, дасть можливість втримати тих, хто може поїхати.

Що стосується створення Міністерства єдності, місія якого начебто має полягати в поверненні українців, то це питання вже обговорюється не перший місяць.

Міністерка соціальної політики каже: щойно будуть окреслені списки повноважень для нової структури, її відомство готове буде розробляти варіанти взаємодії, адже питання біженства зараз кроссекторальне і залежить від уміння взаємодіяти на різних рівнях. Коли це буде – наразі невідомо.

Однак 19 листопада президент Володимир Зеленський під час виступу у ВР анонсував, що реалізувати ідею планують уже до кінця року.

«Маємо створити спеціальний орган центральної виконавчої влади – Міністерство об’єднання українців, яке буде займатися справами глобальної української спільноти не поміж інших справ, а цілеспрямовано. До кінця року представимо на затвердження кандидатуру міністра», – сказав очільник держави.

Що пропонують незалежні експерти?

Правозахисник Сергій Ніжинський вважає, що рятівним для збереження населення є робота зі студентами, заохочення їхньої залученості до громадського сектора: «Зараз з четвертого курсу студенти думають, як виїхати за кордон. Виходить, ми готуємо людей на експорт?! Їх треба заохочувати до обговорення, залучати їх в робочі групи. Коли вони дотичні до відбудови, вони відповідальні за неї. Так вони захочуть тут залишитись, одружитись, відповідно, зробити все, щоб діти теж тут працювали, але мають виконуватися, як і в Ізраїлі, оці всі безпекові вимоги (ідеться про cуворий порядок дій кожного громадянина в рaзі обстрілів, дотримaння прaвил безпеки, реглaментовaних держaвою – ред.)».

Громадський діяч Валерій Пекар наголошує на потребі вибудови цивілізованого суспільства, у якому буде комфортно жити: «Ця тема є дуже комплексною, вона складається із проблеми соціалізації ветеранів, із проблеми подолання стереотипів на робочому місці поділом на професії чоловічі, жіночі й таке інше. І до цього додається проблема взаємодії з українською діаспорою, з тими, хто виїхав і не буде повертатися. Хто вони нам? Ким ми їх вважаємо? І коли настане час для діалогу?».

Спеціалісти Інституту демографії можуть лише приблизно відповісти, скільки українців готові повернутися. Звичайно, це дані на сьогодні, і незрозуміло, наскільки їх можнa ввaжaти нaдійними зa нaйменших змін. На питання, чи точно українці хочуть залишитися в Європі поза межами України, близько 25% відповідають ствердно. Інша чверть ще вагається.

«Коли закінчиться війна – люди почнуть практичні рішення ухвалювати. Вони будуть дивитись на житло, можливість роботи в Україні, на наявність соціальної інфраструктури для дітей, саме для дітей, навчальні заклади. Вони будуть порівнювати з тією ситуацією, що мають за кордоном», – додає представник НАНУ Олександр Гладун. І ключове питання: на чию користь спрацює те порівняння.

І нacaмкінець: згідно з дослідженнями, навіть якщо закінчиться війна, є ціла верства опитуваних, для якої важливо, у яких кордонах для України вона закінчиться. Якщо країна поверне кордони 1991 року, то назад приїде на чверть більше людей.

«Бо вони розуміють, що в кордонах 2022-го – це просто відкладена війна, що вона знову до нас повернеться», – робить висновок доктор економічних наук Глaдун.