Жизель Пеліко. Як справа жінки, яку зґвалтували 50 чоловіків, змінила Францію

Підпис до фото, Жизель Пеліко

• Author, Ендрю Гардінг
• Role, Кореспондент ВВС у Парижі
• 18 хвилин(и) тому

Попередження: ця стаття містить описи сексуального насильства.

Натовпи починали збиратися ще до світанку. Групи жінок стояли в осінній мряці на тротуарі біля будівлі зі скла та бетону, розташованої біля жвавої кільцевої дороги – суду Авіньйону.

Вони приходили день за днем. Деякі приносили квіти. Усі вони аплодували Жизель Пеліко, коли вона цілеспрямовано йшла сходами до скляних дверей. Деякі наважувалися підійти до неї.

Дехто вигукував: “Ми з тобою, Жизель” і “Будь сміливою”.

Більшість із них залишалися, сподіваючись зайняти місця в публічній кімнаті суду, звідки вони могли дивитися судові процеси на екрані телевізора. Вони були свідками мужності літньої жінки, яка тихо сиділа в залі суду в оточенні десятків своїх ґвалтівників.

“Я бачу в ній себе, – каже 54-річна Ізабель Мюньє. – Один із чоловіків, яких судять, колись був моїм другом. Це огидно”.

“Вона стала іконою фемінізму”, – додає 20-річна Саджія Джімлі.

Але вони прийшли до суду не лише через це.

Здавалося, головне для них – знайти відповіді. Поки у Франції триває найбільший судовий процес про зґвалтування, який має завершитися цього тижня, багато француженок – і не лише ті, що прийшли до будівлі суду в Авіньйоні – розмірковують над двома фундаментальними питаннями.

Підпис до фото, Жизель Пеліко біля будівлі суду в Авіньйоні зустрічають натовпи прихильницьПерше з них – що ця справа говорить про французьких чоловіків? Якщо 50 із них, усі – мешканці одного невеликого сільського району, виявилися готовими прийняти випадкове запрошення зайнятися сексом з невідомою жінкою, яка лежала без свідомості у чужій спальні.

Друге питання випливає з першого: наскільки цей судовий процес зможе допомогти подолати епідемію сексуального насильства та зґвалтувань, які коять з допомогою наркотиків, а також у боротьбі з глибоко вкоріненими упередженнями та невіглаством щодо ганьби та згоди?

Простіше кажучи, чи зможе мужня позиція Жизель Пеліко та її рішучість щось змінити – за її власними словами, змусити почуття ганьби перейти від жертви до ґвалтівника?

За масками: ким є обвинувачені

Довгий судовий процес створює власний мікроклімат, і протягом останніх тижнів у Палаці правосуддя в Авіньйоні виникла дивна “нормальність”. Серед телекамер і купи адвокатів десятки ймовірних ґвалтівників – чиї обличчя не завжди були приховані під масками – у певний момент перестали викликати шок, який був на початку.

Обвинувачені прогулювалися, балакали, жартували, пили каву з автомата або ходили до кафе через дорогу, і в процесі химерним чином демонстрували основний аргумент своїх захисників: що це були звичайні хлопці, частина французького суспільства, які шукали “свінгерських” пригод в інтернеті та потрапили у несподівану ситуацію.

“Це найбільше шокує у цій справі. Про це страшно думати, – каже Ельза Лабуре, яка працює у французькій групі активісток Dare to be Feminist. – Я думаю, що більшість людей, які перебувають у тривалих стосунках із чоловіками, вважають свого партнера людиною, якій можна довіряти. Але тепер у багатьох жінок з’явилося відчуття ототожнення [з Жизель Пеліко]. Мовляв, “це може статися зі мною””.

“Це не якісь кримінальні авторитети, – продовжує вона. – Вони просто зайшли в інтернет… Тож, можливо, подібні речі відбуваються скрізь”.

Ця думка доволі поширена – але водночас її активно заперечують у Франції.

Інститут публічної політики Франції оприлюднив дані за 2024 рік, які показують, що у 2012-2021 роках в середньому 86% скарг на сексуальне насильство та 94% на зґвалтування або не завершилися вироками, або взагалі не дійшли до суду.

Лабуре стверджує, що сексуальне насильство трапляється, коли чоловіки знають, що вони можуть уникнути відповідальності.

“І я вважаю, що це вагома причина, чому це настільки поширено у Франції”, – каже вона.

“Ані монстри, ані звичайні чоловіки”

Протягом чотиримісячного судового процесу наприкінці кожної перерви у засіданні обвинувачені збиралися біля металошукачів, перш ніж пройти повз представників преси (переважно жінок). Усередині один за одним чоловіки давали свідчення.

Призначений судом психіатр Лоран Лає засвідчив, що обвинувачені не були ані “монстрами”, ані “звичайними людьми”. Деякі плакали. Кілька визнали провину. Але більшість наводили безліч виправдань, і багато хто стверджував, що вони просто “розпусники”, які потурали фантазіям пари та не могли знати, що пані Пеліко не давала на це згоди. Інші стверджували, що Домінік Пеліко їх залякав.

51 чоловік, які постали перед судом, мають дуже мало спільного. Вони являють собою широкий зріз суспільства, три чверті з них мають дітей. Половина одружені або перебувають у стосунках. Трохи більше чверті з них сказали, що в дитинстві зазнали жорстокого поводження або зґвалтування.

Немає помітного обʼєднання за віком, роботою чи соціальним класом. Вони мають лише дві спільні риси: усі вони чоловіки та всі спілкувалися на незаконному онлайн-форумі під назвою Coco, відомому серед свінгерів, а також педофілів і торговців наркотиками. За даними французької прокуратури, сайт, який закрили на початку цього року, згадувався у понад 23 000 звітах про злочинну діяльність.

BBC з’ясувала, що 23 з них – або 45% – раніше були судимі. Хоча органи влади не мають точних даних, за деякими оцінками, це приблизно в чотири рази перевищує середній показник у Франції.

“Немає типового профілю чоловіка, який коїть сексуальне насильство”, – підсумовує Лабуре.

Французька журналістка Джульєтт Кампіон була присутня в суді протягом усього процесу – вона робила репортажі для громадського мовника France Info.

“Я думаю, що цей випадок, звичайно, міг статися в інших країнах. Але я думаю, що це багато говорить про те, як чоловіки сприймають жінок у Франції… Про концепцію згоди”, – каже вона.

“Багато чоловіків насправді не знають, що таке згода, тому цей випадок, на жаль, багато говорить про нашу країну”, – додає журналістка.

“Містер Кожен”

Справа Пеліко, безумовно, допомагає окреслити ставлення до зґвалтувань у всій Франції.

21 вересня група відомих французів, зокрема акторів, співаків, музикантів і журналістів, написала публічного листа, який опублікували в газеті Liberation. У ньому вони стверджували, що справа Пеліко довела, що насильство з боку чоловіків – “це не про монстрів”.

“Це про чоловіків, Містера Кожного, – йдеться в листі. – Усі без винятку чоловіки отримують вигоду від системи, яка домінує над жінками”.

У листі також окреслили “дорожню карту” для чоловіків, які прагнуть кинути виклик патріархату. Серед порад – “перестати думати, що існує чоловіча природа, яка виправдовує нашу поведінку”.

Деякі експерти вважають, що величезний суспільний інтерес до справи Пеліко вже може принести користь.

“Ця справа дуже корисна для всіх, для всіх поколінь, для молодих хлопців, для молодих дівчат, для дорослих, – каже Карен Ноблінскі, адвокатка з Парижа, яка спеціалізується на справах про сексуальне насильство”.

“Вона підвищила обізнаність молодих людей. Зґвалтування не завжди відбувається в барі чи клубі. Це може статися у нас вдома”, – додає вона.

Хештег NotAllMen

Але, очевидно, попереду ще багато роботи. На початку судового процесу я зустрівся з Луїсом Бонне, мером села Мазан, де мешкала родина Пеліко. Попри те, що він однозначно засуджував зґвалтування, він двічі заявив, що вважає ситуацію Жизель Пеліко перебільшеною. Він також стверджував, що оскільки вона була без свідомості, вона постраждала менше, ніж інші жертви зґвалтування.

“Так, я применшую це, тому що думаю, що могло бути набагато гірше”, – сказав він тоді.

“Коли залучені діти або вбиті жінки, це дуже серйозно, тому що зворотного шляху немає. У цьому випадку сім’ї доведеться відбудовувати себе. Це буде важко, але ніхто не загинув. Отже, вони все одно можуть це зробити”, – зазначив мер.

Коментарі Бонне викликали обурення у всій Франції. Пізніше мер опублікував заяву, в якій висловив свої “щирі вибачення”.

Підпис до фото, Жінки збираються на підтримку Жизель Пеліко біля будівлі суду в АвіньйоніВ інтернеті багато дебатів навколо цієї справи були зосереджені на суперечливому припущенні про те, що на зґвалтування здатні “всі чоловіки”. Доказів на підтримку такого твердження немає. Деякі чоловіки виступили проти цього аргументу, використовуючи хештег #NotAllMen.

“Ми не вимагаємо від інших жінок відчувати “ганьбу” за жінок, які поводяться погано, то чому сам факт того, що ми чоловіки, має означати, що ми маємо відчувати цю ганьбу?” – запитав один чоловік у соцмережах.

Відповідь не забарилася. Жінки реагували на хештег #NotAllMen гнівом, а іноді – подробицями насильства щодо себе.

“Хештег створили чоловіки і використовують чоловіки. Це спосіб змусити жінок мовчати про свої страждання”, – написала журналіст Манон Маріані.

Пізніше з критикою виступив чоловік-музикант і інфлюенсер Waxx – він порадив користувачам хештегу “замовкнути раз і назавжди”.

“Це не про вас. Це про нас усіх. Чоловіки вбивають. Чоловіки нападають. Крапка”, – сказав він.

Ельза Лабуре вважає, що ставлення французького суспільства досі потребує змін.

“Я думаю, що багато людей досі вважають, що сексуальне насильство – це сексуально, романтично або частина нашої поведінки тут, у Франції”, – каже вона.

“І дуже важливо, щоб ми ставили це під сумнів і взагалі не сприймали такого роду аргументи”, – додає Лабуре.

Наркотики та докази

У маленькому кабінеті депутатки Сандрін Жоссо в будівлі французького парламенту на березі річки Сена на стіні висить плакат з лайкою з чотирьох літер. Він уособлює дух непокори та рішучості, які живлять її кампанію проти введення жертві наркотиків з метою зґвалтування.

Рік тому, у листопаді 2023-го, вона була на вечірці в паризькій квартирі сенатора Жоеля Герріо. Вона стверджує, що він підсипав їй наркотик у шампанське з наміром зґвалтувати її. Герріо заперечив спробу накачати її наркотиками та повідомив слідчим, що бокал був забруднений наркотиком днем ​​раніше. Суд у справі очікують наступного року.

Зараз Жоссо проводить кампанію, щоб “полегшити жертвам шлях” взаємодії з французькою правовою системою.

“Сьогодні це катастрофа. Адже дуже мало потерпілих, які подають скарги, можуть дійти до суду через брак доказів. [Немає] достатньої медичної, психологічної чи юридичної підтримки. Коли йдеться про сексуальне насильство, ми скрізь знаходимо недоліки”.

Тепер Жоссо разом із донькою Жизель Пеліко, Кароліною, вирішили створити набір для тестування на наркотики, який можна було б придбати в аптеках по всій Франції. Завдяки розголосу, який викликала справа Пеліко, вони отримали урядову підтримку для проведення випробувань.

“Я налаштована оптимістично. Медична спільнота і французи хочуть, щоб ганьба перейшла від жертви до обвинуваченого”, – каже Жоссо, цитуючи фразу, яка стала відомою завдяки Жизель Пеліко.

Підпис до фото, Донька Пеліко КаролінаАле докторка Лейла Чауаші, хімікиня та експертка з Паризького центру моніторингу залежності, каже, що суд в Авіньйоні є лише одним із кроків у довгій боротьбі за те, щоб люди стали більш обізнаними про наркотики та зґвалтування.

“Це має стати справді серйозною проблемою громадського здоров’я, яку всі сприймають серйозно, і яка змушує владу терміново вирішити цю проблему, щоб покращити допомогу жертвам”, – вважає вона. – Це стосується всіх нас”.

Наразі слова “згода” немає у визначенні зґвалтування у французькому законодавстві, тому лунають заклики, що його слід змінити, щоб зробити більш чітким. Але Ноблінскі вважає, що слід зосередитися на іншому.

“[Це] має стосуватися поліції, розслідувань, належного їхнього фінансування, а не маніпуляцій із законами, – каже вона. – Вони не мають достатніх ресурсів. У них забагато справ, і це справжня проблема”.

Підпис до фото, Пані Пеліко з квітами на виході з будівлі суду в АвіньйоніПід час щоденних візитів до будівлі суду протягом перших тижнів процесу Жизель Пеліко ходила зі згорбленими плечима у позі захисту. Здавалося, вона була приголомшена великим інтересом, який викликала ця справа. Однак під час заключних дебатів її поведінка була зовсім іншою, і вона сиділа абсолютно рівно.

Відбулася і ще одна зміна: мірою просування судового процесу обвинувачення, спостерігачі – і сама пані Пеліко – зрозуміли, який надзвичайний вплив мало її рішення не просто обрати відкритий судовий процес, а й показати кожну деталь у суді.

“Вона показала нам, що… якщо ти жертва – зроби все можливе, щоб не нести ганьби. Тримай голову високо”, – каже Ельза Лабуре.

“Як жінка, ви починаєте з того, що у вас сумніваються. Ви починаєте як брехуха, яка має довести, що вона говорить правду. Я не сумніваюся, що кожна жінка через щось пройшла. Таким чином вона представляє всіх жінок у світі”, – додає вона.

“Жизель Пеліко вирішила змістити акцент у цій справі із самої себе на ширше питання – те, як ми, як суспільство, ставимося до сексуального насильства”, – вважає Лабуре.

Після чергового дня в залі суду, французька журналістка Джульєтт Кампіон розмірковує про те, який вплив може мати ця справа.

“Було важко дивитися всі ті відео… Як жінці, це складно, і я дуже втомилася”, – каже вона.

“Але принаймні ми виконали свою роботу і говорили про це. Це дуже маленький крок. Єдине, на що я можу сподіватися зараз – це те, що він стане вирішальним для деяких чоловіків. І, можливо, для деяких жінок також”.