«Чесне розслідування – найкраща відповідь». Реакції правозахисників на звіт ООН з критикою поводження з російськими...

Омбудсман України розкритикував останню доповідь Управління Верховного комісара ООН з прав людини – зокрема, ті висновки, що стосуються порушень Україною прав російських військовополонених.

У звіті зафіксовані випадки катувань та жорстокого поводження з ними. Дмитро Лубінець заявив, що ООН таким чином урівняла Росію й Україну у масштабах порушень.

Радіо Свобода попросило українських правозахисників В’ячеслава Ліхачова та Альону Луньову проаналізувати доповідь ООН та прокоментувати, як найкраще реагувати на критику.

Радіо Свобода з’ясовувало:

• Чи справедливою є теза про ототожнення масштабів порушень України й Росії?
• Як моніторингова місія ООН фіксує порушення та в чому головна проблема?
• Що має врахувати Україна у взаємодії з моніторинговою місією ООН?

«Це заяви для внутрішньої аудиторії» Понад 12 300 цивільних громадян загинули в Україні від початку повномасштабного вторгнення Росії, серед них – понад 650 дітей.

Про це заявила заступниця Верховного комісара ООН з прав людини Нада Аль-Нашіф на брифінгу в Києві 8 січня.

За її словами, з лютого 2022-го понад 700 медичних закладів та 1500 шкіл зруйновані або знищені.

На брифінгу йшлося і про те, що Росія не надає доступу до місць позбавлення волі, де утримують українських військовополонених. Цей аргумент висловлював і уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець, коли критикував доповідь організації, яку оприлюднили 31 грудня 2024 року.

«Цей звіт – як показник тонометра. Можна сказати, що прилад несправний – або ж оцінити результат та зробити висновки, – каже адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова. – Критикуємо результати замірів, бо нам не подобається чути, що також порушуємо права людини».

Моніторингова місія ООН із прав людини працює в Україні з 2014 року. Остання доповідь Управління Верховного комісара ООН, яку критикує Лубінець, є 41-ю за рахунком. Омбудсмен України не погодився з низкою висновків щодо України та сказав, що ООН ототожнює масштаби порушень з боку України та РФ.

Інформацію для таких доповідей збирають на основі безпосередніх свідчень постраждалих, пояснює експерт Центру громадянських свобод В’ячеслав Ліхачов.

«Безумовно, така інформація потребує додаткової перевірки», – вважає правозахисник.

Утім, Ліхачов не погоджується з твердженнями Лубінця.

«Це політична заява на внутрішню аудиторію, але вона шкодить зовнішній комунікації та іміджу України, – вважає Ліхачов. – Той факт, що Україна іноді може давати привід для зауважень, не урівнює її з Росією ні за кількістю, ані за глибиною порушень».

Останній звіт ООН свідчить, що абсолютна більшість порушень скоєна Росією.

«Масовий невибірковий обстріл цивільної забудови, масові вбивства цивільних, цілеспрямований терор задля знищення енергетичної інфраструктури – усе це стосується тільки Росії», – каже Ліхачов.

Ліхачов продовжує: «А щодо жорстокого поводження з військовополоненими, то і в цій доповіді, і в попередніх підкреслюється: обсяг цих порушень у рази більший із боку Росії, ніж окремі факти, зафіксовані в Україні».

Моніторингова місія ООН не виявила порушень щодо того, як утримують російських військовополонених. Але йдеться про випадки катувань та жорстокого поводження з ними, які відбувалися переважно на перших етапах полону.

«Управління ООН з прав людини зафіксувало смерть одного російського військовополоненого на початку 2024 року внаслідок катувань у транзитній установі та розслідує ще два достовірні повідомлення про загибель за схожими обставинами», – йдеться в доповіді.

Українська влада та командування ЗСУ мають перевіряти ці свідчення, аби надалі уникнути схожих випадків, вважає В’ячеслав Ліхачов. Якщо справді йдеться про порушення законів та звичаїв війни, винні мають бути покарані.

«Саме це є запорукою, що жоден український військовослужбовець або командувач не постане перед Міжнародним кримінальним судом», – каже Ліхачов.

Як ООН фіксує порушення На відміну від російських військовополонених, українські можуть засвідчити про порушення або злочини тільки тоді, коли повертаються додому після обміну. Зі слів правозахисника, моніторингова місія ООН приділяє багато уваги, щоб задокументувати такі свідчення.

«Інколи звільнені військовополонені спілкуються із працівниками місії раніше, ніж з Нацполіцією чи Офісом генпрокурора, – розповідає Ліхачов. – Таких свідчень зібрано щонайменше кілька сотень. Майже всі українські полонені потерпають від нелюдських умов утримання, голоду, тортур. Звісно, це неповна інформація, але її достатньо, щоб стверджувати, що такі факти є. Була спеціальна доповідь з акцентом, що Росія порушує права українських військовополонених та жорстоко поводиться з ними».

Що стосується порушень Росією, констатує Альона Луньова, то українська сторона ніяк не може тут зарадити – хіба закликати міжнародну спільноту відреагувати. В’ячеслав Ліхачов додає: такі матеріали слід передавати до Міжнародного кримінального суду та інших уповноважених юридичних організацій.

Експерти сходяться на думці, що Україні доречніше зосередитися на тих зафіксованих місією порушеннях, що перебувають під її контролем.

«Найкраще, що могла б зробити Україна, – це сказати, як перевіряє цю інформацію, та прозвітувати про результат», – каже Альона Луньова.

Росія не надає доступу: як це впливає на результати звітів? Росія не дозволяє представникам міжнародних організацій в’їжджати й моніторити фізично, в яких умовах перебувають українські військовополонені.

«Працівники місії документують те, що можна довести віддалено. Але таким чином складно доводити факти порушення прав людини, — каже В’ячеслав Ліхачов. – Стандарти місії високі, зафіксовані нею факти враховує Міжнародний кримінальний суд. Але це означає, що місія здатна задокументувати тільки те, що здатна довести».

Цей факт слід враховувати, читаючи цифри у звітах ООН, пояснює експерт. Наприклад, оприлюднена кількість загиблих цивільних є мінімальною і не відображає реальної картини, додає він.

«З обох боків зафіксовано, що оператори зумисне скидали вибухівку з БПЛА, щоб добити важкопоранених ворожих бійців. На жаль, в останній доповіді таких випадків більше з українського боку – але радше тому, що таких записів у відкритому доступі тут значно більше, – каже В’ячеслав Ліхачов. – З українського погляду може здатися, що це дисбаланс та упередження. Але так, за методологією, працюють інститути ООН».

«Доступ до місць позбавлення волі на окупованих територіях України і в Росії дав би нам більше інформації про кількість полонених українців, – каже Альона Луньова. – До того ж, це позитивно вплинуло б на умови утримання й зменшення фактів катувань».

Домогтися його, на думку Луньової, можна було б тільки завдяки спільному – разом із іншими країнами, з ОБСЄ, з іншими міжнародними організаціями – тиску на Росію.

Правозахисниця наголошує: жоден зі звітів, який готує її організація ZMINA, не зрівняється за впливом та охопністю до моніторингів ООН. Це – найважливіший документ для міжнародної спільноти, тож слід продумувати реакцію й взаємодію з місією.

«Варто не заперечувати, а розслідувати факти й оприлюднити результати. Повідомлення про катування – це червоний сигнал для перевірки. Якщо інформація підтвердиться, чесно про це сказати – тоді до України не виникне питань, – вважає Альона Луньова. – Вони будуть тільки, якщо замовчувати».

Разом з тим Офіс генерального прокурора України розпочав кримінальне розслідування за фактами, згаданими у звіті ООН, яке триває. Згідно з Женевськими конвенціями, застосування фізичної сили проти військовополонених, а також будь-які інші акти насильства або погроз заборонені.

• За даними ООН, російська влада піддає українських військовополонених широкомасштабним і систематичним катуванням та жорстокому поводженню на всіх етапах полону. Про це йдеться у звіті управління Верховного комісара ООН з прав людини, опублікованому в жовтні 2024 року.
• Незалежна міжнародна комісії ООН з розслідування порушень в Україні тоді ж повідомила, що сексуальні злочини проти чоловіків у російських СІЗО є державною політикою катування українських цивільних і полонених. Після цього звіту в ООН ухвалили резолюцію, яка описує порушення міжнародного гуманітарного права щодо українських військовополонених.
• Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець у грудні повідомив про 177 підтверджених випадків страти українських військовополонених російськими військовими від початку повномасштабного вторгнення РФ.