Меру промислового волинського міста часто доводиться «ходити поміж крапельками», як прийнято говорити про першого Президента незалежної України Леоніда Кравчука. Кілька скликань поспіль нововолинці віддають саме йому вотум довіри на виборах, ігноруючи, чи не зовсім довіряючи шквалу негативу, який виливають на Сапожнікова опоненти.
В чому феномен Віктора Борисовича? Мабуть, зі здібностями дійсно хорошого менеджера вдало поєдналася винятково блискуча політична логіка та інтуїція. На останніх виборах мера підтримувала тимошенківська «Батьківщина». Але міський голова співпрацює з усіма партіями і фракціями в міській раді.
«Я не політик, а господарник», – читаємо відповідь на запитання, в одному з інтерв’ю із Сапожніковим. Тому саме з теми економіки починаємо розмову на «Волинській Правді».
…в нас найбільші заробітні плати та пенсії
– Які перспективи розвитку вугільної галузі у Нововолинську, зважаючи на нинішній стан речей? Відомо, що 10 шахту ніяк не можуть добудувати. Постійно витає в повітрі інформація про закриття якихось шахт та існує проблема зі збутом вугілля.
– Як в Нововолинську так і на Волині є перспектива у завершенні будівництва 10 шахти та з її запуском. Але однозначно повинні працювати старі підприємства. Шахти, яким сьогодні по 40-50 років також повинні працювати. Я маю на увазі «Бужанську», шахту №9 і, сподіваюся, що все ж таки декілька років ще попрацює шахта №1, хоча всі ведуть мову про її закриття.
– Чи є борги перед будівельниками, які будують шахту №10?
– Давніх боргів немає. Сьогодні є напрацювання. Спочатку будівельники мають виконати роботи, а потім їм проплачують. Наперед ніхто нічого не платить. Якщо виникають якісь проблеми, то борги гасяться в робочому порядку. Сума на будівництво, яка запланована на цей рік, сягає 115 млн.грн., а потрібно було б 180 млн. Проблематичним є відкриття фінансування та проплат, але не можу сказати, що сьогодні є якісь великі борги, які будуть не проплачені. Втім, вони постійно виникають.
– Сьогодні на будівництві шахти продовжують працювати луганчани чи нововолинці?
– В основному – нововолинці та люди, які живуть в наближених селах. Крім того, доїжджають люди з Червонограда. Генеральним підрядником будівництва є трест «Укрзахідвуглебуду», який розташований у Червонограді. Луганчани працювали на підприємстві «Лунганськшахтопроходка». Сьогодні ця фірма в Нововолинську не працює. Вона проходить процедуру банкрутства. Ті люди, які працювали тут, або виїхали назад в Луганськ, або ж поодружувалися на наших дівчатах, залишилися і далі працюють.
– Чи є заборгованість по регресних виплатах перед шахтарями та пенсіонерами, які працювали на Нововолинських копальнях?
– Вони час від часу виникають. Це відбувається через економічні негаразди, які є у Європі та всьому світі, що не могло обминути нашої держави. В державі є проблеми з наповненням бюджету і, відповідно, з фінансовим ресурсом. Вмикати верстат та робити інфляцію – неприпустимо. Потрібно перетерпіти. Є проблеми з казначейськими розрахунками. По Нововолинську казначейська заборгованість – 3,7 млн. грн. Це роботи, які виконувалися з бюджету розвитку. Але поступово ці борги нам гасять. Так само і регресні виплати. Але факт – ці борги періодично виникають.
– Чи є сьогодні перспектива розвитку інших галузей, крім вуглевидобування? Чи працюють підприємства, які були побудовані в період, коли Нововолинськ мав статус зони пріоритетного розвитку? Ваші люди зайняті?
– Ці підприємства працюють. Нам було б важко з працевлаштуванням, якби не вони. Те, що було зроблено станом на 1 січня 2005 року, не добре. Одним розчерком пера з прийняттям Закону про бюджет були зупинені пільги інвесторам, це не додало Україні авторитету. Іноземні інвестори вкладали б в Україну кошти. Зона пріоритетного розвитку мала бути в Нововолинську 30 років, а діяла всього кілька. Хоча Нововолинськ залишається досі лідером по іноземних інвестиціях в економіку на Волині. В нашій області прямих іноземних інвестицій на мешканця – 369 доларів, а в Нововолинську 1390. В Ковелі – 57,7 долара. А це місто більше від Нововолинська. Завдяки цьому, ми маємо найбільші показники реалізації промислової продукції за січень-вересень цього року в області. Якщо по Волині на одного мешканця реалізовується на 6972 грн., в Луцьку – 8790 грн., то в Нововолинську – на 24614 грн. Тобто ми в кілька разів більше на одного мешканця реалізовуємо промислової продукції. Відповідно, в нас найбільші заробітні плати та пенсії. У нас найменше субсидій на одного мешканця, бо наші мешканці мають порівняно найбільші доходи.
Шкода, що органам місцевого самоврядування не дають можливості затягувати сюди інвесторів та створювати альтернативу шахтарській праці. Звісно, ми поєднуємо перспективи з будівництвом шахти №10, але й вона колись вичерпає свій ресурс. Інші підприємства та професії повинні тут бути. Але хочу зазначити, що місто ніколи не втратить свого статусу шахтарського. Навіть через років 50 чи 100. Адже Нововолинськ завдячує шахтарям своєму народженню. На гербі та хоругві міста є символи, які на всі роки та століття будуть говорити про шахтарські пріорітети. На хоругві три кольори. Малиновий символізує Волинь, зелений – молодість нашого міста, чорний – колір чорного золота, тобто вугілля. На гербі ми маємо піраміду з 10 чорних трикутників, що символізує терикони 10 шахт. Статус Нововолинська буде завжди шахтарським. На жаль, ми сьогодні маємо спад у промисловому виробництві. Років 15 ми йшли з приростом, а в цьому році маємо зменшення на 6%.
Здебільшого це відбулося за рахунок зменшення вуглевидобування та ливарного виробництва. Це дві галузі, які дали спад. У вугільників були проблеми з реалізацією вугілля. А нема реалізації, то ставиться під сумнів потреба в нарощенні вуглевидобутку. Хоча гострота проблеми знята, але все ж напруга існує. Будемо сподіватися, що це тимчасово. Сподіваюся і на інші шахти, які існують в нас. Шахта №9 могла б попрацювати з десяток років. «Бужанської», думаю, вистачить на років 30. І перша шахта – декілька років, єдине, що потрібно зробити – допомогти шахтарям з обладнанням. Місто сьогодні не готове з альтернативними робочими місцями. Закон про територію пріоритетного розвитку фактично не діє 7 років.
В наш пологовий приїздять навіть із Львівської області
– Серед завдань, які ви ставите в пріоритетах міста – створення госпітального округу. Це тема досить делікатна, бо неоднозначно сприймається населенням і потребує роз’яснень. Що це буде за госпітальний округ?
– Створення госпітальних округів не так як раніше педалюється зверху. Сьогодні дбаємо про первинку. Працюємо над розділенням невідкладної допомоги та швидкої. Це ті питання, які потребують вирішення. Ніколи не забував про створення госпітального округу. Ви питаєте, які території там мають бути? Ті, з яких люди їдуть до нас по допомогу. В наш пологовий приїздять навіть з Львівської області. Сокаль та Червоноград до нас їде. В нас народжується до тисячі немовлят в рік. Третина – іногородні. Ми стараємося обмежувати цей процес, оскільки планування на медицину в нас залежить від кількості мешканців. Тому ми змушені не пускати іногородніх. Але при всьому в нас лікується багато іногородніх. Це здебільшого Іваничівський та Володимир-Волинський райони.
Я був в голови ОДА ми обговорювали питання щодо обладнання. Звісно мені хотілося, щоб в Нововолинську був МРТ. Але це – дуже дорогий апарат. Думаю, що ми його будемо мати з часом, залучивши спонсорські кошти в тому числі. На сьогодні нам вдалося придбати цифровий рентген-апарат. Правда 636 тис. грн. за нього залишилося не проплаченими казначейством. Хоч ми і маємо в міському бюджеті ці кошти. Я до чого веду? Ми потроху назбируємо дороговартісного обладнання, яке дозволить нам стати центром госпітального округу. В нас є можливості виконувати складні операції. Маємо апарат для дроблення каміння у нирках. Працює відділення гемодіалізу.
– Нещодавно на каналі ICTV показали сюжет, що у вас дитяча поліклініка над приміщенням з газовими балонами. Як ви це прокоментуєте?
– По-перше, там немає газових балонів. Це – домисли. Так, вони там колись були. Але до того, як там розмістили поліклініку. Ні на момент зйомки, ні сьогодні їх немає. Там безпечно і нормально. Поліклініка людей повністю задовольняє. Проблема абсолютно надумана. Запитайте в людей, чи потрібно закрити цей заклад. Мало того, ми відкриємо амбулаторію в 5 мікрорайоні, де працюватиме 4 сімейні лікарі. Ми нещодавно там зробили ремонт. Єдине, що не маємо перевиконання бюджету, тому я просив в облдержадміністрації декілька тисяч гривень на меблі. Повірте, в Нововолинську все порівняно добре з медициною. Але є люди, які думають про вибори, що будуть через декілька років, а світитися їм потрібно вже. Коли приїхав кореспондент, то здивувався, чого він туди приїхав. Люди, які піднімають подібні питання, для міста крім «говорильні» нічого не зробили. Жодної копійки в місто не витягли. Потрібно хоч одну проблему вирішити.
…діти не винні
– Ще одна проблема вашого міста, яка набрала розголосу – це афери з квартирами. Нещодавно в обласній раді було оголошено запит про те, що у вашому місті намагаються виселити малолітню дитину. Як розвивається ця історія?
– А ви поцікавтеся, де таких афер немає. Є всюди. Бо є шпарина в законодавстві. Що відбулося в нас? В чотирикімнатній квартирі жили люди: молода сім’я – батьки з дітьми. Вони виписали тих дітей, мотивуючи тим, що переїздять в інше місто. Батько, до слова, дійсно виїхав на Схід України. Потім виявилося, що вони виписалися, щоб не проходити узгодження з опікунською радою, яка діє при міськвиконкомі. Крім цього, вони взяли в приватної особи кошти. Позичальник стверджує – біля 30 тис. доларів. Сім’я ж наполягає, що сума вдвічі менша. Але річ не в тім. Вони ці кошти потратили нібито на лікування дітей. Квартиру вони не те, що в заставу віддали, а станом на сьогодні вже документи оформлені на їхнього позичальника. Чоловік почав в них вимагати кошти назад, або квартиру.
До мене прийшла бабуся тих дітей і я почав вникати в ситуацію. Справа, до речі, тягнеться роками. Я її також спитав, чому вони довели до такого стану справи. Вона пояснює, що, мовляв, були обставини… Втім, ми не стали осторонь. Я відразу зібрав нараду, де обсудили цю всю історію. Всі розводять руками. Всі суди програні. Виконавча служба стверджує, що за законом ту сім’ю потрібно виселяти з квартири без компенсації житла. Я почав шукати хоч якесь помешкання для цієї родини. Ми знайшли таке приміщення в селищі Жовтневому. Це – кімнатки барачного типу. Адже дітей не можна викинути надвір.
Коли я почав вникати в ситуацію з цією квартирою, то виявилося, що це – не поодинокий випадок. А раз так, то пахне аферою. Я покликав того чоловіка-позичальника. Він відразу висунув мені море претензій. Я йому сказав, щоб подав на мене до суду, якщо він вважає, що я образив його честь та гідність. Але я його спитав, для чого тобі стільки квартир. «У мене також діти є», – почув у відповідь. До цієї теми сьогодні підключився і Борис Клімчук та правоохоронці. Не знаю, яким буде кінцевий результат. Але мушу сказати, що винні також і ті люди, які попалися на ці оборудки. Але діти не винні.
Чим частіше зачіпають, тим більше мені хочеться довести, що все буде добре.
– Чи будете ви балотуватися на міського голову на майбутніх виборах?
– До тих виборів ще два роки. Мені зараз головне виконати свою передвиборчу програму. А це не просто, бо програма дуже серйозна. Питання по десятій шахті не закрите… А її ж обіцяли запустити всі і вся. Моє рішення балотуватися чи ні, залежатиме від того, наскільки я виконаю свою програму. Чи буду я мати здоров’я і бажання. Але в мене бійцівський характер. Чим частіше мене зачіпають, тим більше мені хочеться довести, що все буде добре. Звісно, що планую балотуватися. Але поживемо, побачимо. Про людей, які мені заважають працювати я скажу, коли прийде час. А сьогодні я налаштований виконувати свою програму.
– Як ви оцінюєте ситуацію всередині міської ради? Там є опозиційна до вас депутатська група «Спільна думка», яка не вітає ваших проектів. От влітку вам не давали реконструювати площі біля пам’ятника воїну-прикордоннику.
– Це – взагалі нонсенс. Слів не знаходжу, щоб побачити логіку в діях тих людей. Але розпочнімо з того, про що ви згадали. Конкретний об’єкт і конкретний факт. Є Указ президента про відзначення 70-ліття перемоги у Великій Вітчизняній війні і 70-ліття визволення України від фашистів. В Луцьку перероблюється Меморіал. Це – правильно. Шана ветеранам, пам’ять загиблим та виховання молоді. В Нововолинську я запропонував хоча би поміняти залізо-бетонні плити перед пам’ятником. Вони потріскали, трава поміж ними вигулькнула. Коли йдемо покладати квіти з ветеранами, то завжди переживаю, щоб ніхто не зачепився і не впав. Це ж старенькі люди. Я запропонував замінити ці плити. Кошти невеликі – 430 тис.грн. Стали кричати, що не варто, бо в нас є куди подіти кошти міського бюджету. Я домовився з Борисом Петровичем, що нам виділять кошти з області. Так і відбулося. Я вирішив це питання без навантаження на міський бюджет. Це не сподобалося: «Як же так? Ми хотіли тут дисктувати своє і нас обійшли. Це – закопування грошей. А давайте на вулицю Некрасова». Ми, до речі, в цьому році розпочали асфальтувати такі вулички як Некрасова в приватному секторі. І ми цю роботу доведемо до кінця. «Спільну думку» це не задовольнило. Вони вирішили по-своєму і влаштували шоу на площі, залучивши туди Наталію Камишнікову, яка постійно живе якимись скандалами.
– Чекайте, здавалося, що Камишнікова до вас не в опозиції, адже вона працює в міськрайонній газеті «Наше місто»?
– Я її туди влаштував, але більше такого не робитиму. Я – людина компромісна, але все має свої межі. Робиш людині добро, а вона тобі – навпаки.
Ми зробили ту площу, хоча її не давала реконструювати, по суті «Спільна думка», в склад якої входить і фракція Партії регіонів, не зважаючи на те, що є Указ Президента. Але ветерани нам дякують. Борис Клімчук приїздив до нас на День шахтаря та пообіцяв додатково ще дати 400 тис.грн. на дороги. Тобто все нормально. Сьогодні ті люди, які критикували, на тій самій площі покладають квіти і виставляють себе в Інтернеті.
– Тобто, коли були бунти біля пам’ятника воїну-прикодоннику, то спрацював не ідеологічний аспект?
– Абсолютно ні. «Свобода» до тих акцій не приєднувалася. Воїни УПА – також. Цей бунт робили Камишнікова та десяток депутатів зі «Спільної думки». Більше ніхто під краном не стояв.
– Як ви контактуєте з депутатами обласної ради, які живуть в Нововолинську?
– Я поважаю цих людей. Тільки, на жаль, якоїсь реальної допомоги у вирішенні міських проблем вони не надали.
– Чи вдається налагодити конструктивну роботу в міській раді?
– Так. Незважаючи на розбіжності і суперечки. Є й політичні аспекти, адже ми не осторонь процесів, які відбуваються в державі. Я – не святий, але те, що мені приписують, ні в які рамки не вкладається.
– Відомо, що ви часто проводите прес-конфереції. Вам часто задають незручні питання? Чи там присутні тільки лояльні до вас журналісти із комунальної газети та радіо?
– Ні. В нас багато журналістів. Крім «Нашого міста» та власкора «Волині-нової», в нас працює активний корпункт газети «Місто вечірнє». Приходить і Віталій Свириденко, і представники кабельного каналу ТТІ. Є кілька інтернет-видань. Є радіо «Нова». Ми є співзасновниками цього радіо. Є ряд зареєстрованих газет, які друкуються тиражами по 10 тис. екземплярів та видаються в кольорі. Вони безкоштовно роздаються в Нововолинську. В них багато інформації проти мене. Зареєструвати газету не проблема для тих, хто має гроші. А сьогодні в Нововолинську до влади рвуться люди з коштами.
– А що Нововолинськ – ласий шматочок?
– Не знаю. А прес-конференції в нас нормальні. Мені задають різні питання. Я не боюся. Але заодно маю можливість висловити свою точку зору стосовно подій, які відбуваються в місті.
– У свій час ви мали серйозний конфлікт з каналом ЗІК.
– Це специфічне телебачення. Як було? За тиждень до дня міста мені дзвінок:
– Ми з каналу ЗІК. Ви про такий чули?
– Щось чув.
– Ми б хотіли взяли у вас інтерв’ю.
– А чого львівський канал зацікавився Нововолинськом?
– Ви так довго міським головою, а наближається День міста. От ми і вирішили.
– Приїжджайте.
Приїхали. Я почав розказувати за місто, а вони потім:
– Скільки коштує ваш годинник?
– 200 євро, – відповідаю. – Мені його племінник з Італії привіз.
– А який у вас костюм?
– Звичайний. Українського виробництва.
Я зрозумів, що тут щось не чисте. Вони попросили зняти мою квартиру. Я не заперечував. Мало того, вони поїхали знімати будинок мого племінника. Запитали, чи він багата людина. Він відповів, що не бідна. Вони почали цікавитися його прибутками. Це що – податкова? Він сплачує податки.
На передачу про мене на ЗІКу поїхав місцевий голова «Свободи» та директор одного з кабельних каналів. Я у свій час йому допомагав. Але це людина, як на мене, не адекватна. Він писав скаргу на Гупала (Віктор Гупало – голова Волинського обласного відділення територіального відділення Антимонопольного комітету України, – «ВП»), що нібито той на нього чинив замах. А Гупало їх оштрафував, бо транслювалися без ліцензії. Приїздили із Нацради з питань телебачення і радіомовлення до них розбиратися. В нас зараз працює інший кабельний оператор і місто від цього тільки виграло. Бо маємо майже 80 каналів, а було до 30.
– Чому ви не взяли участі в тій передачі про вас, щоб висловити свою позицію?
– Після Дня міста я завжди їду на 2-3 тижні у відпустку. Мав квиток і путівку в Саки. Тим часом, мені зателефонували із ЗІКу та попросили приїхати і дати спростування.
– Про що? Чого? – питаю.
– Та ми тут так подумали, що є ряд критичних матеріалів по вас, – кажуть мені.
– А коли потрібно бути?
– У 22.30 починається передача і буде транслюватися 2 години.
Я не встигав туди добратися і тому відмовився. Мені зателефонували із Асоціації міст і переконували приїхати, але мені ніяк не виходило.
– ЗІК є в кабельній мережі Нововолинська?
– Немає. Але я до цього не маю стосунку.
– Була ще одна негативна інформація стосовно вас і я попрошу її прокоментувати. У свій час Президент сусідньої Білорусії Олександр Лукашенко нібито заявляв, що один із мерів міст Західної України має особняк в Брестській області, якого собі не може дозволити сам Лукашенко. Потім була серія матеріалів в Інтернеті про те, що та хата ваша чи вашої доньки. Це – правда?
– Це не тільки неправда… Часто доводиться стикатися з таким, що не знаєш, як відреагувати на подібну брехню. Я говорив і повторюю: покажіть мені хоч одну людину, що чула це від Лукашенка. Де він це казав? Я стикнувся з Інтернетом та його силою маніпуляцій. В 2010 році перед виборами дехто про мене розповсюдив негативну інформацію в Інтернеті.
Сказали, що мене нібито затримали при взятті хабара розміром 100 тис. доларів. Це було в п’ятницю в часи Різдвяних свят. В суботу я проводжу в Палаці культури фестиваль духовної пісні. Все нормально. В неділю зустрівся з колишнім генеральним директором «Волиньвугілля», а ввечері в неділю мені телефонують з Луцька і запитують, як в мене справи.
– А що таке? – питаю
– Почитай в інтернеті – ти сидиш в СІЗО.
Починаю розбиратися. В понеділок приходжу на роботу, збираю терміново прес-конференцію та звертаюся до нововолинців. Мало того, ще по хатах носили такі шпаргалки, що такий-сякий накрався та набрався. Після цього в Інтернеті з’явилася інша річ, що мене випустили Луценко та Тимошенко. Я намагався судитися, але мені порадили цього не робити, бо це роками вартуватиме грошей і нервів.
Тепер про житло в Білорусії. Моя донька проживає не в Брестcькій, а в Мінській області. Вона має однокімнатну квартиру, яка залишилася їй в спадок від бабусі. До слова, таких шпаргалок було багато. В середині – я, а навколо різні будівлі. В тому числі триповерхова споруда – нібито мій білоруський особняк. Це викидали перед виборами минулого разу. Але я набрав 67% голосів.
– Що б ви хотіли ще зробити для міста та нововолинців?
– Виконати свою програму. Сьогодні ми працюємо над заміною водогону від південного водозабору. Хочемо взяти для цього 10 млн. грн. державного кредиту. Сьогодні частина вулиць в Нововолинську, на жаль, має іржаву воду. Це – також є в моїй програмі. Ми над цим працюємо. Якщо щось не вдається, я пояснюю людям причини. Але до доброго всі швидко звикають.
Оксана Лукашук, «Волинська Правда»