У світі, де робота і продуктивність ставляться на чільне місце, дивує, як люди знаходять час, простір і, найголовніше, мотивацію для різного роду розваг. Це онлайн ігри, а також настільні, рухливі, спортивні, рольові, комп’ютерні та навіть психологічні.
Я Наталія Громова — психолог-консультант із великим досвідом досліджень мотивації людської поведінки у змагальних середовищах. Нещодавно прочитала статтю редакторки проєкту ProInternet Олени Билиці, за публікаціями якої стежу вже кілька років. У ній вона поділилася думками про те, що ігри майже завжди дають відчутні результати та мають чіткі, передбачувані системи досягнень та заохочень. Ці аспекти часто виступають як шлях до самореалізації.
Не можу з цим не погодитись. На мою думку, багато людей будуть більш мотивованими на успіх у передбачуваному контексті гри. Будь-яке змагання може стати внутрішнім мотиватором. Хочу сьогодні поділитись деякими тонкощами психології гри.
Теорія мотивації та механізми, що спонукають людей брати участь в іграх
Різноманітні ігри, хай то онлайн змагання чи живі батли, здатні задовольнити різні потреби. Вони особливо ефективні у розвитку почуття приналежності. Адже дозволяють учасникам взаємодіяти та формувати стосунки, граючи разом або обмінюючись інтересами. Не менш важливе задоволення потреби в повазі, яке виникає при досягненні перемоги в контексті гри або покращенні своїх навичок.
Я вважаю, що існують більш конкретні та особисті мотиви для участі в змаганнях. Деякі люди бажають вийти за межі соціальних норм та власної ідентичності, прийнявши нову роль як унікальний персонаж. Інші відчувають потяг грати в ігри, що дають можливість спілкуватися з однодумцями, які поділяють їхні цінності та погляди. Ще одна група учасників мотиваційно налаштована на практику й удосконалення своїх навичок. Як точно відзначила Олена Билиця у своїй статті: «Гра мотивує».
Вплив дофаміну на поведінку учасників онлайн змагань
Дофамін — особливий «гормон радості» у нашому мозку, що допомагає нам відчувати задоволення. Навіть може викликати залежність. У контексті інтернет-змагань та розваг на ігрових платформах викид дофаміну пов’язаний із почуттям досягнення, подоланням труднощів та очікуванням нагороди. Це посилює мотивацію. Ми хочемо продовжувати тренування та грати ще більше, щоб отримати нову порцію «гормону щастя».
Практичне застосування психології допомагає формувати безпечне ігрове середовище та здорові відносини з технологіями. Якщо розуміти, як працює дофамін, і як він впливає на нашу поведінку, я переконана, можна впроваджувати концепти гри, які розвивають мотивацію, креативність і покращують спортивну форму учасників, одночасно дбаючи про їхнє психічне здоров’я.
Види психологічних мотиваторів, на яких базуються всі онлайн ігри та інші види змагань
Олена Билиця демонструє глибоке розуміння впливу психології на досягнення видатних результатів у змаганнях. У своїй статті вона ділиться ефективними методами для їхнього стрімкого здобуття. Я повністю підтримую її думки та виокремила ключові психологічні мотиватори, на яких, на нашу думку з Оленою, ґрунтуються всі ігри.
- Бути частиною команди. Гравці отримують задоволення від соціальної взаємодії та хочуть ділитися досвідом, прагнучи спілкування, уваги та почуття єдності з іншими.
- Прагнення долати труднощі. Це бажання впоратися з викликами, вирішувати складні завдання та перемагати в умовах обмеженого часу чи ресурсів. Усілякі челенджі не лише підвищують емоційну залученість, а й дають відчуття досягнення.
- Ризик та порушення правил. Для одних це — джерело адреналіну та азарту. Вихід за межі установлених норм. Інші таким чином прагнуть виділитися з натовпу та привернути до себе увагу.
- Мотивація винагородою. Людьми, які беруть участь у змаганнях, рухає перспектива отримати виграш. Це той імпульс, який спонукає до виконання завдання заради отримання призу в фіналі.
Ігрова психологія допомагає зрозуміти, як змагальні розваги впливають на поведінку та емоції людей. Хоча нам подобається грати, бо це весело, мушу визнати, що можуть бути негативні наслідки. Особливо коли йдеться про залежність. Дослідження показують, що від 1.3% до 9.9% людей у різних країнах мають проблемний ігровий розлад. Але є і хороші новини! Ігри можуть допомогти нам покращити пам’ять, увагу та інші навички.
Матеріал підготувала Наталія Громова — психологиня та експертка, що спеціалізується на дослідженні мотивації людської поведінки у змагальних середовищах
