Влада готується до ліквідації вугільної галузі?

Ті жителі Донбасу, кому не пощастило мешкати по сусідству з копанками, упевнені: цей бізнес “кришує” зовсім не місцева влада. Широка увага до проблеми притягується у випадках загибелі робітників. Тоді відбувається показове “закриття копанок”. Але галас згасає, і процес прискорюється. Чи тільки для шахтарів-нелегалів та їхніх близьких небезпечні копанки?

Голова Конфедерації вільних профспілок України Михайло Волинець в розвитку незаконного вугільного сектора бачить загрозу для енергетичної безпеки країни. Профспілковий лідер упевнений: через 2 роки Україна опиниться в такій же вугільній залежності, як сьогодні в газовій. Про це він розповів в інтерв’ю Gazeta.ua.

Чи можливо відрізнити державне вугілля від здобутого кримінальним шляхом?

– Здебільшого, ні. Іноді можна помітити звідки це вугілля – коли, наприклад, в топку йде молоде, вивітрене, окислене, з низьким теплотворенням вугілля, зрозуміло, що його взяли з глибини 3 – 20 метрів. Щоб підвищити теплотворення, доводиться використовувати дорогі енергоносії (мазут, газ), а це піднімає вартість кіловата електроенергії. Дорогий кіловат – один з показників, по якому страждають усі споживачі. Ну, а якщо нелегальне вугілля видобуте з глибини 20-100 метрів, воно, навпаки, може бути навіть якісніше за державне, бо там менша зольність.

Часто вугілля з копанок реалізується від імені здобутого на держшахтах. Це вигідно, адже витрати на видобуток вугілля в копанці складають 50 доларів за тонну, а ціна реалізації – сто доларів. Тоді, як видобуте в держшахті вугілля іноді має собівартість вищу в рази, аніж вартість реалізації. Витрати державних шахт можуть бути як 300 доларів, так і 500 за тонну. А різницю між витратами та вартістю компенсує держава. Ця схема відпрацьована і зав’язана на владі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Влада заборгувала шахтарям майже 1 млрд гривень

При цьому не лише грабується бюджет – грабуються усі громадяни. Адже ми усі платимо ПДВ (20% надбавки на хліб, молоко, та будь-який інший продукт). І як потім розпоряджаються бюджетом, який ми наповнюємо? Минулого року 12 млрд гривень було виділено дотацій на держпідтримку вугільних підприємств. Тобто, кожен з нас, оплачуючи ПДВ, дотує вугільну промисловість. Тоді, як іноді державні шахти самі ж і організовують нелегальний видобуток, кримінальне вугілля видають за здобутий ними і отримують дотації. Керівництво шахт набиває кишені, тоді як тіньовий бізнес підриває легальне виробництво і призводить до збитків на великих державних і приватних шахтах.

Який об’єм нелегального вуглевидобування в Україні є сьогодні? І чи можна вважати хорошим рішенням легалізацію копанок?

– Нелегали добувають більше 6 млн тонн на рік. А у нас зараз профіцит вугілля (вугілля, яке лежить на складах та не знаходить свого покупця) складає 7 мільйонів тонн – це практично рівноцінно тіньовому ринку. Легально за рік здобуті 84 млн тонн, хоча існують приписки, і якщо їх зняти, гадаю, вийде десь 75 млн тонн, або менше. Крім того, минулого року більше 10 млн тонн вугілля було імпортовано, а цього року пішло зростання. І якщо так триватиме, в Україну поставлять 13 млн тонн. На тлі профіциту, впливу копанок та імпорту різко знеціниться праця шахтарів… Підприємства, які не одержують держпідтримки, приватники, які вклали свої гроші у відновлення закритих шахт – вони вже зараз не можуть реалізувати своє вугілля. А незабаром у них не братимуть продукцію навіть за півціни.

Легалізація копанок – це не рішення, а ще одна сторона проблеми. В Україні за останні роки легалізували більше 200 копанок. І що? Власники почали платити якісь податки, але не вирішили питань охорони праці, соціального захисту та екології.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Львівщині шахтарі мітингували проти закриття шахт

Ось приклад – робочі ТОВ “Антрацит-дон”, що біля м. Шахтарськ, скаржаться: отримали тільки “білу” частину зарплати за декілька місяців. На цю шахту-копанку інспектори з охорони праці ніколи не заглядали. При тому, що там “з’їдаються” охоронні целіки, які в нормальних шахтах обходять стороною. За правилами ці целіки ні в якому разі не можна чіпати. Бо такий видобуток призводить до обвалень. Порушуючи правила, робітники риють собі могилу. Але так само вони вибирають вугілля під дорогами і під руслами річок, і під населеними пунктами, і під залізницями, і під історичними пам’ятками – усе це може піти під землю завдяки роботі легалізованих копанок.

Виробничих травм на цих підприємствах не визнають, лікарняних не платять, травми видають за побутові. Але ззовні все нібито легально – робітники отримують запис у трудовій.

Чим відгукнеться у майбутньому для країни збільшення тіньового ринку вугілля?

– Держшахти стають банкротами. Складений список з 35 шахт, що закриваються під красивою вивіскою “зупинка на реконструкцію”. Частина з них буде закрита найближчими місяцями. Вугільні інститути вже готують техніко-економічні обґрунтування для зупинки. В реконструкцію не вірю, оскільки у бюджеті ні копійки на неї не закладено.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Луганщині закривають 35 державних шахт

Ось є в Макіївці шахта Бажанова, де добувалося 30 відсотків усіх об’ємів “Макіїввугілля” (хоча це тільки 1 шахта з 9 шахт об’єднання). На Бажанова добували дуже цінні марки вугілля “к” та ” ж”. Після аварії в липні 2011 року (коли там впала вежа та загинули люди) на відновлення копра було закладено в 2012 р. 108 млн, але реально дали 29 млн. Це та шахта, куди приїжджали і Азаров, і міністр Бойко – дружно обіцяли навести лад і не змогли забезпечити реконструкцію навіть однієї шахти.

А є ще другий список, який складається так само з 35 шахт, які готують на суху консервацію або закриття. У цьому списку є приватні і державні шахти. Враховуючи, що деякі назви дублюються в цих списках, в цілому виходить, що більше 60 шахт можуть бути закриті незабаром. Тільки в об’єднанні “Красноармійськвугілля” у такому разі будуть звільнені 2,5 тисяч робітників. Сподіваюся, що шахта Стаханова (м. Димитрів), яка теж потрапила в “чорний список”, все-таки не буде закрита – там 5 тисяч працівників і великі промислові запаси. Шахта може видобувати 5 тисяч тонн вугілля, а їй через профіцит дають квоту на відвантаження менше тисячі тонн на добу.

Якщо так далі піде, через 2 роки Україна опиниться в такій же залежності від вугілля імпортного виробництва, як від імпортного газу. Запасів енергоносіїв по нафті та газу в нас менше 5%, а вугілля складає більше 95. І усі шахти оздоблені, збережені колективи… Не можна допустити таку дурість, як їхнє закриття.

Держава звалила усі вугільні труднощі на Міністерство енергетики, а щоб видертися з нинішньої ситуації, потрібна увага Міністерства економіки, Мінфіну, Кабміну, галузевої науки та міжгалузевої науки. Потрібно мобілізувати органи влади, громадські організації та розробити програму – як це зробила Тимошенко в 2001 році, коли була віце-прем’єром. Програму реформування та розвитку вугільної промисловості. У цій програмі сформувати баланс енергоносіїв на користь вугілля, визначитися, які об’єми видобутку нам потрібні, і які потрібні фінанси для розвитку, якою має бути держпідтримка, інвестиції. І звичайно – розібратися з кримінальним сектором!

Уряд задумав продавати великі збиткові шахти за символічну ціну в 1 гривну. За умови, що покупцями будуть зроблені вкладення у підприємства. Як ви це оцінюєте?

– Коли діяв закон “Про приватизацію”, за яким приватизувалися найкращі шахти, там передбачалося формування соцпакетів та збереження підприємств. А в торішньому законі, який носить назву “Про особливості приватизації вуглевидобувних підприємств”, працедавці-олігархи прописали для себе хороші умови та проігнорували думку профспілок.

На формування соцпакету вже ніхто не звертатиме увагу, ніхто не стане дотримуватися умови збереження трудових колективів. І так само ясно, що будуть вихоплювати ласі шматки з об’єднань – з цілісного промислового комплексу. У результаті звільнятимуть левову частку працівників. Постраждають шахтарські сім’ї та життєдіяльність цілих міст і шахтарських селищ.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Горлівці загиблого шахтаря-нелегала начальники пропонували закопати в посадці

І потім – йдеться зовсім не завжди про реально збиткове виробництво. Адже можна цю збитковість по різному показати. У деяких випадках стверджується, що на видобуток тонни вугілля шахта витрачає 3 та навіть 5 тисяч гривен. А чи так це насправді? І чи нестиме реальну відповідальність той покупець, який сьогодні купить за 1 гривну збиткову шахту, а завтра її закриє, замість того, щоб вкладати та розвивати?..

У результаті усе це посилить загрозу енергобезпеці України. У нас запаси вугілля на 450 років, у Західній Європі – на 150 років. Ми б могли бути експортером вугілля, а не імпортером. Закриваючи шахти, прийдемо до продажу власних надр за безцінь вже найближчими роками.

Наша влада “хороша” – нічого не скажеш! При Міністерстві енергетики і вугільної промисловості України існував вугільний департамент, а зараз він реорганізований у департамент реструктуризації вугільної промисловості. Така реорганізація говорить про те, що вугільна промисловість по суті вже державі не потрібна. Від розвитку ми йдемо до згортання вугільної промисловості, що передбачає закриття шахт і надалі — ліквідацію галузі.