“Три роки після початку російсько-української війни світ являє собою складний сценарій, схожий на тривимірне складання. Видання UA.News публікує повний український переклад статті китайського вченого, професора Пекінського університету Фен Юцзюня. У реальному просторі російсько-український фронт перебуває у стані сильного застою. Російський «бліцкриг» став посміховиськом, Кремль опинився в ситуації, коли ні наступати, ні відступати. Українці відчайдушно борються”, — повідомляє: ua.news
Три роки після початку російсько-української війни світ являє собою складний сценарій, схожий на тривимірне складання. Видання UA.News публікує повний український переклад статті китайського вченого, професора Пекінського університету Фен Юцзюня.
У реальному просторі російсько-український фронт перебуває у стані сильного застою. Російський «бліцкриг» став посміховиськом, Кремль опинився в ситуації, коли ні наступати, ні відступати. Українці відчайдушно борються, не здаються і все ще тримаються. Наступ Росії на сході України — це вже стріла наостанок: просування слабке, втрати величезні. Українська армія увірвалася в Курську область і тримає там плацдарм півроку, що для росіян як кістка в горлі.
На міжнародній політичній шахівниці політика США щодо війни в Україні повністю змінилася, а невігластво й безсоромність команди Трампа оголилися повністю. Вони не лише звинувачують Україну у війні, а й, обійшовши Київ, укладають мир із Москвою, намагаючись змусити Україну поступитися агресору, навіть втручаючись у внутрішні справи України, вимагаючи дострокових президентських виборів. Дії адміністрації Трампа, безумовно, посилили невизначеність війни в Україні, подарувавши Кремлю, який нещодавно опинився в глухому куті, несподіваний сюрприз.
У глобальному інформаційному просторі різноманітна інформація, погляди, правда й брехня змішалися докупи, важко відрізнити одне від іншого, а інформаційні війни, психологічні операції та когнитивні битви розгортаються з небувалим розмахом. Хоч усі відчувають однакову напругу, цінності різних груп населення серйозно розходяться, позиції протилежні, консенсусу досягти неможливо.
Регресивні дії Трампа викликають неприховане захоплення у соціал-дарвіністів, адже в глибині душі вони завжди вважають, що слабкий має бути з’їдений сильним, а сила переважає справедливість.
Але ці люди радіють передчасно.
Дійсно, поворот США, без сумніву, принесе величезні труднощі Україні та Європі. Але чи скориться Україна, яка три роки веде виснажливу боротьбу, тиску Трампа? Чи відмовиться Європа, яка вже відчула, що «пожежа біля воріт зачепить і ставок», від підтримки України?
Я вважаю, що ні. Можна впевнено сказати, що те, чого Росія не здобула гарматами за три роки в Україні, Трамп не здобуде своїм язиком.
Ми бачимо, що хоча Зеленський та його команда намагаються знайти спільну мову з командою Трампа, уникаючи їхнього гніву, на принципових питаннях вони не поступаються ні на крок. Ми також бачимо, що нинішня Європа — це не розсипане місиво часів Чемберлена. Наразі Великобританія взяла на себе механізм підтримки України в «Рамштайні», а європейські країни надають Україні дедалі більше допомоги.
Можна сказати, що непохитна воля українців до опору, коли відступати нікуди, бойові здібності української армії, викувані в крові й вогні, комплексна міць Європи та її єдність стануть основними стовпами безпеки Європи. А Трамп і його прибічники, які намагаються продати Україну й умиротворити Росію, незабаром отримають удар бумерангом і зазнають серйозного зворотного удару.
Ті, хто нині возвеличує Трампа, можливо, забули, що ці роки вони твердять про занепад Америки, але тепер вважають, що Трамп зробить Америку всемогутньою. У цьому різкому повороті вони не відчувають жодного дисонансу, бо їхні судження ґрунтуються на емоціях, а не на логіці, раціональності чи совісті. Якщо Америка й занепадає, то 20 січня стало справжнім початком цього занепаду.
Росія тішиться перепочинком, який приніс Трамп, але це не вирішує її фундаментальних проблем. Традиційна стратегічна культура Росії (природжена невпевненість, сильна ворожість до зовнішнього світу, безмежне прагнення до захоплення територій, геополітичний потяг до сфер впливу та православний месіанізм) досі потужно впливає на її світогляд і зовнішню поведінку.
Тому, якщо російсько-українську війну не завершити «справедливим миром», а лише заморозити, ворожість Росії до зовнішнього світу лише загостриться. Можливо, невдовзі, накопичивши сили, вона знову кине виклик зовнішньому світу, а разом із тим і самій собі, створивши ще більші загрози.
Поранений ведмідь стає ще небезпечнішим, а вплив Росії ґрунтується на її руйнівній силі. Надалі головна сила Росії полягатиме не в її армії, а в можливостях гібридної війни та майстерному «отруюванні й сіянні хаосу». Останніми десятиліттями вона, прикриваючись так званим «консерватизмом» (який насправді є популізмом, мілітаризмом та імперіалізмом), не лише скористалася соціальним розколом у США, щоб двічі привести Трампа до Білого дому, а й продовжує розводити та пожинати своїх прибічників у Європі та інших регіонах.
Це вкотре підтверджує слова Енгельса:
«Царський уряд щоразу, коли грабував території, застосовував насильство чи гніт, прикривався гаслами просвітництва, лібералізму, визволення народів. А наївні західноєвропейські ліберали, аж до Гладстона, вірили в це, так само як наївні консерватори вірили в офіційні російські балачки про захист ортодоксії, підтримку порядку, релігії, європейської рівноваги та святість договорів… Російська дипломатія майстерно дурила дві головні буржуазні партії Європи. Лише вона мала дозвіл бути одночасно ортодоксальною і революційною, консервативною і ліберальною, традиційною і просвітницькою. Тому зневага російських дипломатів до «освіченого» Заходу цілком зрозуміла».
Так само не можна недооцінювати небезпеку Трампа, вважаючи його лише жадібним до прибутку торговцем. Бізнес-імперія Трампа не могла б існувати без потужної підтримки російського капіталу, а його світогляд сформувався під довготривалим впливом російського «глибинного апарату». Він не просто бізнесмен, а стратегічна інвестиція Росії, яку вона плекала десятиліттями. Нині він став агентом, який перевершив усі очікування своїх господарів.
Політична ідеологія Трампа — це суміш меркантилізму в промисловій торгівлі, анархізму та авторитаризму в політиці, популізму в соціально-культурній сфері, імперіалізму в зовнішній політиці та хуліганського стилю поведінки. Цей дивний запах приваблює різноманітних мух і комах, здобувши йому чимало прибічників у США та світі, що завдало світові величезного удару.
Нині світ балансує на небезпечній межі: Трамп прагне умиротворити Росію в питанні війни в Україні, трансатлантичний альянс тріщить по швах, тарифні війни завдадуть удару глобальній торгівлі та інвестиційній системі. Під впливом хвилі Трампа майбутнє світу залишається невідомим.
Хоч нинішній світ і сповнений невизначеності, варто пам’ятати, що Америка — це не лише Трамп, а світ — це не лише Америка. Майбутнє світу залежить від кожної людини на Землі. Важливі не лише зміни зовнішнього світу, а й віра та прагнення в серці кожного.
Лише справедливий мир є тривалим миром.
