«Світязь» ГУНП у Волинській області, до цього рік служив у штурмовому полку «Цунамі» бригади Нацполіції «Лють».

З нагоди Дня українського добровольця спілкуємося з ним про службу та обов’язки, а також про роль кожного і кожної у перемозі, ставлення до ветеранів і суспільну ситуацію.

Андрій був добровольцем двічі: у 2007 році брав участь у складі спеціального миротворчого підрозділу МВС України до Косово, а в 2024-му долучився до штурмового полку «Цунамі». Каже, що досвід місії став у пригоді, коли почалося повномасштабне вторгнення і довелося відбувати у перші ротації в зону бойових дій. Адже в Косово доводилося забезпечувати правопорядок, тож це був той досвід, який загартував на майбутнє. Хоч Андрій тоді навіть не підозрював, що війна наздожене його через кілька років вже у рідній країні.

Він – із тих, хто пройшов шлях в поліції з самого початку. Відслуживши в Збройних силах, став курсантом тодішнього училища міліції, далі працював дільничним офіцером на Турійщині, а згодом долучився до служби у спецпідрозділах. Тут поліцейський зумів проявити себе як високопрофесійний спортсмен, зокрема неодноразово перемагав у поєдинках з боротьби, рукопашного бою, стрільб тощо. Пригадує, що дуже багато тренувався – і цим надихав інших. Спорт не полишає і нині.

Після цього працював інспектором з бойової та спеціальної підготовки у спецпідрозділі та на інших посадах. А в 2018 році долучився до формування управління корпусу оперативно-раптової дії, власне, цей підрозділ і очолював до 2023 року. Пригадує, що було непросто, доводилося складати багато завдань, іспитів, тестів.

Будучи керівником КОРДу, Андрій Сидорчук приділяв значну увагу розвитку і забезпеченню особового складу. Завжди казав підлеглим: навчання – це одне, а безпосередня участь в операціях і реалізаціях – це інше, і завжди треба бути готовими до найбільш непередбачуваних ситуацій.

У перший день повномасштабного вторгнення Андрій і його бійці також були в повній бойовій готовності. Надійшла вказівка, аби спецпризначенці почали тренувати і навчати інших працівників поліції нести службу в нових для всіх умовах воєнного стану. Важливим був їхній вклад під час злагодження поліцейських підрозділів перед відправленням у зону бойових дій. Самі кордівці також одразу ж поїхали туди, де виконували поставлені завдання.

«У нас ніколи не було такого, що хтось не поїде. Я також завжди виїжджав з особовим складом, відповідно до завдань, які ставило керівництво», – розповідає поліцейський.

Читати ще: Волинський офіцер з бригади «Лють» Олег Булатов отримав від Президента орден Богдана Хмельницького

Звісно, там виконували дещо інші завдання, зокрема проводили стабілізаційні заходи на деокупованих територіях, але довелося і вчитися певних нових навичок.

У 2023 році долучився разом з іншими добровольцями до штурмового полку «Цунамі». І дружина, й діти відреагували спокійно, бо ж завжди служив у спецпідрозділах. Пишається старшим сином, який зараз служить в одній із штурмових бригад. Разом з дружиною виховує ще молодших сина й доньку, завжди відкрито спілкується з дітьми і тішиться, що мають свої напрямки в житті, всіляко їх у цьому підтримує.

У складі «Цунамі» був заступником командира роти, заступав на контрольно-спостережні пункти, опікувався заведенням і виведенням бійців на позиції. На жаль, доводилося забирати загиблих. І це – найстрашніше. А ще важко не лише втрачати людей, а й повідомляти про це їхнім рідним…

Разом з тим, дух бойового братерства присутній на війні повсякчас, особливо серед поліцейських. Відчутна і підтримка керівництва, є забезпечення всім необхідним.

Читати ще: «За кожного бійця відчуваю відповідальність, бо це мої хлопці», – волинянин Балу з бригади «Лють»

У червні 2024 року Андрій отримав осколкове поранення, оскільки неподалік прилетіла міна. Після цього побратими забезпечили його доставку в укриття та надали необхідну допомогу, згодом доправили в медзаклад.

Нині Андрій Сидорчук організовує роботу роти поліції особливого призначення «Світязь». Завдання працівників тут – охорона публічного порядку й реагування на виклики. Та майже половина співробітників цього спецпідрозділу нині захищають Україну на прикордонні та в зоні бойових дій.

«Вони обов’язково повернуться, і ми їх чекаємо», – каже командир.

Із побратимами Андрій завжди на зв’язку. Більше того, постійно спілкується і з бійцями з інших регіонів держави, з якими разом воював. Є розуміння, що потрібно захищати Батьківщину. В Андрія три старші брати від самого початку також служать у Збройних силах України.

«Маємо боротися до перемоги», – переконаний наш герой.

Читати ще: «Поки поліція воює на фронті і захищає вас в тилу, руки геть від них», – волинський боєць «Люті» Олег Булатов

«Про те, що поліція не воює, говорити можуть лиш ті, хто нічого не розуміє. Поліція з перших хвилин повномасштабного вторгнення активно долучилася до відсічі збройної агресії. Неприємно читати і чути, коли хтось відправляє нас всіх на фронт. Це, очевидно, роблять ті, хто сам там не був і зовсім не знається на сучасних реаліях. Але ми як поліція повноцінно воюємо разом з військовими і нищимо ворогів, вони бачать нашу роботу. Тут, у відносному тилу, поліція також потрібна і добре виконує свої завдання з профілактики та розкриття злочинів», – додає підполковник.

Андрій розповідає, що часу на сум чи розпач у нього немає. Чоловік має багато друзів, постійно займається спортом, полюбляє рибалку.

«Усіх ветеранів, які повернулися чи вже повертаються додому, потрібно підтримувати. Це роблять і в нашому управлінні, що дуже цінно. А ветеранам також потрібно долучатися до різних заходів, змагань, арттерапії, не закриватись у собі, чимось себе займати», – наголошує він.

Ольга БУЗУЛУК

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу