Джерело: www.bbc.com
Автор фото, Alamy
- Author, Грег Маккевіт
- Role, BBC Culture
- 16 березня 2025
13 березня 1943 року нацисти здійснили остаточну “ліквідацію” краківського єврейського гетто – і саме цей акт насильства змусив звичайного власника фабрики стати всесвітньо відомим рятівником. Ці події були зображені в романі Томаса Кеніллі “Ковчег Шиндлера” та фільмі Стівена Спілберга “Список Шиндлера”. У 1982 році Кеніллі розповів BBC, що дізнався про історію Оскара Шиндлера під час випадкової зустрічі з продавцем портфелів.
Але мало хто знає, що перша спроба екранізації цієї історії була на двадцять років раніше описаних Кіннелі подій – ще в 1960-х. Про Оскара Шиндлера тоді мало хто знав – аж поки його історію вперше не оприлюднили на BBC у далекому 1964 році.
Тоді журналіст Магнус Магнуссон сказав глядачам програми Tonight: “Можливо, ви ще не чули про нього, але одного дня обовʼязково почуєте. Сьогодні він живе в Німеччині, хворий, безробітний і без грошей. Фактично, він живе завдяки благодійності – гроші, які допомагають вижити йому та його родині, надходять від 1300 євреїв, чиї життя він особисто врятував під час останньої війни. Багато з них зобов’язалися щороку віддавати свою одноденну зарплату людині, яку вони називають “Багряним первоцвітом” концтаборів”.
Того дня 1964 року Шиндлер вперше потрапив у новини, оскільки оголосили, що про його життя знімуть голлівудський фільм під назвою “До останньої години”.
Це стало можливим тому, що кілька років тому Полдек Пфефферберг, який пережив Голокост, розповів продюсеру MGM Мартіну Гошу неймовірну історію свого порятунку – і тисячі інших євреїв. Їх врятував нацистський воєнний спекулянт – красивий бабій, п’яниця та махінатор, який раніше не демонстрував жодних героїчних якостей.
Але той перший проєкт фільму назавжди застряг у виробничому пеклі.
Проте історія мала продовження і таки побачила світ майже через 20 років. У 1980 році той самий Пфефферберг мав випадкову зустріч із австралійським письменником Кеніллі, яка змінила життя обох чоловіків.
Томас Кеніллі вбивав час наприкінці рекламної поїздки в Лос-Анджелес і перед поверненням додому в Сідней роздивлявся у вітринах портфелі. Вже пізніше, у 1983 році, Кеніллі розповів BBC, що власник магазину шкіряних виробів вийшов його привітати та запропонував йому чудовий варіант.
“Пфефферберг запропонував мені дуже хороший портфель, і поки я чекав, поки знімуть гроші з моїх кредитних карток – він почав розповідати мені про свій досвід війни”, – розповів він.
“Він знав, що я письменник, і сказав: “У мене є для вас книжка. Мене врятував, як і мою дружину, з Аушвіца, надзвичайний німець, високий і красивий – мрія Гітлера – чоловік на ім’я Оскар Шиндлер. У мене є багато документів щодо Оскара Шиндлера”, – згадував Кеніллі.
Тоді, у 1980 році, Пфефферберг також розповів Кеніллі, що ще у 1960-х роках про Оскара ледь не зняли фільм. І поки чоловіки чекали, щоб пройшли платежі з кредитних карток, Пфефферберг показав Кеніллі весь матеріал.
Автор фото, Alamy
Підпис до фото, Ліам Нісон зіграв Оскара Шиндлера у фільмі Стівена Спілберга “Список Шиндлера”“Він наказав своєму синові стежити за крамницею, а потім повів мене до банку на розі, який працює по суботах. Він переконав їх зробити фотокопії всього цього дивовижного матеріалу, і я одразу зрозумів, що це неймовірний європейський персонаж”, – розповів він.
Один із цих документів у майбутньому став відомий як “список Шиндлера”.
Від опортуніста до рятівника
Пфефферберг народився в єврейській родині в Кракові, де працював учителем середньої школи та викладачем фізкультури до 1939 року, коли Німеччина напала на Польщу.
Він вступив до польського війська та був поранений у бою. Чоловік розповів Кеніллі, що коли Польща потрапила до рук нацистів і була поділена між гітлерівською Німеччиною та сталінським Радянським Союзом, йому довелося прийняти важке рішення: “Ми, офіцери, мали вирішити, йти на схід чи на захід. Я вирішив не йти на схід, хоча я був євреєм. Якби я це зробив, мене б розстріляли разом з усіма іншими бідолахами в Катинському лісі”.
Він був ув’язнений у Краківському гетто, сегрегованій території, створеній у 1941 році нацистами. Близько 15 000 євреїв зігнали на територію, де раніше проживало близько 3 000 жителів, і вони були змушені жити там в нелюдських умовах.
Тим часом також у Кракові член нацистської партії Оскар Шиндлер наживався на війні – він заволодів кількома конфіскованими підприємствами, що належали євреям, зокрема фабрикою емальованого посуду.
Спочатку більшість робітників Шиндлера були поляками неєврейського походження, але пізніше він почав наймати на примусову працю євреїв із гетто.
Так одним із його співробітників став Пфефферберг. Тим часом нацисти почали відловлювати групи євреїв і депортувати їх до найближчих концентраційних таборів. Для тих, хто залишився, настав час терору.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Оскар Шиндлер розмовляє з ізраїльськими дітьми в Тель-Авіві, 1963 рікУ березні 1943 року жорстокість остаточної “ліквідації” нацистами Краківського гетто стала переламним моментом для Оскара Шиндлера.
Тих, кого вважали працездатними, перевозили до сусіднього трудового табору Плашув. Ще тисячі людей, яких вважали непридатними для роботи, або вбили на вулицях, або відправили до табору смерті Аушвіц-Біркенау.
Щоб врятувати своїх робітників від таборів, Шиндлер скористався своїм талантом до корупції та обману. Він продовжував переконувати нацистських чиновників, що його працівники є життєво важливими для німецьких військових зусиль, підкуповуючи високопоставлених офіцерів СС грошима та алкоголем.
Його фабрика також виробляла снаряди для боєприпасів, щоб її вважали життєво важливим ресурсом, і він перерахував імена, дати народження та навички своїх єврейських робітників, підкреслюючи їхню важливість для нацистської військової машини.
“По суті, він створив доброзичливий концентраційний табір, не один раз, а двічі, і він продовжував втрачати своїх людей і повертати їх шляхом підкупу, блефу, корумпування чиновників і використання надзвичайної бюрократії СС, яка брала участь у Голокості”, – розповів Кеніллі ВВС.
Коли війна закінчилася, бізнес Шиндлера почав занепадати, і він почав пити. Ті, кого він врятував, намагалися тепер врятувати його, допомагаючи йому фінансово. Він помер у 1974 році у віці 66 років. Уцілілі євреї перевезли його останки до Ізраїлю, де їх поховали на католицькому кладовищі в Єрусалимі. На його могилі напис: “Рятівник 1200 репресованих євреїв, якого неможливо забути”.
Серед врятованих були Пфефферберг і його дружина Міла. Після війни подружжя переїхало до США й опинилося в Беверлі-Хіллз. Пфефферберг іноді став називатися Леопольдом Пейджем.
Кеніллі зазначив у своїх мемуарах “У пошуках Шиндлера” 2008 року, що це ім’я йому навʼязали після прибуття на острів Елліс у 1947 році.
“Я відчував, що попри те, що Шиндлер був великою людиною, людина, яка привела мене до нього, також була надзвичайною особистістю”, – розповів Кеніллі ВВС.
Книга та оскароносна екранізація
Коли Стівен Спілберг отримав “Оскар” за найкращу режисуру за фільм “Список Шиндлера” на церемонії вручення премії у 1994 році, у своїй промові він сказав: “Цього б ніколи не сталося без уцілілого на ім’я Полдек Пфефферберг… Усі ми в боргу перед ним. Він приніс історію Оскара Шиндлера всім нам”.
Фільм був заснований на романі Кеніллі “Ковчег Шиндлера”, який отримав престижну Букерівську премію Великої Британії в 1982 році.
У своїй промові під час вручення премії Кеніллі подякував Пфеффербергу та іншим уцілілим, які допомогли йому розповісти цю історію.
“Я перебуваю в надзвичайній ситуації, подібно до голлівудського продюсера, який смиренно приймає свій “Оскар” і дякує багатьом людям. Зазвичай письменник не повинен дякувати такій кількості людей, але більшість моїх персонажів досі живі. І я також хотів би пам’ятати про надзвичайну особистість, якою був Оскар”, – сказав він.
Підписуйтеся на нас у соцмережах
