«Люди проводжали нас у бій молитвами», – командир танкового взводу Князівської бригади з Волині

«Ми їхали у бій на танку Т-64 назустріч російським колонам. Минали багато сіл та містечок. І в кожному з них місцеві жителі виходили на узбіччя доріг та проводжали нас у бій молитвами… А ми дивилися на них і не могли стримати сліз, хоча з усіх сил намагалися бути стриманими та сконцентрованими», – так Василь, командир танкового взводу танкового батальйону 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, пригадує переддень боїв за Макарів у перші дні повномасштабного вторгнення в 2022 році.

Згодом його екіпаж зійшовся в бою з двома російськими танками нового покоління. Але кількісна й технічна перевага не врятувала ворога від люті Князівських велетів-танкістів, пишуть на сторінці бригади у Фейсбуці.

«Росіяни приготували засідку. Вони вкопали танки збоку від шляху нашого просування, щоб вдарити, коли ми проїжджатимемо повз. Та я помітив їх раніше: зокрема по слідах гусениць, які вони не замаскували. Тоді я був навідником нашого Т-64, тож так вгатив з гармати, що башта російського танка відлетіла в поле. За мить його долю повторив інший танк ворога», – розповідає воїн.

За роки повномасштабного вторгнення Василь виконував різні ролі в танковому екіпажі – був навідником, механіком-водієм, командиром танка. Позаду – фронтові шляхи Київщини, Миколаївщини, Донбасу… Тепер його підрозділ нищить ворога на Харківщині.

Читати ще: «Багато пісень – про те, що потрібно творити зміни», – воїн-рокер з Князівської бригади

На бойовому рахунку Василя і його побратимів чимало «жирних» цілей, серед них і командний пункт противника.

«Розвідка передала інформацію, що в одному з будинків розмістився пункт управління ворога, який добряче охороняли, у тому числі бронетехнікою та дронами. Та це не завадило моєму екіпажу рознести російський прихисток. Потім те місце зачистила наша піхота. Хлопці знайшли там чимале сховище зброї, а ще визволили з підвалу господаря оселі: росіяни тримали його там, поки жили в будинку. Пізніше чоловік розповів, що вороги, яким вдалося вижити після нашої танкової атаки, тікали хто в чому та верещали, як різані», – усміхається.

Читати ще: Дружба, загартована війною: побратими-волиняни з батальйону «Сапсан» Князівської бригади успішно нищать ворога

Тепер Василь не уявляє свого життя без танків. Воїн з гордістю каже, що на полі бою – це надзвичайно могутня сила.

«Я розпочав службу в танкових військах у 2015 році. До цього жив цивільним життям і ніколи не цікавився бронетехнікою. Тепер люблю танки і все, що з ними пов’язане: міць, звук, руйнівний постріл… Останнього росіяни бояться як вогню, бо не можуть зреагувати на нашу атаку: спочатку відбувається приліт, а вже потім лунає звук пострілу», – провадить танкіст.

Читати ще: Врятував пораненого командира, згодом той віддав борг честі: історія воїна Князівської бригади

З Князівською бригадою пов’язане і кохання Василя – дружина Валентина, інструктор з тактичної медицини. Чоловік каже, що вдвох служити простіше: змога хоча б інколи бачити близьку людину додає неабияких сил.

Воїн жартує, що в разі, якщо треба буде «підлатати», ніхто цього не зробить дбайливіше за власну дружину, яка має великий досвід у цій справі.

Ще одна мотивація для Василя – це син Ілля, який лишився разом із бабусею на Волині. Йому виповнилося сім років. Хлопець залюбки ділиться з батьком своїми успіхами та шкільними історіями телефоном. А опісля кожен продовжує свою роботу: Ілля – навчання, а Василь – бити та гнати ворога, щоб його син ріс у мирній країні, будував щасливе життя та ніколи не бачив війни.

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу