У Львові хочуть декомунізувати керівника УНР Винниченка. Що кажуть історики

Підпис до фото, Козицький вважає, що Винниченко не гідний бути в пантеоні видатних українських діячів

• Author, Відділ новин
• Role, ВВС Україна
• Twitter, @BBC_ua
• 17 квітня 2025

Начальник Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький виступив з пропозицією перейменувати одну з центральних вулиць Львова.

Його не влаштовує, що вона названа на честь українського політичного діяча і письменника Володимира Винниченка. Ідея чиновника викликала спротив і насмішки з боку міської влади та істориків.

Допис в соцмережах проти увічнення пам’яті Винниченка очільник ОВА опублікував 16 квітня. Козицький повідомив, що вже звернувся до Львівської міської ради з проханням про перейменування.

Саме на вулиці Винниченка розташована будівля ОВА і обласної ради.

Козицький вважає, що цей політик часів УНР підпадає під декомунізацію. Він наголошує, що на думку “багатьох істориків”, Винниченко був “переконаним комуністом, прихильником автономії України у складі Росії і відвертим противником створення української армії”.

Також серед претензій те, що письменник начебто критикував політиків-самостійників, зокрема Миколу Міхновського, конфліктував зі Симоном Петлюрою щодо самостійництва, організував у Відні закордонну групу українських комуністів, а після того, як більшовики окупували Україну, співпрацював з московською владою, навіть будучи за кордоном.

Підпис до фото, Будівля Львівської ОВА – саме на вулиці Винниченка, що обурює Козицького“Його утопічні заклики до московської влади щодо українізації та літературний спадок є неспівставними з тією шкодою, якої він заподіяв українській державності в період Перших визвольних змагань”, – вважає начальник ОВА.

На його думку, топоніми – це частина “інформаційної безпеки держави, це ідеологічні маркери, на яких виростають наші діти”.

“Допускати далі існування тих, які вшановують ворогів української державності та колаборантів, ми не маємо права”, – наголосив Козицький.

Нову назву вулиці він запропонував обрати дописувачам.

Критика і насмішки

Пост Козицького викликав неоднозначну реакцію. Здебільшого публічні діячі розкритикували чи висміяли заяву.

Вочевидь з натяком на цей допис, мер Львова Андрій Садовий опублікував свій, де поставив іронічне питання: “на яке число в фейсбуці вибори призначили?”

В коментарях до поста Козицького відомий письменник Андрій Любка написав, що ідея голови ОВА “це помилка і дуже поверхове трактування історії, трагічності окремих доль на перехресті імперій, воєн і революцій”.

Дослідник і письменник Богдан Логвиненко висміяв ініціативу, написавши, що також треба перейменувати вулиці на честь гетьмана Богдана Хмельницького.

Бо ж він “не мав українського громадянства, був прихильником автономії України у складі Речі Посполитої, був праворадикалом і організовував єврейські погроми, пішов на угоду з Москвою без референдуму, а також погано виховав сина”.

Громадський діяч Тарас Шамайда вважає, що ідея Козицького з перейменування вулиці Винниченка “дискредитує декомунізацію і деколонізацію”.

“Винниченко – перший голова уряду незалежної України і один з найпотужніших українських письменників початку ХХ століття. А якщо стирати з мапи міста назви діячів такого масштабу лише тому, що вони були далеко не ідеальними і мають темні сторони біографії, то треба тоді прибирати вулиці Володимира Великого, короля Данила, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Михайла Грушевського і так далі”, – зауважив активіст.

Підпис до фото, Депутат і медійник Микола Княжицький вважає, що біографія Винниченка відображає “трагедію українського ХХ століття”Депутат Верховної Ради і колишній медійник Микола Княжицький заявив, що неправильно таврувати Винниченка як “ворога” України.

“Я твердо переконаний, що першого прем’єр-міністра Української Народної Республіки та члена її Директорії не можна називати “ворогом” України чи російським “колаборантом”. Існує безліч історичних фактів, свідчень сучасників і оцінок істориків, які це спростовують”, – зазначив він.

На його думку, Винниченко один із найталановитіших прозаїків першої половини ХХ століття. Він також є “складною історичною постаттю і, безперечно, невдалим політиком”, вказує депутат.

Після Другої світової, нагадує він, Володимир Винниченко написав свій знаменитий “Заповіт борцям за визволення”, у якому підтримав боротьбу українського народу за незалежність.

“Українці, які боролися за збереження народу і його культури, повинні бути вшановані незалежно від їхніх політичних поглядів і стосунків між собою. Саме так ставляться до власної історії сильні держави”, – резюмує Княжицький.

Підпис до фото, Володимир Винниченко (зліва, підіймає капелюха) і Симон Петлюра повертаються до Києва, 1918 рік. Між цими двома діячами Української революції були складні стосункиСхожу думку висловила і українська культура менеджерка, колишня програмна директорка Львівського форуму видавців Софія Челяк.

Вона зазначає, що дослідила звинувачення на адресу Винниченка і знайшла суттєві розбіжності.

По-перше, зазначає вона, письменник у 1933 році написав відкритого листа Сталіну з засудженням Голодомору.

По-друге, Винниченко дійсно вів перемовини з керівництвом більшовиків, але робив це лише як очільник Української держави.

Що стосується конфліктів Винниченка з Петлюрою, то, як пише Челяк, у них був “особистий конфлікт, дві сторони мали свої аргументи”.

“Чого вони опинилися в одному уряді, як писав Винниченко, – дорослих, охочих щось робити і старше 25 років просто не було. Брали всіх”, – зауважує вона.

Крім того, дослідниця відкидає тезу про співпрацю Винниченка з комуністами. Вона зазначає, що він був під постійним наглядом більшовиків, його врятувало лише те, що “він з великого міста переїхав на село, де було складніше слідкувати”.

Щодо соціалістичних і комуністичних вподобань, то на думку Софії Челяк, в той час саме такі політичні переконання були притаманні “прогресивним людям”. Підтримка монархії чи авторитаризму вважалась “ретроградством”.

Хто ж такий Винниченко

Він був одним з найяскравіших діячів Української революції 1917-1921 років, обіймаючи посаду голови уряду Української народної республіки (УНР).

Винниченка називають автором майже всіх декларацій та законодавчих актів УНР. Він з перервами керував урядом аж до гетьманського перевороту. Сповідував ліві соціалістичні погляди.

Після повалення гетьмана на певний час очолив Директорію, а потім мав конфлікт з Петлюрою, звільнився й емігрував, займався літературою.

Пізніше його запрошували до уряду більшовицької української республіки, але він відмовився й жив у Франції до смерті в 1951 році.

Історик Юрій Шаповал вказує на його роль як фактично першого прем’єра й автора головних документів УНР. Хоча і визнає його компроміси з більшовиками.

Дослідник Михайло Ковальчук покладає на нього відповідальність як за злети, так і за падіння УНР.

Підпис до фото, Дослідники називають Винниченка одним з найкращих українських прозаїків ХХ сторіччя. На фото – він в Італії, 1910-ті роки.Історик Кирило Галушко назвав Винниченка “суперечливою фігурою з двозначною кар’єрою”.

“Але навряд чи хтось інший міг очолити генеральний секретаріат – перший уряд. Також його заслуга – тексти Універсалів. Тоді на них у тому числі трималась державність”, – вважає пан Галушко.

Інститут національної пам’яті також пише, що у часи Другої світової, коли німці окупували Францію, вони запропонували Винниченку стати українським прем’єром – керівником маріонеткового уряду України, як Відкун Квіслінг у Норвегії.

Але Винниченко відмовився. Його кілька тижнів потримали в концтаборі, потім відпустили. По закінченні війни він закликав до загального роззброєння та мирного співіснування народів.

За сто днів до смерті закінчив свій останній роман “Слово за тобою, Сталіне”, де розвінчав міф про “щасливе життя в Радянській Україні”.

На честь Винниченка названі вулиці майже в усіх українських містах, зокрема і в Києві. А у вересні 2010 року в Кропивницькому – рідному місті письменника – з’явився перший у світі пам’ятник цьому діячеві.