Кістки зі Щекавиці. Що робити з тоннами старовинних скелетів українців

Підпис до фото, Кістки

• Author, Сергій Морфінов
• Role, для BBC News Україна
• 43 хвилин(и) тому

Минулого тижня київська поліція виявила на Подолі контейнер з сотнями людських кісток.

Але за цим стоїть не якесь масове вбивство чи містична міська легенда, а скоріше бюрократичні перипетії – рештки були з фондів археологів, які багато років працювали у будівлі поруч. Кілька років тому археологів перевели звідси, але скелети, які вони вже дослідили, залишилися.

Через відсутність формальних дозволів їх не можуть перепоховати, а музеїв чи інших фондів, які могли б їх прийняти, наразі немає.

Більшість решток зі зловісного контейнера походять з могил колишнього Щекавицького кладовища – це кияни, які померли 100-150 років тому. Там можуть бути рештки найвідоміших киян свого часу, проте визначити їх зараз практично нереально.

Існує кілька варіантів долі цих кісток: нарешті перепоховати їх, передати на зберігання у кращих умовах, ніж металевий контейнер посеред Києва, або ж створити осуарій-кістницю – як це робили в інших християнських країнах (наприклад, у паризьких катакомбах) та навіть кількох українських монастирях.

Щекавицьке кладовище

Підпис до фото, Кладовище та Церква Всіх Святих на Щекавиці у 1840-х на картині Михайла СажинаКістки, про які йде мова, досліджувала київська Подільська постійно діюча археологічна експедиція, що працювала з 1984 року у будівлі за адресою вулиця Сковороди, 9-б.

Саме тут у дворі зараз і стоїть той самий контейнер, який дав початок цій історії в медіа.

Інститут археології НАНУ, якому підпорядковується експедиція, пише, що більшість решток походять з могил Щекавицького кладовища другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

Це досить давнє київське кладовище на горі Щекавиця.

“Уперше ховати тут почали ще з часів Русі, десь тут упокоївся князь Олег. А потім, у ХVIII ст., ця місцина набрала статус головного кладовища Києва. І навіть вулиця, яка проходила Щекавицею – зараз її назва Олегівська – тоді називалася Погрібальною”, – розповідає у своєму відео про Щекавицю києвознавець та публіцист Кирило Степанець.

За його словами, тут загалом було кілька кладовищ – звичайне православне, кладовище старообрядців, а також мусульманські могили.

Роман Маленков, керівник Державного історико-архітектурного заповідника “Стародавній Київ” (входить у структуру департаменту охорони культурної спадщини КМДА), у розмові з ВВС Україна відзначає, що на Щекавицькому кладовищі були могили багатьох відомих та багатих киян ХІХ ст.

“Наприклад, там був похований перший головний архітектор Києва Андрій Меленський, який свого часу проєктував забудову Подолу після великої пожежі 1811 року”, – говорить Роман Маленков.

Також на Щекавиці поховали композитора і керівника хору Києво-Могилянської академії Артема Веделя, архітектора Лук’янівської в’язниці Михайла Іконнікова та Григорія Киселівського – останнього київського війта (посада, аналогічна нинішньому меру, яку Російська імперія ліквідувала у Києві разом зі скасуванням Магдебурзького права у 1834 році).

“Чи є рештки когось з них серед кісток у контейнері – невідомо. Адже в радянські часи на Щекавицькому кладовищі все було поруйноване, ідентифікаторів на могилах не залишилося”, – каже Роман Маленков.

У 1930-і роки радянська влада знесла майже всі могили православної частини кладовища, але старообрядське та мусульманське кладовища частково збереглися.

Підпис до фото, Один з надгробків Щекавицького кладовища, що зберігся до сьогодні (з відео Кирила Степанця “Знищені кладовища Києва №2. Правий берег”)Зараз на місці колишнього кладовища збудовані гаражі, кілька вже старих багатоквартирних будинків, що були колись бараками, а також 130-метрова радіовежа, завданням якої було “глушити” західні радіостанції у столиці УРСР.

Крім того, тут багато приватних котеджів й періодично будуються нові будинки.

Саме під час будівництва на двох ділянках за адресою Олегівська, 36 та 42-а у 2021 році виявили ті кості та черепи, які за законом були передані на дослідження Подільській археологічній експедиції.

Підпис до фото, Вигляд на Google Maps однієї з ділянок на колишньому Щекавицькому кладовищі, де археологи проводили розкопки решток перед будівництвомЗа словами археологів, це переважно були рештки з могил ХІХ – першої половини ХХ ст. (кладовище офіційно закрили у 1900-у році, але поодинокі могили з’являлися ще до 1920-х).

Утім, не можна виключати, що там були і давніші поховання – встановити це неможливо.

Загалом же з двох ділянок колишнього некрополя на Щекавиці вчені отримали кістки та черепи близько тисячі киян, які жили, творили і зрештою були поховані понад століття тому.

Але на тому їхній земний шлях, як виявилося, не завершився.

Рештки 200 людей дослідили. Потім рештки орієнтовно 900 людей лежали у підвалі на Сковороди. А коли експедиція виїхала, то частину з них забрала, а частину поклали в контейнер. За різними оцінками, там може бути щонайменше кілька тонн кісток.

Як кістки опинилися в контейнері

Підпис до фото, Кістки зі ЩекавиціПалеоантропологи подільської археологічної експедиції дослідили близько двох сотень решток з усього масиву отриманих кістяків із Щекавицького кладовища.

Після чого всі кістки зберігалися у підвалі приміщення, де десятки років працювала експедиція – на Сковороди, 9-б.

Але у 2021 році оренду археологам не продовжили, а цю будівлю закрили на реставрацію й Подільська археологічна експедиція звідти виїхала назавжди.

Археологи в офіційному роз’ясненні скаржаться, що їх звідти цілеспрямовано “витиснув” Київський науково-методичний центр з охорони, реставрації та використання пам’яток історії, культури і заповідних територій (КНМЦ, підрозділ Департаменту охорони культурної спадщини КМДА).

Сама ця будівля є пам’яткою архітектури – це одна з небагатьох київських “допожежних” будівель ХVIII ст., які збереглися.

“Вона розташована поруч з будівлею на Спаській вулиці, де зараз діє Музей Гетьманства, і могла б створити один комплекс з нею. Тож цю будівлю доцільно зробити музейно-культурним простором”, – висловлює свою думку Роман Маленков, який представляє структуру КМДА.

У підсумку Подільська експедиція залишила свою багаторічну базу й забрала матеріали.

Окрім більшої частини кісток.

У тому ж поясненні Інституту археології НАНУ говориться, що “наукової цінності вони не мають, їхній палеоантропологічний аналіз на сьогоднішні виконаний у повному обсязі й подальших досліджень вони не потребують”.

Але залишили їх не зовсім через це.

Археологи аргументують, що музеїв з антропологічними фондами в Україні немає й перенести і зберігати ці кістки в якомусь з музеїв неможливо.

Тому залишається варіант з перепохованням.

За законом “Про поховання та похоронну справу”, перепоховати останки померлих можна “на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання”. Іншими словами, за зверненням родичів.

Що у випадку з сотнями неідентифікованих решток померлих у XIX ст. нереально.

Водночас погодити перепоховання може міністерство культури та стратегічних комунікацій, адже як археологічні знахідки кості зі Щекавиці вважаються частиною музейного фонду України, що контролюється цим міністерством.

“Тобто без дозволу мінкультури ми не можемо їх “кудись подіти”, їх слід перепоховати”, – розповів у коментарі ТСН історик Всеволод Івакін, завідувач відділу археології Києва Інституту археології НАНУ.

На час всіх узгоджень тимчасовим рішенням став той самий металевий контейнер, до якого нещодавно приїжджала поліція, – все ж не смітник, як писали в деяких медіа, а скоріше закритий вантажний контейнер для перевезень.

Підпис до фото, Так виглядає той самий контейнер з кісткамиТуди перенесли кістки з підвалу і там вони зберігаються з 2021 року.

У соцмережах археологи пишуть, що у контейнері залишилася лише частина кісток зі Щекавиці, яку вони не змогли перевезти на іншу базу через брак приміщень.

Так кістки сотень киян “зависли” в очікуванні своєї подальшої долі.

Реставрація будівлі, у підвалі якої вони були до того, також не завершена – медіа ще на початку 2022 року писали про проблеми, які виникли у будинку через ті роботи. Роботи затягнулись і будівля перебуває у поганому стані.

В Інституті археології кажуть, що після їхнього переїзду вони не мали доступу до кісток, а значить “всю відповідальність за їхній стан та збереження несуть КНМЦ та департамент охорони культурної спадщини КМДА”.

А в державному заповіднику “Стародавній Київ”, що підпорядковується департаменту культурної спадщини КМДА і на території якого зараз офіційно перебуває контейнер, відповідають, що це “бездіяльність Інституту археології та міністерства культури та стратегічних комунікацій призвели до неналежного ставлення до залишків людського тіла та незабезпечення його поховання”.

“Ситуація патова. Департамент охорони культурної спадщини неодноразово писав листи і звернення і в міністерство культури, і до Інституту археології, що потрібно якось вирішити ситуацію. Інститут археології тричі писав міністерству культури листи, щоб воно дозволило перепоховання. Такого дозволу не було. Тому вони зберігаються в контейнері”, – констатує керівник “Стародавнього Києва” Роман Маленков.

Звернення до мінкультури підтверджував і Владислав Івакін: “Всі запити Інституту археології щодо перепоховання спрямовані на мінкультури, а їх було три, або залишаються без відповіді, або нам рекомендують передати рештки до музейних установ. На жаль, жодна з музейних установ в Україні не погодиться прийняти до своїх фондових колекцій подібні предмети”.

У міністерстві культури та стратегічних комунікацій відповіли BBC News Україна, що знають про та опрацьовують цю ситуацію й наразі готують офіційну позицію щодо неї. На момент публікації відповіді на запит ВВС ще не було.

Інші варіанти: крипти або кістниця

Однак перепоховання – не єдиний можливий варіант, щоб нарешті “упокоїти” рештки зі Щекавиці.

“Якщо закон вже настільки суворий до перепоховань, то, можливо, ці кістки потрібно зберегти у крипті (Підземній частині. – Ред.) якоїсь церкви. Це не буде порушенням і перепохованням, але рештки будуть зберігатися у належних умовах. Більшість з тих людей, найімовірніше, були християнами, тому і з етичної точки зору це буде нормально”, – припускає Роман Маленков.

Інший варіант, який він пропонує, – зробити “кістницю” або “осуарій” (від латинського “os” – “кістка”).

Осуарій – це спеціальне сховище для зберігання людських кісток після ексгумації, яке часто розташовується при церквах, монастирях чи на кладовищах і може бути окремою споруда або підземеллям.

Найвідомішим осуарієм є Паризькі катакомби, куди з кінця XVIII до середини XIX століття звозили рештки близько 6 млн людей з колишніх кладовищ у центрі французької столиці.

Підпис до фото, Осуарій в паризьких катакомбах“Кістки там не просто навалені, а певним чином складені. І все це робилося зі священниками у вигляді підземних храмів, куди могли приходити всі місцеві, включно з родичами та нащадками людей, що були там поховані”, – розповідає Роман Маленков.

Іншими відомими осуаріями є “Каплиця кісток” у португальському місті Евора, Крипта капуцинів у Римі та кістниця у Седлицях у чеському місті Кутна Гора.

Підпис до фото, Осуарій у СедлицяхОкрім практичної функції зберігання решток ці осуарії виконують також сакральну християнську функцію нагадування “про смерть і вічність”.

Над входом у португальську “Каплицю кісток” написано латиною: “Nos ossos que aqui estamos, pelos vossos esperamos” — “Ми, кістки, що тут лежимо, чекаємо на ваші”.

Підпис до фото, Напис над входом в осуарій в ЕворіКістниці будували не лише у католицьких країнах, а й у православних.

Наприклад, у Сербії в місті Ніш є “Челе-Кула” – “Вежа черепів”, створена з черепів сербських повстанців, убитих турками в 1809 році.

Підпис до фото, Кістниця у сербському місті НішБагато кістниць побудували і в монастирях грецького Афону.

Там, у гірській місцевості, бракує простору для кладовищ. Тож на Афоні практикують ексгумацію та омивання кісток померлих ченців через кілька років після поховання. Далі їх складають у спеціальні кістниці, що також є проявом сакральності, адже вважається, що ці білі кістки належали праведникам.

За однією з версій, вислів про “перемивати кістки” походить саме від традиції омивання кісток для осуаріїв.

Є кістниці і в Україні.

Мабуть, найвідоміше сховище України – це комплекс “Козацькі могили” у Берестечку на місці відомої битви війська Богдана Хмельницького.

На початку 20 століття там збудували Георгіївську церкву. Вона триярусна – у підземній частині розміщений саркофаг та гробниця з людськими останками. Їх виявили на могильнику неподалік місця переправи, де загинуло багато козаків.

Підпис до фото, Кістки у БерестечкуЄ кістниція у скельному монастирі в селі Лядова, що розташований над Дінстром у Вінниччині на кордоні з Молдовою.

“Із темряви, “хоч-око-виколи”, спалах фотокамери вириває пожовклі черепи, купи кісток у нішах”, – описує цей український осуарій ресурс “Україна Інкогніта”.

Підпис до фото, Кістниця у Лядовському монастирі“Відомо, що кістниця була у чернігівських Антонієвих печерах. Але вона не збереглася, залишилася тільки частина при виході з печер”, – каже Роман Маленков.

Нарешті, своєрідні кістниці є і у дальніх печерах Києво-Печерської Лаври, де зберігають “мироточиві глави” – черепи праведників.

Підпис до фото, “Мироточиві глави” у Києво-Печерській ЛавріЗалишити в Києві

Роман Маленков відзначає, що створення у Києві осуарію було б цілком цивілізованим та етичним виходом для ситуації, що склалася з рештками зі Щекавицького кладовища.

“Здати ці кістки у якийсь провінційний музей у підвал – хіба це вихід? Це були кияни і логічно, щоб вони залишилися у Києві”, – каже він.

“А з чисто етичної точки зору ці кістки, звичайно, потрібно перепоховати. І такі прецеденти в Києві вже були після археологічних розкопок”, – додає Роман Маленков.

“Ми плануємо зустрітися з людьми, які займаються похоронною справою, щоб спробувати якось вирішити цю проблему. Але від нас мало що буде залежати, адже у будь-якому разі потрібен дозвіл міністерства”, – говорить він.

А Всеволод Івакін закликав до пошуку компромісу: “Все, що потрібно, – провести спільну зустріч між представниками КМДА та мінкультури і ухвалити кінцеве рішення щодо процедури перепоховання. Археологи активно сприятимуть процесу вирішення цієї проблеми. Але без такого рішення вона не зсунеться з місця. Самостійно Інститут археології цього не вирішить через низку юридичних нюансів”.

А кістки тим часом і далі будуть лежати у контейнері біля житлових будинків на Подолі.

Підписуйтеся на нас у соцмережах