Рада ратифікувала угоду зі США про природні ресурси. Чому це історичний крок

• Author, Відділ новин
• Role, ВВС Україна
• 23 хвилин(и) тому

Верховна Рада ратифікувала угоду між Україною і США про спільний видобуток корисних копалин. Це останній крок до того, щоб домовленість, яку вже називають історичною, набула чинності.

За проєкт закону проголосували 338 депутатів з 226 необхідних. Угоду фактично підтримали усі фракції та групи Ради абсолютною більшістю голосів, навіть опозиція, які її трохи критикувала.

У розвиток цієї угоди Україна та США мають підписати ще два технічних документи, проєкти яких закриті і їх не бачили навіть депутати. Відсутність цих документів, а також гарантій безпеки з боку США, українська опозиція називала головною перепоною для підтримки ратифікації.

Угоду про ресурси підписали 30 квітня перша віцепрем’єр-міністерка, міністерка економіки України Юлія Свириденко та міністр фінансів США Скотт Бессент.

Офіційно вона називається “Угода між урядами України та США про створення Американсько-Українського інвестиційного фонду відбудови”.

Скотт Бессент назвав цю домовленість “історичною” і такою, що сприятиме “прискоренню економічного відновлення України”.

“Економічна безпека – це національна безпека”, – заявив представник США і додав. – Ця угода чітко сигналізує Росії про те, що адміністрація Трампа віддана мирному процесу, зосередженому на вільній, суверенній та процвітаючій Україні в довгостроковій перспективі”.

Підпис до фото, Вперше про можливий доступ США до українських ресурсів оголосив президент Зеленський ще восени минулого року. Однак він пов’язував це з наданням американських гарантій безпекиВперше про можливість спільного видобутку і розподілу доходів від українських природних ресурсів заявив президент Володимир Зеленський ще восени 2024 року.

Підписання угоди могло статись кілька разів. Першу її версію передали Україні у лютому, після її доопрацювання і виходу на компромісний варіант її мали підписати під час візиту Зеленського до Вашингтону.

Проте тоді після сварки президентів все зірвалось, а США потім суттєво посилили вимоги до України і виставили неприйнятний для Києва проєкт документа.

Згодом сторонам вдалось почати перемовини і знайти точки дотику для компромісу. Спочатку Юлія Свириденко в режимі онлайн підписала рамковий документ, після чого почали доопрацювання повноцінної угоди.

Для України ключовим було неврахування вже наданої допомоги США як боргу.

Що в цій угоді?

Угода передбачає, що повна власність і контроль за ресурсами залишаються за Україною.

“Надра залишаються в українській власності — це закріплено угодою”, – наголосила Свириденко.

Інвестиційний фонд створять на рівноправних умовах – 50/50. Керувати ним будуть спільно представники України і Америки. Жодна зі сторін не матиме переважаючого голосу.

Угода не передбачає змін у процесах приватизації або управлінні державними компаніями — вони і далі належатимуть Україні. Компанії на кшталт “Укрнафти” чи “Енергоатому” залишаються у власності держави.

Угода не містить згадок про будь-які боргові зобов’язання України перед США.

Документ не суперечить жодним міжнародним зобов’язанням України, зокрема тим, що стосуються євроінтеграції.

Фонд наповнюватиметься доходами виключно з нових ліцензій на видобуток ресурсів. Йдеться про 50% коштів від нових ліцензій на проєкти в сфері критичних матеріалів та нафти й газу, що надходитимуть до бюджету після створення Фонду. Доходи від уже розпочатих проєктів або заплановані у бюджеті надходження не включаються до фонду.

Фонд підтримується урядом США через агентство DFC (корпорація з фінансування міжнародного розвитку), яке допомагатиме Україні залучати інвестиції та технології від фондів і компаній як у США, так і у ЄС та інших країнах.

Доходи і внески Фонду не оподатковуються ні у США, ні в Україні.

Для функціонування Фонду також мають внести зміни до бюджетного кодексу України.

Угода діятиме безстроково, а припинити її можна лише в разі згоди обох сторін.

Підпис до фото, Україно-американський інвестиційний Фонд отримає пріоритетне право доступу до видобутку корисних копалин та інфраструктурних проєктів в УкраїніЮлія Свириденко пояснювала, що США зможуть робити внесок у Фонд новою військовою допомогою, наприклад, системами ППО для України.

Україна вносить 50% доходів державного бюджету від нової ренти на нові ліцензії на нові ділянки. Україна також може робити додаткові внески окрім цього базового, якщо вважатиме за необхідне.

Далі фонд інвестує у проєкти із видобутку корисних копалин та нафти і газу, а також в супутню інфраструктуру чи переробку. Конкретні інвестиційні проєкти, на які будуть спрямовані кошти, Україна і США визначатимуть спільно. Свириденко каже, що фонд може інвестувати виключно в Україну.

“Ми очікуємо, що перші 10 років прибутки та надходження фонду не розподіляються, а можуть лише інвестуватись в Україну — у нові проєкти чи відбудову. Ці умови будуть обговорюватися додатково”.

Плюси і “підводні камені”

Текст угоди, підписаною представниками США і України, оприлюднений на сайті Верховної Ради.

Фахівці вважають, що Києву вдалося добитися цілком прийнятних для себе умов, особливо в порівнянні з тим, що Білий дім пропонував підписати на початку перемовин про цю угоду.

Однак угода не містить жодних згадок про гарантії безпеки, на яких тривалий час наполягала українська сторона.

Також частина домовленостей, а саме щодо управління фондом, розподілу прибутків чи відбору інвестиційних проєктів, не оприлюднені.

Саме неможливість ознайомитись з цими додатковими документами найбільше критикувала опозиція напередодні ратифікації.

Заступник міністра економіки Тарас Качка сказав “Економічній правді”, що більшість деталей будуть прописані в угоді про обмежене партнерство та в статуті фонду. Текстів цих документів у публічному доступі немає, хоча щодо більшості принципових положень у них Україна та США вже домовилися, наголосив він.

Угоду про обмежене партнерство підпишуть між собою DFC та українська агенція з питань підтримки державно-приватного партнерства. Саме цей документ визначатиме принципові положення роботи Фонду.

Передусім ця угода визначатиме, хто керуватиме створеним фондом. З публічних заяв представників Кабміну відомо, що управління буде паритетним: на 50% українським і на 50% американським.

Напередодні видання “Дзеркало тижня” писало, що хоча рада, яка управлятиме фондом, складатиметься з трьох представників США та трьох українців, проте у його спеціальних комітетах перевага здебільшого буде за американцями. В інвестиційному та адміністративному – по три представники США та по два від України, в аудиторському – по два від кожної зі сторін, а в комітеті з пошуку проєктів – два від США та три від України.

Також видання зазначає, що Угода про обмежене партнерство передбачає, що українські представники можуть втратити право голосу в раді фонду та її комітетах у разі, якщо Україна порушить умови домовленості зі США.

Тарас Качка, який брав активну участь у переговорах зі США, у коментарі ЕП зазначив, що наразі питання розподілу представників США та України у комітетах фонду все ще обговорюється та не є остаточним.

Підпис до фото, Рамкову угоду про створення Фонду підписали Юлія Свириденко і Скотт Бессент (обидва – в центрі) 30 квітня в СШАНайближчі 10 років спільний Фонд лише інвестуватиме в українські проєкти, переконують в українському уряд.

“Буде інвестувати в Україні в проєкти, пов’язані з критичними матеріалами, нафтою, газом. Плюс — інфраструктура”, – сказала Юлія Свириденко в інтерв’ю “РБК-Україна“.

Зокрема, це можуть бути порти, термінали, газова інфраструктура. За її словами, сторони вже мають перелік проектів у сфері критичних матеріалів, які можуть дати перший прибуток у близькій перспективі. Куди саме вкладати кошти вже вирішуватиме Фонд.

Аудит його роботи з української сторони буде проводити Держаудитслужба.

Очільниця Мінекономіки також заперечує, що США в рамках угоди висловлюватимуть зацікавленість до українських атомних станцій і газотранспортної системи. Вона також пояснила на практиці, як працюватиме угода.

Якщо якась українська компанія хоче займатися видобутком, наприклад, літію, але в неї немає власних фінансів, і вона шукає зовнішнього інвестора, то має звернутися в цей Фонд. Той має відреагувати — чи він зацікавлений, чи може знайти компанію, американську чи іншу, яка може бути зацікавлена в цьому проекті.

Паралельно компанія має можливість вести перемовини з іншими інвесторами, але впродовж шести місяців вона не має пропонувати їм пропозиції кращі, ніж ті, що були для Фонду.

Свириденко наголошує: жодного політичного впливу на роботу україно-американського Фонду не буде.