Скандали навколо дзвінків угорського міністра закордонних справ до російського колеги та підозри у прослуховуванні розмов журналістів з представниками Єврокомісії знову привернули увагу до проблеми збереження конфіденційності в Європейському Союзі.
Європейський редактор Радіо Свобода Рікард Йозвяк зазначає, що у Брюсселі витоки інформації стали звичайним явищем, адже численні учасники, політичні інтереси та конкуренція за інформацію ускладнюють підтримання повної конфіденційності.
Нещодавно в медіа з’явилася інформація про те, що міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто регулярно телефонує своєму російському колезі Сергію Лаврову під час перерв у засіданнях Ради ЄС. Окрім цього, в мережу потрапили приватні розмови між журналістом Politico та посадовцем ЄС, в яких обговорювалися угорсько-українські відносини.
Угорський уряд звинуватив журналіста Сабольча Пані у шпигунстві на користь України, що викликало обурення у Брюсселі. Хоча невідомо, хто саме стоїть за витоком інформації, багато експертів вважають, що це може бути пов’язано з угорською стороною.
Незважаючи на обурення з приводу можливого прослуховування, контакти Сійярто з Лавровим не стали несподіванкою. Міністр спочатку заперечував ці факти, але згодом підтвердив, що спілкується не лише з російськими представниками, а й з колегами з інших країн.
В Брюсселі вже давно відомо, що столиця ЄС має репутацію “дірявого міста”. Існують обмеження на те, що дипломати готові ділити між 27 державами-членами. Під час засідань міністри зазвичай перебувають у залі разом із помічниками та чиновниками, що ускладнює контроль за інформацією.
Відомо, що міністри отримують інструктажі перед засіданнями, але часто обмежуються зачитуванням узгоджених формулювань. Неписане правило вимагає обміну чутливою інформацією лише під час двосторонніх зустрічей, щоб уникнути витоків.
Досвідчені дипломати зазначають, що система, в якій документи циркулюють серед великої кількості людей, ніколи не буде повністю захищена від витоків. Регулярно обговорюються витоки на рівні послів, але визнання, що система є ненадійною, залишається фактом.
Додатковою проблемою є поширення внутрішніх аналітичних записок, які часто містять чутливу інформацію. Такі документи можуть бути витоками з національних столиць, а не з Брюсселя.
Не вся інформація в ЄС є доступною для всіх. Наприклад, у питаннях, що стосуються Туреччини, деякі держави-члени можуть не бути проінформовані. Найбільш чутлива інформація часто поширюється лише в неформальних групах держав-однодумців.
Витоки інформації в Європейському Союзі стають звичайним явищем, що викриває проблеми з конфіденційністю. Останні скандали, пов'язані з Угорщиною, підкреслюють складність збереження таємниць у багатосторонніх переговорах.
Джерело: Радіо Свобода
