У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції стався вибух 4-го енергоблока, що призвело до найбільшої в історії ядерної енергетики катастрофи. Архівні документи КДБ свідчать про те, як радянські органи безпеки намагалися знайти винуватців трагедії серед українських націоналістів і західних шпигунів.
Після вибуху рівень радіації на станції перевищив норму в 3000 разів, а через добу – в 600 000 разів. Це призвело до евакуації понад 130 тисяч мешканців Київської області та забруднення більше 5 мільйонів гектарів землі. На момент аварії на станції перебували близько 200 осіб обслуговуючого персоналу, які не були належним чином підготовлені до надзвичайної ситуації.
У доповідній записці директора ЧАЕС Віктора Брюханова, адресованій голові КДБ УРСР Степану Мусі, не згадувалося про проведення випробувань, які стали причиною аварії. Замість цього документ містив лише інформацію про вибух і його наслідки, що свідчить про спроби замовчати справжні причини катастрофи.
КДБ розпочав розслідування, в рамках якого основна увага приділялася можливій диверсії. Полковник КДБ Володимир Поделякін зазначав, що їхнім завданням було з’ясування причин аварії та виявлення можливих винуватців. Влада підозрювала, що вибух міг бути наслідком дій західних агентів, зокрема, українських націоналістів.
План дій під кодовою назвою “Прип’ять” був розроблений для розслідування можливих зв’язків з іноземними спецслужбами. Водночас, активність українських організацій у США, які намагалися надати допомогу постраждалим, викликала підозри у радянських керівників, які вважали, що ЦРУ контролює українську діаспору.
Після вибуху інформація про катастрофу почала просочуватися за межі СРСР. Шведські дозиметри зафіксували підвищений рівень радіації, що змусило шведських дипломатів звернутися до Кремля. Однак радянська влада заперечувала будь-які проблеми, оскільки країна готувалася до святкування першотравня.
Лише під тиском міжнародної спільноти радянське керівництво змушене було визнати факт аварії. 28 квітня в новинах з’явилася коротка інформація про вибух, але без згадки про його масштаби та наслідки. Це викликало обурення серед українців за кордоном, які організували мітинги з вимогами правдивої інформації про катастрофу.
У відповідь на ситуацію, українські лідери в екзилі звернулися до президента США Рональда Рейгана з проханням про допомогу постраждалим та створення міжнародної комісії для оцінки наслідків аварії. Вони підкреслили, що радянська влада намагається приховати інформацію про масштаби трагедії.
Ця катастрофа не лише стала трагедією для України, але й відкрила нову главу в історії ядерної енергетики, викликавши глобальні дебати про безпеку та прозорість у ядерній галузі.
Стаття висвітлює, як радянська влада намагалася знайти винуватців Чорнобильської катастрофи серед українських націоналістів та західних шпигунів. Використовуючи архівні документи КДБ, аналізуються спроби замовчування масштабів трагедії та реакція міжнародної спільноти.
Джерело: BBC
