Емілі Ньюкомб, 32-річна мешканка Барнслі, Південний Йоркшир, відкриває свою боротьбу з обсесивно-компульсивним розладом (ОКР), який їй діагностували у 2024 році. Вона вважає, що симптоми з’явилися ще в дитинстві, і тепер прагне підвищити обізнаність про цей стан.
Ньюкомб розповідає про свої ритуали, які включають годинні дзвінки матері під час побачень, щоб підтвердити, що двері до її кімнати зачинені, та повторювані дії, які забирають багато часу. Вона згадує, як у дитинстві проводила години, вирівнюючи ковдри та ляльок, а в школі її поведінка викликала подив у однокласників.
За даними благодійної організації OCD Action, ОКР вражає приблизно 1-2% населення, і часто його недооцінюють. Ньюкомб підкреслює, що маскування розладу ускладнювало її стосунки, адже вона намагалася приховати свої симптоми від партнерів.
Вона згадує, що в найскладніші моменти їй потрібно було до п’яти годин, щоб вийти з дому через ритуали, пов’язані з замиканням дверей та іншими діями. Її мати, Кетрін, зазначає, що стан доньки вплинув на всю родину, і вони не розуміли, з чим вона стикається, поки не стало зрозуміло, що це серйозний розлад.
У 2024 році Ньюкомб була госпіталізована на три місяці через серйозний стан, коли вона не могла доглядати за собою. Вона описує, як могла проводити до двох годин у душі, не в змозі вимкнути кран, і навіть почала мочитися у відра.
Ньюкомб зазначає, що її стан призвів до втрати роботи, оскільки вона не могла вчасно приходити. Вона продовжує боротися з ритуалами, які займають багато часу, і сподівається, що відкритість про свій стан допоможе іншим зрозуміти його серйозність.
Зараз вона отримує лікування, включаючи когнітивно-поведінкову терапію, і разом з родиною намагається зібрати кошти на лікування у спеціалізованому центрі в Лондоні. Емілі сподівається, що її історія допоможе підвищити обізнаність про ОКР і закликає людей бути більш чуйними до тих, хто страждає від цього розладу.
Емілі Ньюкомб, 32-річна мешканка Барнслі, ділиться своєю історією боротьби з обсесивно-компульсивним розладом, який впливає на її повсякденне життя. Вона прагне підвищити обізнаність про цей стан, щоб інші могли краще зрозуміти його серйозність.
Джерело: BBC
