Світлана Ілюхіна, українка, яка знайшла притулок у Чехії після початку війни, стала водійкою медичних перевезень, професії, де жінок та іноземців практично немає. За словами Світлани, вона вважає, що жінки повинні мати можливість працювати в усіх сферах, якщо цього бажають.
Розпочавши свій день о 6:30 ранку, Світлана готується до свого першого виклику на території празької лікарні. Вона сідає в «санітку» і вирушає за пацієнтом. Багато хто запитує її, чи дійсно вона працює самостійно, адже стереотипи про важкість такої роботи для жінок все ще існують. Проте, Світлана вже планує навчання для отримання ліцензії на керування автомобілем для критичних медичних перевезень.
До початку війни Світлана працювала спортивною реабілітологинею в Дніпрі. Після 24 лютого 2022 року, коли її клієнти зникли, вона вирішила подати документи на магістерську програму в Карловому університеті в Празі. Вступ до університету вимагав наявності диплома бакалавра, мотиваційного листа та проходження співбесіди. Оскільки в Чехії вже проживали її донька та батьки, це стало ще однією причиною для переїзду.
З осені 2022 року Світлана навчається на гуманітарному факультеті за спеціальністю «Дослідження громадянського суспільства». Паралельно з навчанням вона працювала в магазинах одягу та розвозила автозапчастини. Згодом вона вирішила спробувати себе в медичній сфері, оскільки завжди любила водити автомобіль і хотіла працювати з пацієнтами.
Світлана пройшла курс навчання в лікарні, де отримала необхідні знання та навички для роботи водійкою медичних перевезень. Після успішного складання іспиту вона підписала контракт і вийшла на роботу. Перший день на новій посаді був непростим, але Світлана впоралася з усіма викликами.
Вона розповідає про своє перше самостійне виїзне завдання, коли потрібно було забрати пацієнта з будинку для літніх людей. Хоча спочатку вона дуже хвилювалася, зустріч з пацієнтом допомогла їй заспокоїтися. Робочий день триває вісім годин, але часто починається ще до світанку, коли потрібно доставити пацієнтів на аналізи.
Світлана також виявила, що в Чехії існує система перевезення пацієнтів між медичними закладами. Це важливо для тих, хто не може самостійно дістатися додому після лікування. Вона зазначає, що медичні перевезення потрібні не лише після операцій, але й для доставки пацієнтів до реабілітаційних центрів.
Вона має досвід волонтерства в лікарні імені Мечникова в Дніпрі, де лікували військових з важкими пораненнями. Цей досвід навчив її зберігати спокій у складних ситуаціях.
Світлана щодня стикається з питаннями про те, чи справді вона працює без чоловічої допомоги. Вона жартує у відповідь, що чоловіки не є єдиними, хто може виконувати цю роботу. Світлана вважає, що професії не повинні ділитися на чоловічі та жіночі, і війна в Україні лише підтвердила, що жінки можуть успішно працювати в сферах, де раніше переважали чоловіки.
Темою її магістерської роботи є перекваліфікація жінок у професії, які традиційно вважаються чоловічими. Світлана вважає, що жінки повинні мати доступ до всіх професій, якщо цього хочуть.
