Головна Unian Очі не брешуть – чи справді це так: психологія дала несподівану відповідь

Очі не брешуть – чи справді це так: психологія дала несподівану відповідь

2
0

Джерело: www.unian.ua
Дослідження показали, чи можна “прочитати” чесність по очах.

Очі – дзеркало душі фото pxhere.comПопулярне переконання, що брехуна можна впізнати за поглядом, виявилося одним із найбільш спростованих міфів у психології. Про це повідомляє видання Silicon Canals.

Все-таки частка правди в приказці “очі – дзеркало душі” все ж є. Йдеться про мимовільні реакції, які людина фізично не здатна контролювати – наприклад, розширення зіниць. Психолог Екхард Гесс ще з 1960-х років довів, що зіниці розширюються від зацікавлення, збудження чи розумового напруження, і свідомо вплинути на це неможливо.

Ще один достовірний сигнал, про який свідчить наука, – це щира усмішка. Коли людина радіє по-справжньому, у неї працюють м’язи навколо очей, утворюючи характерні зморшки, тоді як награна ввічлива усмішка зазвичай “застигає” лише на губах, не торкаючись погляду.

А от версія про те, що брехуни нібито відводять очі й уникають зорового контакту, за наявними даними, не підтвердилася. Дослідження психолога Алдерта Врая та його колег показало: людина, яка каже неправду, часто навпаки навмисно утримує погляд співрозмовника, щоб виглядати переконливо.

Огляди наукової літератури про обман послідовно не виявляють жодного стійкого зв’язку між напрямком погляду й правдивістю слів людини. Пояснення просте – керувати напрямком погляду набагато легше, ніж власними зіницями, тож саме цей “сигнал” найлегше підробити.

Автори наголошують, що віра у власну здатність “прочитати” чесність по очах насправді робить людину вразливішою до маніпуляцій. Той, хто покладається на такий “лайфхак”, ризикує несправедливо запідозрити сором’язливу, але чесну людину – і водночас повірити досвідченому брехунові з упевненим поглядом.

Раніше УНІАН писав, чому мозок легко впізнає обличчя, але забуває імена. Виявилося, це не про погану пам’ять – обличчя й імена мозок обробляє за зовсім різними правилами. Дослідники ще у 1987 році описали так званий “парадокс Бейкера”: слово, яке означає професію, запам’ятовується краще, ніж те саме слово у ролі прізвища, бо власні імена не тягнуть за собою жодних асоціацій. 

Вас також можуть зацікавити новини:

  • Яке число має бути наступним: закономірність простіша, ніж здається
  • Один шеф-кухар замість олії використовує майонез для смаження стейка: цьому є пояснення
  • Готуватися до роботи в неділю – погана ідея: коуч назвав найкращий підхід



реклама у Нововолинськ